Системний дерибан

Влада зробила свій вибір: елітний житловий комплекс замість Софії Київської?

На найскандальнішому будівництві Києва, по вул. О. Гончара, 17-23 (Fresco Sofia), через яке Софія Київська ледь не потрапила до «чорного списку» ЮНЕСКО, поновилися будівельні роботи. 26 лютого, в суботу, о 13.00 відбудеться масштабна акція протесту, мета якої – негайно зупинити будівельні роботи у буферній зоні Софії і захистити від руйнації історичний квартал Києва.

Будівництво у буферній зоні Софії Київської відновилося всупереч заявам Прем’єр-міністра Азарова і рекомендаціям ЮНЕСКО: протягом кількох днів тривають руйнівні для Софії і довколишніх будинків будівельні роботи на Гончара, 17-23. Десятиметровий котлован на величезному будівництві «елітного житлового комплексу з 2-поверховим підземним паркінгом» копається прямо під стінами Софії Київської.

Саме через незаконне будівництво на Гончара, 17-23, об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Софія Київська та Києво-Печерська Лавра» може бути внесено до так званого «чорного списку» ЮНЕСКО вже цього року. Експерти ЮНЕСКО неодноразово виступали проти даного будівництва, але попри їх рекомендації, попри обурення української та міжнародної громадськості, заяви політиків, будівництво знов перейшло у загрозливу фазу інтенсивного розвитку.

У зв’язку із поновленням будівельних робіт на цьому скандальному будівництві ініціативна група мешканців навколишніх будинків 26 лютого, у суботу, о 13.00 організовує акцію протесту, куди запрошує усіх небайдужих киян, діячів культури і мистецтва, депутатів Верховної Ради та Київради, представників громадських організацій та політичних сил.

Докладніше: 050 3568165 Ірина

“Збережи старий Київ”

фото звідси

Читайте передісторію на сторінці: вул. Гончара

Скандальную стройку возле Софии Киевской возобновили

Несколько дней назад в буферной зоне Софии Киевской по адресу ул. Гончара, 17-23 возобновилось строительство. Строители роют котлован и вывозят грунт.

Об этом Lb.ua сообщила Ирина Никифорова, глава инициативной группы местных жителей.

Активистка напомнила, что дом находится очень близко к объекту, который входит в список памятников ЮНЕСКО, в зоне особой охраны: «А это значит, что любое строительство тут нужно согласовывать непосредственно с ЮНЕСКО», – уточнила Никифорова.

«Именно из-за этого строительства Киев чуть не попал в черный список ЮНЕСКО, строительство удалось остановить, но сейчас тракторы снова работают на объекте», – напомнила она.

Напомним, по адресу Гончара, 17-23, хотят построить 9-этажный жилой дом на 45 квартир, с двухэтажным подземным паркингом на 32 сотки. Активисты уверены, что если возле Софии выроют котлован под паркинг, грунтовые воды неизбежно поднимутся, что приведет к намоканию стен музея.

Подробнее читайте об этом в материале Марии Рыдван “Софию заставят “свечками”. ЮНЕСКО не поможет” на Lb.ua.

Фото: Ирина Никифорова

lb.ua

Внимание! Андреевский спуск собираются реконструировать

Пока одни специалисты согласовывают концепцию реконструкции, другие утверждают там строительство новостроек. «Газета…» оценила основные изменения

Знаменитая киевская улица вот-вот превратится в стройплощадку: по-ставлена задача навести порядок на улице к Евро-2012.

Вчера прошло заседание консультационного совета при ГУ охраны культурного наследия. Концепцию утвердили с доработками. Реставраторы займутся фасадами, переложат коммуникации, брусчатку, заменят лестницы, унифицируют рабочие места продавцов на спуске. Это будет первая очередь реконструкции, которая обойдется в 210 млн грн. Для сравнения: перекладка коммуникаций и ремонт дорожного по-крытия на улице Горького (длина – 3,8 км, в то время как Андреевского спуска – 700 м) обойдутся городу в 111 млн грн.

Дворами на Андреевском обещают заняться когда-нибудь потом, после чемпионата Европы – если найдут деньги.

Параллельно с реконструкцией на Андреевском развернут строительство, которое противоречит не только концепции, но и здравому смыслу. Как минимум три грандиозных стройки уже утверждены на уровне городской власти. На фоне соседних построек особенно выделится посреди улицы 11-этажная гостиница.

