Системний дерибан

Однією зі сторін справи офіційно є Подільська райрада - оскільки оскаржено рішення її комунального підприємства “Оренда” про здачу приміщення в оренду.
Інший відповідач у документі - одна з сусідок, яка виступила “за” це будівництво: ймовірно, мотивована орендатором.
І нарешті, офіційним орендатором (?) є Гордовська Н.В. Що цікаво, її адресу вже зареєстровано в приміщенні, яке оспорюється.
Фактично ж за всім цим стоїть Олександр Олександрович Пасічний. Він навіть ніде не світиться в документах, оскільки його теща, Гордовська, виписала довіреність на його дружину.
Але саме до Пасічного будівельники звертаються як до “хазяїна”. Саме він спілкується з Подільським райвідділом міліції та з Подільською районною прокуратурою, котрі прикривають його. Фотографувати Пасічного, коли той прийшов - скажу чесно, я після погроз уже побоявся, бо його орлів там четверо, а я один.
За словами мешканців будинку, Пасічний - підполковник-податківець у відставці. Йому належить не одне приміщення на Подолі, отримане приблизно таким самим чином. Спершу оренда - потім купівля. У мешканціів будинку, яким нежилі приміщення належать на правах спільної власності, ніхто нічого не питає.
Один із суддів Подільського районного суду неофіційно пояснив відмову в задоволенні клопотання з приводу приміщення. Мовляв, якщо це зробити, “полетять” багато подібних справ по цілому Подолу.

 

Юридична довідка від Тетяни Монтян:

В мотивувальній частині Рішення Конституційного суду України №4-рп/2004 від 02.03.2007 р. зазначено, що… орган місцевого самоврядування не має права без згоди співвласників багатоквартирного будинку - власників приватизованих квартир - продавати, здавати в оренду або вирішувати питання перебудови, надбудови, добудови до нього споруд, забудови сходових клітин та в’їзно-виїзних брам, облаштування на фасадах будинків спеціального технічного обладнання промислового призначення тощо,…”

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” , “власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою… допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають”.

Суть проблеми полягає в тому, що мешканці та місцева влада по-різному тлумачать поняття “допоміжне приміщення”. Більше того – відомі випадки, коли один і той самий суд чи навіть суддя в однакових будинках, що стоять на сусідніх вулицях – в одному випадку визнає підвал чи горище – неподільним “допоміжним приміщенням”, що належить всім співвласникам багатоквартирного будинку, а в іншому - “окремим об’єктом” права власності.

Зрозуміло, що в першому випадку суддю “простимулювали” заможні мешканці, а в іншому – натиснула або “взяла в долю” місцева влада.

Таким чином, небажання Верховного Суду України вже четвертий рік “народити” хоча б Постанову Пленуму, в якій міг би уніфікувати судову практику та нарешті роз’яснити судам порядок застосування в судовій практиці Рішення Конституційного суду України №4-рп/2004 від 02.03.2007 р. - призводить до багаторічних судових баталій, корупції в місцевих органах влади (якої в них і без підвалів з горищами не бракує), та фактичного пограбування пересічних власників квартир в багатоквартирних будинках.

Доколє?