Системний дерибан

„И поэтому я еще обращаюсь к нашим депутатам: я часто вижу вас на таких вот мероприятиях, и, как правило, вы прекрасно все говорите, но почему же ничего не делаете? Но почему же? Я все это слышала уже много раз. Все прекрасно на словах и все? На этом останавливаемся? Ведь вы же депутаты! Мы же не можем никуда попасть - даже к товарищу Пилипишину никто не попадет, а вы же там! Обьединитесь все вместе и докажите, что вы – сила, и, что вы можете что-то сделать!”
Місцева жителька - Олена Миколаївна

„Так от я хочу щоб цей будівельний майданчик став агітмайданчиком, який би агітував за те, щоби Київ залишався Києвом. Щоби діти моєї дочки, її чоловіка, жили тут, в Києві, а не в якійсь потворі, яку хочуть з нашого міста витворити. Тут купа прапорів, але я думаю, що прапорів у Киян тільки два: прапор Києва і прапор України”, -
Відомий журналіст і телеведучий ”Свободи Слова” на ICTV - Андрій Куликов

Сьогодні пройшов попереджувальний пікет проти не тільки незаконного, але й небезпечного для прилеглих будинків будівництва біля ст. м. Театральна . Зібралося близько 100 чоловік і говорили всі дуже гарно, та дуже неприємно було бачити, що чоловік 30 з тих людей, котрі прийшли– це люди, котрі прийшли помахати прапорами БЮТ за декілька десятків гривень. Піаритись на горі людей – це, як мінімум, безчесно.

Ось як прокоментував це з імпровізованої сцени театральний діяч та фотограф Тімур Ібрагімов: „Я в этом здании (Театре им. Леси Украинки) провел 12 сезонов. Скоты уничтожают наше пространство. Я так с удивлением увидел вот эти флаги. Почему? Вам нужно попиариться, что ли?.. Ребята, не позорьте ни себя, ни нас! Это – стыдно, потому что они - все одинаковы, они все причастны к уничтожению нашего города. Надо становится не быдлом и поднимать там вот флаги, а становиться гражданами. Пока мы это не поймем, пока мы своих детей не приучим не брать „лавэ” у воров, ничего в этой стране не будет! Это -проблема страны. Мы не смогли нашим детям обьяснить, что не надо заниматься агитацией за деньги… Это касается абсолютно всех. Если все партии причастны к уничтожению нашего города, то держать их символику здесь – позорно. Это - вопрос чести. Поэтому давайте обьединяться, давайте бороться за честь, но не надо на горе махать флажками…”
Взагалі ж, першим виступав бувший головний архітектор міста Києва - Микола Жаріков: „Разного рода действия, взятки, давления, знакомства сделали свое дело, и эти люди получили разрешение на строительство. Это понятно, что разрешения на строительство получены преступным путем, но давайте скажем о житейском: о уважении к жителям этого дома хотя бы. Ведь новое здание строится в 6 метрах от окон этих жителей - высотой в 5 этажей и длиной в 50 метров. Вот представьте: люди жили с видом на эту улицу и сейчас перед ними будет глухая стена. Более того, я увидел в проекте, что 6 метров - это верхняя часть, а нижняя - это расстояние в 3 метра. Это значит, конечно же, что подвал рядом с домом угрожает целостности этого дома. Придет время, и дом начнет трещать, потому что где-то осадки начнутся. Жители получают совершенно недопустимые условия проживания….