После реконструкции Андреевский спуск будет пешеходной туристической улицей. Замок Ричарда наконец-то станет гостиницей, а неподалеку от него появится отель высотой 11 этажей

Андреевский спуск, 14–16 – посередине Андреевского появится гостиница с рестораном (максимальная высота – 11 этажей), которая будет явно выше соседних построек. Застройщик – некое ЧП «Маркон». Замок Ричарда (напротив) обещают по договоренности с владельцем наконец-то перестроить под гостиницу

Андреевский спуск, 10б

Пересечение спуска и Боричевого тока – на месте фабрики «Юность» появится пятиэтажный «Андреевский плаза». Проект связывают с компанией, которая якобы пренадлежит Ринату Ахметову. Соседний адрес – Андреевский, 6/33. Здесь планировали построить ресторан в комплексе с магазином по продаже товаров искусства и выставочным центром. Застройщик ООО Фирма «Сула», которую СМИ связывают с Петром и Ярославом Ющенко – братом и племянником экс-президента

Андреевский спуск, 32, – на этом месте появится семиэтажный офисный центр




Заменят лестницы, ведущие на горки, по ним смогут подняться инвалиды

Под тротуаром проложат канализацию в лотках на глубине один метр, поменяют брусчатку

Унифицируют места для торговцев – по одному виду на каждую продукцию. Конструкции будут переносные, крепиться на отбойник вдоль дороги

Замечания к концепции реставрации Андреевского спуска:

• восстановить брусчатку по технике мощения, которую использовали до реконструкции в 80-х годах, используя современные технологии;
• в ночной подсветке зданий доминировать должна Андреевская церковь;
• в документах закрепить статус собственников для владельцев художественных галерей.

Дмитрий Дерий, фото Наталии Диденко, “Газета по-киевски”

В понедельник будут решать судьбу Андреевского спуска

21 февраля в зале заседаний Главного управления охраны культурного наследия состоится Консультативный совет охраны культурного наследия на котором рассмотрят «Концепцию реставрации и ремонта застройки, реконструкции инженерных сетей и благоустройства территории Андреевского спуска». Об этом Kievpress рассказал депутат Киевсовета Александр Бригинец.

«Наконец киевляне узнают о планах киевских властей и экспертов относительно дальнейших действий на Андреевском спуске. Учитывая то, что с одной стороны власти не хотят предоставлять Андреевскому спуску статус памятника и статус охранной зоны Андреевской церкви, но одновременно заверяют, что на улице пройдет реконструкция, думаю, всем неравнодушным хотелось бы узнать, что именно будет происходить на одной из улиц – символов нашей столицы» – убежден депутат.

По мнению Александра Бригинца, одно дело сохранить все ее здания с помощью реставрации, другое сохранить только фасады домов, и совсем другое дело застроить спуск новыми зданиями и назвать это реконструкцией улицы.
«К заседанию нужно отнестись со всей серьезностью, внимательностью и готовностью отстаивать каждый камешек мостовой, особенно учитывая опыт отношения власти к исторического лицу Киева», – убежден Бригинец.

Начало в 10:00. ул. Спаская 12.

“Збережи старий Київ”

фото отсюда

Читайте также:
«Реконструкция» разрушит Андреевский спуск
Ахметов збудує офісний центр на Андріївському узвозі
Контрактову площу перетворять на потворний комікс?

Грабіжники у мантіях

22 лютого 2011 року відбудеться багато в чому доленосне засідання Вищого господарського Суду України. Розглядатимуть касаційні скарги Київради та представників ініціативної групи мешканців на рішення Господарського суду м. Києва та Київського апеляційного господарського суду. В обох цих судах компанії “Квартал-буд”, котра проводить незаконну забудову по вул. Ахматової, скандально дозволили набути право власності на вказаний об’єкт незавершеного будівництва.

А скандальне рішення двох попередніх інстанцій тому, що на вказаних земельних ділянках, окрім бетонного паркану, немає ніяких «об’єктів незавершеного будівництва» – а Цивільний Кодекс не дозволяє оформлювати право власності на будівельні об’єкти, котрі не здані в експлуатацію.  Крім того, позивач вже півтора роки не має ніяких чинних документів на будівництво, дозволів, ордерів тощо. Між тим суддя Господарського суду м. Києва Юлія Смирнова та судді Київського апеляційного господарського суду Сотніков С.В., Дзюбко П.О. та Сулім В.В. нічтоже сумняшеся віддали під приватизацію колишньому забудовнику (котрий там так нічого й не збудував) неіснуючий об’єкт нерухомого майна на земельних ділянках №21-22 житлового масиву «Позняки-9», задовольнивши його позов повністю.

