Системний дерибан

День акції, виявився одним з найспекотніших за все літо. В цей час би лежати на пляжі, сидіти по горло у воді чи відпочивати в тіні. Та спека не перешкода для справжніх борців з несправедливістю. “Мертвий сезон активізму” у кого завгодно тільки не в кармелюківців. Протистояння на вулиці Хорива 31Б в цей день могло б позмагатися в спекотності з природою.

Ми уже писали про цю справу раніше. Якщо коротко: колишній працівник правоохоронних органів, використовуючи свої зв*язки і вплив, намагається самовільно захопити підвал в будинку 31Б перетворивши його в офісне приміщення. Це викликало справедливе обурення його мешканців, адже розширення підвалу та знищення несучих опорів, ставить під загрозу існування будинку. Дерибанщику, звісно ж, по барабану, як вважають місцеві мешканці, йому головне зробити офіс та продати приміщення. Що буде далі- не так важливо, адже гроші не пахнуть і не його діти живуть в помешканнях, котрі можуть завдяки ньому завалитися.

Неприпустимість проведення будівельних робіт у підвалі підтверджена рішенням суду, котре вперто ігнорується забудовником.

Доведенні до відчаю люди зважились на силові методи захисту власного житла і на минулій акції розібрали побудовану в підвалі стінку, проте і це не спинило будівництво. Тільки додались потужні броньовані двері. Тому, мешканці вирішили забетонувати двері та вікна у захопленому підвалі.

Було найнято бетономішалку і зібравшись о 19.00 місцеві мешканці спільно з активістами загону імені Кармелюка взялися до відновлення справедливості.

Одразу ж приїхала міліція. Варто відмітити, що Подільський райвідділ знаходиться поряд, через дорогу. Своє прибуття міліціонери пояснили дзвінком черговому з повідомленням про “вчинення протиправних дій”. Мешканці поцікавилися: чому коли найнята дерибанщиком охорона лупцює людей, викрадає їх речі, вони приїзжають через годину і не знаходять слідів протиправних дій, а тут так оперативно спрацювали? “Правоохоронці” не змогли нічого відповісти.

Правоохоронці також не подумали про іншу невідповідність - дзвінки черговому фіксуються в спеціальному журналі і це можна перевірити. Не склало проблем переконатися у тому, що вони кажуть неправду. Тому мешканці зателефонували в міліцію, щоб та забрала перевертнів у пагонах, що чинили свавілля у дворі житлового будинку. Міліціонери продовжували переконувати, що люди шкодять приватну власність, на що мешканці доводили, що жодних документів, котрі її підтверджують, не існує. Проте міліціонери вперто стояли на своєму. Серед них був також чоловік, котрий відмовлявся представитися. Він найактивніше сварився з людьми, погрожував водієві бетономішалки.

Не зважаючи на протести мешканців та активістів, котрі на останній акції, розібравши стінку, показали дерибанщику, що ніхто миритися з його зажерливістю не буде він вирішив продовжувати іти “скользкім путьом”.

Броньовані двері було встановлено знову, поставлено охорону з двох жлобів і продовжено будівельні роботи. Тому, було прийнято рішення усунути загрозу знищення будинку, забетонувавши двері та вікна зроблені будівельниками.

Невнятно розповідаючи про незаконність наших дій, міліціонери спробували взяти під контроль бетономішалку та примусили водія вимкнути її. Самі стали біля неї і не пускали нікого.

Це викликало хвилю обурення. По-перше, люди заплатили гроші за бетон, а контингент там живе небагатий. А по-друге, діїі цих міліціонерів відверте свавіллям. Жінки різного віку почали вимагати від міліціонерів перестати чинити безчинсво, на що останні відповіли потупленими очима. В цей час “воїни Кармелюка” активно заливали тим бетоном, який встигли вилити в дворі, двері та вікна.

Але він закінчився і всі зосередилися знову біля бетиономішалки. На відмову водія запустити бетономішалку і добавити бетону, відповіли декільками спробами запустити її. Однак вона, чомусь, постійно глохла. Ми навіть пробували підмовити водія, щоб, якщо він боїться міліції, нехай покаже, що необхідно робити, а ми зробимо самі. Та нічого з цього не вийшло. Приїхала ще одна машина з міліцією. Кармелюківці заблокували ворота, щоб ті не заїхали. Але вони лише зібрали біля себе водія та міліціонерів- беспрєдєльщиків, котрі не давали нам працювати. Місцеві мешканці пішли показувати їм якісь документи. Після чого почвернувся водій та запустив машину.

Навчені попереднім досвідом ми вирішили не дати наймитам дерибанщика знову заблокувати роботу. Так як старші в цей час носили відрами цемент, живий ланцюг вийшов досить молодим. Ментам не сподобалося що бетономішалка працює і вони врішили знову зупинити її роботу. Однак добратися до неї тепер стало проблематичним:). І вони(один взагалі з автоматом через плече) зав*язали потасовку намагючись повисмикувати самих маленьких.

Підбадьорюючи себе вигуками: “міліція з народом”, та “коли ми єдині, нас не подолати” кармелюківці змогли вистояти. В цей час їм на допомогу підтягнулися більше людей: жінки, старші товариші, які в цей час бетонували. Зіткнувшись з рішучим опором міліціянти відступили.

В цей час приїхала ще одна машина ППС. Ми бетонували, а міліціонери ходили з роззявленими від здивування ротами, адже в нашій країні мало людей наважується їм протистояти. Навіть якщо останні вчиняють відверте безчинство.

Після нашої перемоги у відстоюванні бетономішалки(варто запам*ятати і надалі і в першу чергу організовувати охорону та оборону подібних речей) водій уже не звертав увагу на метушню міліціонерів. З ними в цей час спілкувалися незадіяні в бетонуванні, в основному бабусі. Міліціонери знають, яке до них відношення у народі, але тут вони в черговий раз пересвідчилися та відчули “всенародну любов”. Не знаю, про що вони рапортували потім начальству, котре очевидно послало їх на бєспрєдєл, але напевне вони ще не раз згадають епітети якими їх нагородили за те що ідуть проти народу.

Останні відра ми вже набирали в повінй темноті. Міліція залишалася до самого завершення, тому підозрюючи, що людей котрі розходяться будуть хапати, покидати Хорива ми стали організовано групою. Стомлені, але задоволені цією перемогою всі роз*їхалися по домівках. А бетон застигав, сподіваємося невдаха-дерибанщик нарешті усвідомить що іти проти людей, проти справедливості є марною справою. І те, що у нічого не вдастся.
Приїхав

Орест Цибрій

фото solomenka.org