Я очень доволен, что сегодня здесь собралось так много людей. Пару лет назад мы уже делали здесь такой митинг.… Вроде приостановилась стройка, но потом темные силы опять, так сказать, все возобновили. И мне хотелось бы обратить ваше внимание на то, что таких вот безобразий нет нигде в мире, и в прошлом веке даже никто не мог позволить себе такое. Потому что там гражданское общество достигло такого уровня, что это просто не позволительно, никто не мог бы этого себе позволить. А у нас вот при нашей власти такое произошло.
Но я хочу обратить ваше внимание также и на то, что это не одно такое место! Ведь возьмите, например, центр города - Европейскую площадь: там строят 160 метровое здание, которое совершенно угробит архитектуру Крещатика - и это будет позор нации. Сегодня парижане собирают деньги на то, чтобы снести единственное такое здание, построенное в центре старого Париже, на Монпарнасе, сегодня в Москве рядом с Кремлем разобраны две колоссальные гостиницы, в Ленинграде люди увидели, что где-то там появилось здание суда, и восстали люди - снесли два этажа. А мы позволяем такие вещи…. Рядом с Аскольдовой могилой строится тоже громадное здание, которое совершенно изменит обстановку этой исторической части. Рядом с Музеем войны, на склонах, уже розданы земли под высотные здания, которые совершенно закроют и Лавру, и Родину Мать от подъездов к Киеву по воде. Я хочу призвать вас объединиться и не допустить больше такого хамства в Киеве. Нельзя допустить, чтобы грабили Киев”.

Після народного архітектора слово взяв народний депутат від ХДС - Володимир Стретович: „Шановні співвітчизники, я ніколи не думав, що через 4,5 роки після пам’ятних подій, що вирували на цих вулицях зовсім поруч, ми опустимо Україну до того, що вимушені будемо проводити попереджувальний пікет для влади. Давати зрозуміти, що ми є народ, „якого правди сила ніким звойвана ще не була”….

Чомусь наша влада, яка вийшла з наших кіл, з нашого середовища, як тільки вмощується в свої крісла, забуває про все і капустяний жор - його величність Долар - їй закриває очі, і вона не бачить того, що буде після нас. Ми чули сьогодні виступ нашого відомого архітектора, котрий казав, що неможливо будувати в такий спосіб, а виявляється, що за гроші можливо.
Ми говоримо про корумповану країну. Так, оцей випадок, як краплина води показує, як корупція роз’їла нашу державну машину. І ми просто попереджаємо владу, і хочемо сказати їй, що єдиним носієм влади - є народ, і кожен громадянин має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і посягань. І хочу сказати, що ми будемо їх захищати і будівництва тут не буде! Цей випадок показує як корупція роз’їла нашу державну машину…. Колись тут були квіти, колись тут стояли лавочки, гуляли мамочки з дітьми, а тепер стоїть оця потвора.

Тож давайте приготуємося, і кожен киянин набере кілограм сміття, кілограм землі і засипле їми цю яму, покажемо їм свою громадянську позицію. І, повірте, наступного разу прийдемо до іншої ями і теж її засипемо. І якщо прийде ще хтось забудовувати наше місто, ми засипемо і його яму, щоб у них не вистачало коштів вичищати ці ями. Ми – кияни, ми вистоїмо, тож об’єднаймо свої зусилля і не дамо їм робити свою чорну справу….

Ось що пише мені прокурор міста (листопадом місяцем датовано), він мені відповідає, що дозвіл на ці дії видано з порушенням закону про планування забудови території, оскільки проектна документація на будівництво офісного центру не була погоджена у встановленому порядку. А саме: відсутні погоджувальні проекти та дозвіл на проведення будівельних робіт від центрального органу охорони культурної спадщини земельної ділянки, яка знаходиться у межах охоронної пам’ятки історії національного значення.

Тут є представники мінрегіонбуду, представники прокуратури, я направив телеграму Ющенку, він збирається відвідати Шевченківський район. Але він звичайно не приїде, бо його Санчо Панса – Балога - відповів, що „дані відповідні інструкції та відповідні директиви”.
Це - краплина, але ми з цієї краплини маємо показати, що ми маємо демократію, і ми своє право відстоїмо.Я хочу прийти сюди зі своїм внучком і сказати йому, що ми в 2009-му воювали за цей сквер, щоб могти тут оце з ним ходити по ньому.
Шо ж ми за народ такий, що не бережемо Богом дану перлину для своїх дітей і онуків. Де ж вони потім будуть ходити? Серед каміння? І запам’ятайте, і перекажіть всім, що як тільки вони будуть продовжувати тут це будівництво – ми ляжемо кістьми, але вони не пройдуть. No Pasaran! Venceremos!”