Якщо Вищий господарський Суд України залишить такі рішення без змін, місто задарма втратить земельну ділянку, громада – надію на облаштування рекреаційної зони, бюджет територіальної громади – значні кошти.

Очевидно, що за сприяння судів забудовник мав на меті оформити право власності на неіснуючий «об’єкт незавершеного будівництва». І, таким чином, ухилитися від виконання рішення Київради, котра ще у квітні 2009 року припинила цю забудову.

Як свідчать Цивільний Кодекс та Положення про порядок держреєстрації прав власності на нерухомість, право власності виникає тільки після завершення будівництва об’єкту та прийняття його в експлуатацію. Люди добрі! Чи хтось бачить на цьому знімку за парканом якісь «об’єкти незавершеного будівництва», «новостворене нерухоме майно» чи «об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчене та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку»??

А от судді Ю.М.Смирнова (Господарський суд м. Києва), Сотніков С.В., Дзюбко П.О. та Сулім В.В. (Київський апеляційний господарський суд) – мабуть, побачили. Бо ж постановили – надати компанії “Квартал-Буд” право власності на цей неіснуючий об’єкт.

Сказати б «Ги-ги-ги», якби це була реприза 95-го кварталу, а не ухвала реального суду…

Трохи про передісторію цих земельних ділянок.

Конфліктна ситуація навколо забудови в районі будинків №№39А, 39Б, 41 і 43 на вулиці Анни Ахматової триває вже багато років. Мешканці прилеглих будинків вже багато років у своїх листах, зверненнях вимагали від районної та київської влади облаштування на вказаних ділянках дитячих, спортивних  майданчиків, скверу. Однак місцева влада вперто намагалася не помічати звернень громадян. Попри повну непридатність майданчика до забудови, тут неодноразово намагались вліпити  ту чи іншу будівлю. За цей час змінилося три забудовники, більшість з яких, побачивши гибельність проекту забудови та реальне ставлення людей, вирішили відмовитися від підозрілої забудови.

Остання навала відбулася в 2008 році, коли  під вікнами будинків без будь-якого інформування мешканців товариством «Квартал-буд» розпочалося будівництво т. зв. «Блоку побутового обслуговування». Проект будівлі мав численні порушення Державних будівельних норм, дозвільна документація на будівництво містила фальсифіковані документи (зокрема – Протокол громадських обговорень), а будівництво велося зі значними порушеннями та грубими відхиленнями від вимог проектної документації.

Окрім того, початок будівельних робіт супроводжувався численними порушеннями з боку забудовника та охоронних фірм, найнятих забудовником: порушеннями прав людини, фізичним насильством над мешканцями прямо на прибудинковій території, над ветеранами, інвалідами, багатодітними матерями. Мешканцям часом, для захисту свого життя, здоров’я та майна від посягань осіб, найнятих забудовником, навіть доводилося вдаватися до використання вогнепальної зброї (що було визнано прокуратурою, як необхідна оборона). Про ці конфлікти неодноразово писала преса:  oglyadach, vechirnij.kiev, tovarish

До вирішення конфліктів були залучені міліція, Прокуратура, суди, органи влади всіх рівнів.

Декілька разів були здійснені спроби фальсифікації Громадських обговорень забудови.

«Підсадні» псевдо-мешканці на зірваних владою громадських обговореннях 9 вересня 2008 року

Бритоголові – «За забудову!»

Реальним мешканцям довелося стояти у проході

Лише 16 жовтня 2009 року, на своїй прибудинковій території, у присутності телебачення, представників КМДА, депутатів сотні мешканців будинків №41 та 43 по вул. Ахматової провели Громадські обговорення у формі Загальних зборів мешканців.

Мешканці проаналізували проект побудови Торгово-офісного центру і одноголосно відхилили його як такий, що містить численні порушення будівельних норм. Вони звернулися до Київради з вимогою про скасування рішень, котрі санкціонують вказану забудову.

