Системний дерибан

В нелілю, збираючи сміття та саджаючи дерева на “гірці Крістера”, у себе під домом на Вітряних Горах, я сформулював для себе доволі прописну річ. Чим відрізняється справжня громадська, низова ініціатива від держави, від політичних партій та організацій-грантоїдів? Дуже просто? У випадку громадської ініціативи - поки вона залишається низовою - немає розподілу на “руками водителів” і виконавців. Окремі люди, які першими починають справу, працюють однаково з усіма, коли доходить до конкретної справи.

У масиві Вітряні Гори існує - все ще існує - великий парк, який умовно називають “гіркою Крістера” (на честь людини, що заснувала тут парк і сад у 19 столітті). Звичайно ж, куди це годиться, щоб сотні тисяч доларів землі були зайняті якимсь там парком? Його вже почали забудовувати з різних боків.

У неділю з ініціативи кількох місцевих мешканців - двох екологів за освітою та ще двох-трьох людей з довколишніх будинків - близько сотні осіб зібралися на таку собі толоку.
Відомо, яким чином місцева влада (не без відкатів) досягає того, щоб добитися будівництва. Територію просто-на-просто припиняють прибирати. ЖЕК навмисне доводить місце до “занедбаного стану”, який потребує “упорядкування”. А це значить - будівництва. Крім того, в місці, яке треба довести до занедбаного стану, починають навмисне “випадково” скидати сміття.
Люди, що живуть поруч, у неділю 23 березня вирішили самотужки позбавитися цього занедбаного стану. Крім мешканців, прийшли й десяток-два людей, що почули про акцію від знайомих або через оголошення в інтернеті. За кілька годин вони спільними зусиллями висадили 50 або 60 дерев. Цим було перекрито й шлях, яким машини їздили прямо через парк. А щоб дерева не знесли, їх захистили також імпровізованими шлакбаумами із кількох бетонних свай та знайдених на звалищі автомобільних шин.

Також, мешканці самотужки зібрали сміття на схилі гірки Крістера та навколо дитячого майданчика, що розташований поруч.
Річ у тому, що в Подільській райадміністрації обмовилися про плани будувати на “пустирищі”, з заходом у парк, висотного житлового будинку. Крім того, з іншого боку - теж уже на території парку - відбувається зведення кількох “елітних” (читай: мажорних) особняків.
У цьому парку ростуть дерева віком від 100 до 500 років. Зокрема, один із дубів вважається найстарішим деревом у Києві. Громадяни, що називають свою ініціативу просто “громадська ініціатива захисту гірки Крістера”, планують провести ще не одну акцію, щоб добиватися визнання гірки Крістера пам”яткою природи та занесення її до списку місць, які перебувають під охороною.

Артем Чапай

 

фото