Депутат Київради - Денис Москаль, фракція БЮТ: „Однією рукою Черновецький і команда анулює договір про аренду цієї ділянки, а другою рукою продає цю ділянку, фактично унеможливлюючи таким чином боротьбу за цей сквер. Юридична група фракції БЮТ готова заставити їх в судовому порядку відмінити незаконне рішення про продаж цих земель.”

Народна артистка України – Олександра Смолярова: „Я хочу звернутися до всієї України, тому що зараз ми відстоюємо історичну перлину України, яку хочуть забудувати. Тому що це садиба Галагана, котрий збудував колегіум, де безкоштовно вчив незаможних дітей. Іван Франко вінчався в тому будинку, де зараз Музей літератури. Після війни один з будинків забрали, але цей будинок літератори відстояли. Отут - наша історія, і в цьому театральному садочку треба було не це „бєзобразіє” будувать, а треба було там поставити пам’ятник Галагану, пам’ятник Соловцову, Хохлову. І я дуже здивована що за 4 роки працівники Міністерства культури, які керують культурою весь час, котрі нам кажуть, що вони відроджують культуру українську - нічого не зробили. Оце так вони відроджують? Оце так роблять? Це – ганьба! Ганьба!”
Народний артист України - Микола Ружковський: „Мы часто говорим, что мы европейцы, но если вы посмотрите на такие города, как Париж, как Лондон, то вы поймете, что в центре города никто не разрешает ничего строить. Киев - это радость и подарок каждому вновь приезжающему. Потому что вот эта улица, здесь везде были деревья, напротив стояло колоссальнейшее дерево и за ним великолепный совершенно рекламный театральный щит, на котором были все гастролеры всех театров города. Мне думается, что не дай Бог нам забыть откуда мы и во имя чего. Что мы оставим нашим детям? Что мы оставим нашим правнукам?! Мы должны об этом помнить. Мы были свидетелями как из этого фойе Театра им. Леси Украинки хотели сделать выход из метро… Вот ЭТО – приблизительно то же самое. Мы постепенно город превращаем в каменное кладбище.”

Відомий журналіст і ведучий „Свободи Слова” – Андрій Куліков: „У цьому будинку жили мої дід і баба. Я пам’ятаю тут і будиночки, і гірку, з якої ми тут каталися на санчатах. Я пам’ятаю ту унікальну культуру київського подвір’я, яка об’єднувала хлопчиків віком від 5 і до 16 років. Це було спілкування. Це було усвідомлення себе частинкою цього міста, яке і тоді було столицею України”

Жителі прилеглих будинків: „Був момент, коли ми вже добилися скасування договору оренди цього місця, коли билися за цей сквер. І ми вже думали, що перемогли, але через деякий час ми дізналися, що цю ділянку продали. Місто Київ – це перлина не тільки Європи, але й світу. Тут дуже затишно і дуже красиво було в ті часи. Ми сьогодні маємо показати, що безнаказано не можна порушувати закони. Не можна ігнорувати думку мешканців цього міста. І ми хочемо, щоб ми зберегли цю землю для своїх дітей, бо це місце ми дуже любимо.
Потрібно зробити так, щоб забудовники, які прийдуть після цих бандитів, зрозуміють, що просто так їм заробити свої мільйони не вдасться. Також ми хочемо, щоб наступного разу тут був пам’ятник, був фонтан, і ми гуляли тут зі своїми дітьми. І ми будемо продовжувати нашу боротьбу, щоб політики зрозуміли, що до нашого голосу потрібно прислухатися”.

Олена Миколаївна: „Я бабушка, которую очень любит Черновецкий, но я хочу сказать, что мы его не будем поддерживать – нам стыдно за то, что творится здесь. Он не отвечает ни на одно письмо, когда мы к нему обращаемся. Ему стыдно даже отвечать, потому что то, что он делает - ну непозволительно это делать в этом городе! Всю красоту, всю историю он уничтожает”
Жителі планують зібратися в слідуючий вівторок і засипати котлован землею.

Фото Іллі Гладштейна

Передісторію читайте в розділі “Гарячі точки” на сторінці Б. Хмельницького