Звернення мешканців розглянули та підтримали в усіх пунктах профільні депутатські комісії Київради. Спираючись на їхні рішення, Київрада 2 квітня 2009 року ухвалила рішення «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки та відміну пункту 21 рішення Київради від 29.04.2004 № 237/1447».

Таким чином, від 18 листопада 2009 року, коли остаточно закінчилась дія всіх (!) офіційних документів, котрі давали право на ведення робіт, не існує жодних законних підстав як для ведення будівельних робіт, так і для подальшого порушення благоустрою та навіть – подальшого перебування ТОВ «Квартал-буд» на майданчику, розташованому між будинками №39-А, 39-Б, 41 та 43 по вул. Ахматової (ділянки №21, 22).

Однак, незважаючи на все це, за майже 2 роки після справедливого рішення Київради ніхто з органів влади й палець об палець не вдарив, аби відновити благоустрій на ділянках №21, 22 й розпочати облаштування об’єктів рекреаційної зони. На майданчику й досі стоїть бетонний паркан, котрий значно обмежує пересування мешканців, процвітає антисанітарія, територія під парканом перетворилася на збірний пункт бомжів і  п’яниць з усього масиву. Все це викликає глибоке обурення мешканців, членів територіальної громади.

Після ухвалення рішення Київради інвестор-підрядник спробував через суд скасувати це рішення, однак Господарський суд м. Києва позивачеві відмовив повністю. Київський Апеляційний Господарський суд, до якого звернулося ТОВ «Квартал-Буд» з вимогою скасувати назване рішення Господарського суду м. Києва та рішення Київради, припинив провадження в справі, тим самим, залишивши чинним назване рішення Київради.

Однак, товариство «Квартал-буд» в судових справах йшло також паралельно іншим шляхом. А саме, подало позов проти Дарницької районної державної адміністрації: «Про визнання за позивачем права власності на об’єкт незавершеного будівництва». Незважаючи на те, що Дарницька РДА не є органом, котрий здійснює Державну реєстрацію та визнання права власності на ті чи інші об’єкти, суддею Господарського суду м. Києва Юлією Смирновою справа була прийнята до провадження.

Дива на цьому не закінчилися.

В процесі розгляду справи суддя Смирнова повністю проігнорувала той факт, що будівництво на так званому «об’єкті незавершеного будівництва» фактично не розпочалося. А отже, про жодне прийняття його в експлуатацію, передбачене законами, не могло бути й мови. Також Смирнова проігнувала повну відсутність у  ТОВ «Квартал-буд» будь-яких документально підтверджених законних підстав як для ведення будівельних робіт, так і для подальшого порушення благоустрою, користування ділянкою та перебуванню на будмайданчику.

Більше того – ТОВ Квартал-буд»  так і не сплатило до міської казни обов’язкові виплати на соціальну сферу та соціально-транспортну інфраструктуру міста (а це – біля 3,5 млн. гривень!), які воно за законом мало сплатити ще у 2007 році (!). Тобто – повністю ухилилося від будь-яких інвестиційних зобов’язань перед містом і територіальною громадою міста Києва. Про яке право власності після цього може йти мова?

Сторони процесу  звертали на це увагу суддів – але безрезультатно.

Звертали вони увагу й на рішення інших суддів. Як ствердив у своєму рішенні № 6/291 Київський апеляційний господарський суд: «Відповідно до умов п. 4.1.6. Угоди № 40/06, Інвестор-підрядник, товариство «Квартал-буд» має ОТРИМАТИ ВСІ НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ НА СЕБЕ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ТОРГІВЕЛЬНО-ПОБУТОВИЙ КОМПЛЕКС на ділянках №№ 21,22 ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ БУДІВНИЦТВА та ПОВНОГО РОЗРАХУНКУ З ЗАМОВНИКОМ, ПРЕДСТАВНИКОМ ЗАМОВНИКА ТА МІСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ.

Однак такі дрібниці, здається, менше за все турбували суддів Смирнову Ю.М. а також її колег Сотнікова С.В., Дзюбка П.О. та Суліма В.В. з Київського апеляційного господарського суду.

Не врахувала також суддя Смирнова й того, що існує значна кількість документів різних інстанцій, котрі вказують на численні, впродовж всього терміну перебування на майданчику та ведення будівельних робіт ТОВ «Квартал-Буд» порушення Державних будівельних норм.

