Системний дерибан

“Дьявол, прошло уже больше часа! Становится скучновато!” - позіхали активісти “Збережи старий Київ”, які вже від сьомої ранку зібралися, щоб фізично блокувати техніку на під”їзді до будови над Аскольдовою могилою - висотки на кшталт одіозного будинку в Маріїнському парку, котру будує компанія КАН Девелопмент на замовлення олігарха Василя Хмельницького, та будівництво якої перед мерськими виборами обіцяли зупинити політики ВСІХ мастей. Втім, невдовзі стало не тільки не нудно, але й часом аж надто весело.

Якщо ти параноїк, це не значить, що за тобою не стежать (с)
Сьогодні я двічі мав нагоду переконатися, що я таки не параноїк. Скоріше, навпаки - надто довірлива людина. Про другий випадок пізніше - а зараз про “тіхарів”.
Коли ми прийшли з самого ранку, забудовник уже знав про плановану акцію - не зважаючи на відсутність відкритих оголошень, збір виключно через імейли та смс. Отже, інформацію злили або мен міліціонери з поданої в останній момент заявки, або хтось у мерії - звідти ж.
Відповідно, завіз техніки не починався досить довго, й учасники акції по черзі ходили грітися до фаст-фуду на площі Слави. За сусіднім столиком хтось помітив милого молодого хлопчика з відеокамерою, який уважно нас слухав. Потім він же знімав нас прямо в кафе. Коли ж ми почали знімати його у відповідь - сказав, що це випадковість. І наївно подивився у вічі, показав і стер те, що записав. Я повірив і теж стер його фото.
Вже потім, коли одна з дівчат обурилася, що він знімає її паспорт, міліціонери таки сказали: “це наш співробітник”. І випадковий хлопчик був на місці цілий день.
Урок номер один. Не довіряй незнайомцям, навіть якщо у них щирий погляд.
Ми його знову познімали, я навіть підійшов поговорити. Бо справді було боляче: повірив, що то лише паранойя. А виглядав він щиро.
Ось він, а також іще один “тіхарь”. Якщо у когось із учасників залишилися фото з ближчої відстані - будь ласка, скиньте лінком у коменти:






Битва-фарс проти КАМАЗів
Близько десятої ми нарешті вирішили принаймні продефілювати біля забудови з інструментом. По ходу провели імпровізований мітинг. Я суто для проформи апелював до совісті забудовників. Говорив, що ми розуміємо, що вкладено гроші - однак для того, щоб їх відбити, достатньо й трьох-чотирьох поверхів, не треба псувати краєвид усього Києва. Говорити про пи_тизм самої ідеї від початку нема сенсу говорити дерибанщикам навіть для проформи

Коли ми вже збиралися знову розійтися на якийсь час, з”явився перший КАМАЗ. Відповідно до правил дорожного руху, близько двох десятків активістів намагаються ходити перед ним по перехрестю. Проте перший водій був злий і спробував просто сунути на людей. Тоді всі просто поставали під його колеса. Численні ж охоронці КАН Девелопмент у відповідь спробували виштовхувати людей з-під машини. Ат, не вийшло. Натомість приїхала міліція.
А перша машина зі щебенем поїхала. Замість неї приїхала бетономішалка

Старший лейтенант, який представився просто як заступник начальника відділу з громадської безпеки, всупереч закону та численним проханням, відмовляється назвати своє прізвище чи показати посвідчення. Власне, як на старлея, він непогано влаштувався: правоохоронець приїхав на нехилому джипі “Хюндай”. Натомість, коли приїздить наступна машина - тепер бетономішалка - активісти знову ходять по переходу, а цивільні люди забудовника застосовують до них силу, і старлей із підлеглими охороняти право не збираються. “Я нічого не бачу, бо перевіряю ваш паспорт”, - нахабно відповідає старлей одному з активістів, юристові за освітою.



Втім, активісти теж не здаються так просто. На щастя, бетономішалка відступає, приїжджають перші журналісти - і міліціонерів наче хто підмінив.
Урок номер два. За вдалої тактики та рішучості перемогти можна навіть незначними силами.
(Тобто в робочий день і з малою кількістю партизан)
Міська герилья сміттєвих баків
Після ще кількох машин виявляється, що вантажівки відступають лише тактично: якимись дворами вони таки об”їжджають до забудови, й одна чи дві таки встигли розвантажитися на майданчику. Тоді активісти діляться навпіл, і частина йдуть напереріз - щоб перегородити рух машинам уже сміттєвими баками.
На цей час на місці вже є журналісти, кілька камер, і вищі міліцейські чини ставляться до ситуації зовсім по-іншому, ніж перед тим старлей на джипі. Через якийсь час домовляються, щоб баки зі сміттям таки прибрали, а блокували шлях машинам самі - тоді це не буде порушенням благоустрою.
До речі, в чигирях одна з бетономішалок просто заблукала і застрягла десь у багнюці. Дуже шкода, бо той водій був найбільш дружнім: він робив роботу, активісти діють відповідно до переконань, ніхто не злиться ні на кого - окрім начальства забудовників.
Після стояння над Калкою новітні руйнівники міста таки відпускають усі вантажівки. Наближається кінець робочого дня.
Урок номер два. І все ж такитику треба продумувати краще.
(Зокрема це стосується рекогнисцування міста: як заповідав Марігелла, треба знати місце краще за супротивника)

Ну і мордобітіє
Тут знову повернемося до параної. Цей підрозділ - з особистої перспективи: а саме, погляд знизу, коли відбиваєшся ногами й закриваєш голову, а над тобою три бандюки. Словом, хріновий з мене міський партизан, ох, дуже хріновий. Треба вчитися
У темних місцях ходиш обережно, особливо після кількох погроз і одного факту нападу. А потім думаєш: кому я нафік треба? Може, й не треба нікому… але знають навіть у школі малі діти, що краще перебдіть, ніж недобдіти.
Відчувши себе переможцями (лише на сьогодні!), під кінець робочого дня ми розійшлися. Раніше вже були розмови про правила безпеки, про те, щоб повертатися всім разом. Але тут якось усі розслабилися. Здавалося б, світить сонце, по вулиці Січневого Повстання ходить стільки людей. Тож ми й пішли лише вдвох, з іще однією активісткою.
Словом, зрозумів я, що мене ззаду збили з ніг, коли вже лежав на землі. Устиг перевернутися на спину й копнути одного з них ногою по коліну - але їх було троє. Ззаду. Дуже благородно. Надалі довелося більше закривати голову руками й лише брикатися. На щастя, пробити сильно не пробили - але тоді просто потягли за волосся. Ось результат імпровізованої епіляції:

Одне не можу зрозуміти: нафіга? Якщо хтось думає цим залякати - то тільки робить людей злішими й рішучишими. А прямо після акції - це взагалі якось тупо. Але:
Урок номер чотири: Будь обережним навіть вдень і в людних місцях.
Власне, все кльово. Досвід набувається, на щастя, якось поступово.
Таке враження, що своїми діями ось ці, як би їх назвати… нинішній “рулящій клас” дерибанщиків виковує й ретельно готує собі посилення опору.


Артем Чапай
Фото автора та Тімура Ібраімова, solomenka.org і “Кияни”

Див. також:
Підбірка матеріалів про будову над Аскольдовою могилою

Видео новости: Протест против застройки возле Аскольдовой могилы перерос в потасовкуЩе кілька фото від Тімура:

yf