Системний дерибан

Знайти крайніх у бюрократичній системі, як завжди, найсладніше. Достеменно відомо, що замовником будівництва є ТОВ “Житло-Буд” (документ). Генеральним директором, принаймні на момент обрання в парламент - депутат, 65-й номер у списку БЮТ Іван Куровський (див. також “Голос України”). Ділянку було виділено Київрадою ще за Омельченка, в 2003 році (той же документ). Далі ще цікавіше. Існує така родина: Бідний-батько і Бідний-син. Бідний-батько, Валерій Григорович Бідний, з 1992 по 1996 був головним лікарем Жовтневої лікарні. З 1996 по 2006 пішов заступником Омельченка з медичних питань КМДА. Весь цей час головлікарем тримав як в.о. (10 років!) Лідію Дубинську. Тоді, ще у 2003, було здійснено землевідвід. Від 2006 по тепер Валерій Григорійович Бідний є заступником міністра охорони здоров”я (квота ще Партії регіонів). У 2006 році головним лікарем стає його син, Валентин Валерійович Бідний (головлікар у 28 років, незле), а заступником головлікаря - його дружина. Ну і ціквий штрих. Тестем Бідного-старшого є Олександр Ткаченко (КПУ), колишній голова Верховної Ради. Мешкає він тут же - вул. Богомольця буд. 7/14.

Запрошуємо до подальшого журналістського розслідування.

В кінці 2007 головлікарем стає інша людина. І якщо Бідний-молодший відписувався, що будова ведеться за парканом лікарні (нагадаю, за кілка метрів від лікарняних палат) - то новий лікар, Олексій Тихонович Волик, навпаки, пише листи до всіх державних органів із вимогою розібратися. Відповідні матеріали - у представників протестувальників, див. розділ “контакти” вище.

Див. також журналістське розслідування. Український Тиждень - Чумна “Еліта-центр”