Зайве говорити, що суддя також не звернула увагу на те, що разі визнання права власності не буде враховано наявний громадський інтерес тисяч мешканців житлового масиву Позняки-9. Не будуть враховані права членів територіальної громади, зазначені в статті 5 Закону України «Про основи містобудування»: «законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва», які були офіційно й неодноразово висловлені у тисячах підписів, листів, звернень, ухвалах Громадських обговорень та визнані Київрадою.

Й як наслідок – рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2010р. у справі № 11/435 позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна Інвестиційно-Будівельна Компанія “Квартал-Буд”  право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

Диво-дивне, а не Господарський Суд!

Такому рішенню Господарського суду з усіх сил допомагало дарницьке комунальне підприємство «Позняки-інвест». Воно постачало кварталбудівців більш ніж сумнівними довідками про стан готовності об’єкту та витрати на його будівництво. З яких випливало, що на майданчику – не чверть котловану наполовину викопано, а мав би вже височіти немаленький об’єкт.

Після ухвалення кварталбудолюбивого рішення судді Смирнової шоковані відповідачі та треті особи дружно подали апеляцію, сподіваючись на здоровий глузд  Київського апеляційного господарського суду. Як вони помилялися…

Судді Київського апеляційного господарського суду Сотніков С.В., Дзюбко П.О. та Сулім В.В. не побачили підстав для скасування цього «справедливого і законного рішення». Своєю ухвалою  № 11/435  від  14.12.2010 залишили його в законній силі, відхиливши у повному обсязі всі аргументи апелянтів, та ще раз продемонструвавши ніжну турботу суду не про територіальну громаду, місто, врешті  - його бюджет у час економічної кризи, а про «Квартал-Буд».

Можна підсумувати: у тому разі, якщо рішення судів і в касаційній інстанції залишаться без змін, товариство «Квартал-Буд», не маючи на те достатніх законних підстав, отримає царський подарунок від судів – безкоштовне право власності на земельні ділянки в столиці України. А місто, громада та  соціальна сфера Києва в час економічної кризи – не отримають нічого! Інакше, як грабунком серед білого дня, таке судочинство назвати не можна.

Але, як би там не було – на сьогодні від совісті, принциповості і порядності суддів Вищого господарського суду України: Демидової А.М., Волік І.М. та Коваленко С.С., котрі 22 лютого розглядатимуть  справу в касаційній інстанції, залежить доля зусиль тисяч людей, які багато років відстоювали права людини, працювали для забезпечення достойного життєвого середовища для киян майбутніх поколінь, наших дітей та онуків.

Їх рішення також покаже, чи стали розмови Партії Регіонів про судову реформу дійсністю – чи суди, як і завжди у нас, залишаються придатком спритних дерибанщиків?

Попри все, дуже хочеться вірити у порядність людей в мантіях…

Ініціативна група по вул. Ахматової 43-41, “Інфопорн”

Також читайте передісторію на сторінці: вул. Ахматової, 41-43

У Києві з’явиться Музей українського модерну

Реставрація, чи все ж таки забудова: що чекає на “Садибу Мурашка”?

Хотілося б вірити, що саме довготривала боротьба родини Олександра Глухова – останніх мешканців будинку № 12 по вул. Малій Житомирській та акція протесту на захист цієї пам”ятки архітектури вплинули на владу: “Садибу Мурашка” обіцяють зберегти. Хоча цілком імовірно, що під виглядом реставрації, прикриваючись проектом створення Музею українського модерну,  фірма-забудовник зруйнує будинок.

У Києві з’явиться Музей українського модерну

У столиці України з`явиться Музей українського модерна. Його планують створити на базі «садиби Мурашка» (вул. Мала Житомирська, 12-14) у рамках проекту відновлення історичного екстер’єру цього кварталу забудовником – ТОВ «Вестіга». Як повідомили УНІАН у прес-службі компанії “Вестіга”, в експозиції нового культурного об`єкта буде відбито не тільки творчість знаменитого художника й видатного киянина Олександра Мурашка, а й досягнення інших представників українського мистецтва й архітектури першої чверті ХХ століття.

На сьогодні, за даними прес-служби, завершується розробка концепції забудови об`єкта і вже ведуться переговори з провідними українськими архітекторами, котрі мають досвід реалізації таких проектів. «Ми вступили в переговори з архітектурним бюро Олександра КОСТОВЕЦЬКОГО та Юрія ЛОСИЦЬКОГО, – відзначив прес-секретар компанії Олександр КАРАВАЄВ. – Обидва архітектори мають великий досвід реставрації старих будинків зі збереженням стилістики й логіки забудови цілих кварталів у центрі Києва. Ю.ЛОСИЦЬКИЙ – заслужений архітектор України, член-кореспондент Академії архітектури України, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, член міжнародної пам’ятнико-охоронної організації ІКОМОС, відомий як автор проектів реконструкції будинків по вул. Володимирській, 4, Володимирській, 47-49, будинку №28 на Андріївському узвозі. А О.КОСТОВЕЦЬКИЙ відновлював Бесарабський квартал, повертав історичну зовнішність будівлям по вул. Десятинній, 4 і Володимирській, 18-20».

Водночас він підкреслив, що забудовник повністю усвідомлює те, що споруди кварталу по вул. Малій Житомирській, 12-14 перебувають у аварійному стані, і зараз ідеться фактично про їх порятунок. Компанія, сказав О.КАРАВАЄВ, зробить усе необхідне, аби запобігти подальшому руйнуванню будівель і зберегти вцілілі конструкції від обвалу. Він також повідомив, що «планується в стислі терміни завершити проектно-дослідницькі роботи, потім провести ряд консультацій з представниками громадськості та творчої інтелігенції Києва».

«Що ж до Музею українського модерну, – сказав він, – то ми вже ведемо переговори з низкою відомих меценатів, які візьмуть під свою опіку цей культурний об`єкт. Таким чином, ми плануємо увічнити не тільки пам`ять Олександра Мурашка, який одним із перших увів українське мистецтво в контекст світового художнього процесу, а й інші незаслужено забуті імена київських діячів образотворчого мистецтва й архітектури».

Керівництво ТОВ «Вестіга», за інформацією прес-служби, завірило громадськість, що всі роботи з реставрації кварталу по вул. Малій Житомирській будуть виконані з урахуванням вимог чинного законодавства з охорони культурної спадщини. А також з урахуванням найкращої міжнародної практики забудови історичного центру європейських столиць.

УНІАН

Книгарня «Сяйво» – остання барикада української культури!

21 лютого 2011 року о 12:00 під стінами книгарні відбуватиметься акція громадської непокори «Книгарня «Сяйво» – остання барикада української культури!».

З дня рейдерського захоплення «Сяйва» минув 1 рік, 365 днів триває облога стін відомої книгарні, за цей період ініціативна група захисників національної культурної спадщини, до складу якої входять лідери Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, лідери ГК «Форум порятунку Києва», українські письменники та видавці ініціювали та провели понад 10 громадських заходів, мітингів протесту, прес-конференцій тощо. З моменту захоплення порушено та до цих пір триває 15 справ в судах України. За останній рік в українському книжковому середовищі створилась абсолютно критична ситуація: скорочення мережі книгорозповсюдження потягло зменшення обсягів вітчизняної видавничої продукції, звузило ареал поширення вітчизняної книги на її території й призвело, фактично, до самоізоляції українського книговидання в системі світових інформаційних потоків; відбулось суттєве зниження конкурентоспроможності української книги і стрімке заповнення українського книжкового ринку імпортованою книгою; сталося значне зниження загального освітнього рівня населення, втрата переважною частиною населення України інтересу і доступу до читання; як наслідок – суттєве падіння морального, культурного рівня, загальної інформованості та грамотності підростаючого покоління. На сьогодні кількість книжкових магазинів в країні порівняно з бутиками та «алкогольним крамницям», які з’явились на місці ліквідованих книгарень, співвідносяться в пропорції 1 до 4 на користь бутиків і алкоголю.

Постає питання – ЧИ МАЄ ПРАВО НА ІСНУВАННЯ В УКРАЇНІ ТАКА ЗВИЧАЙНА ТА ПРИРОДНА РІЧ ЯК КНИГА І КУЛЬТОВА КНИГАРНЯ «СЯЙВО»?

Звертаємось до вас за допомогою в збереженні легендарної книгарні «Сяйво», приміщення якої, незважаючи на усі Укази, Закони, Постанови Верховної Ради тощо на підтримку українського книговидання та книгорозповсюждення, було продано у вересні 2009 року на підпільному аукціоні компанії «Абріль-Студіо» за символічну ціну (менше 300 тис. дол.), а потім, відповідно до рейдерської схеми на чолі із зятем Л. Черновецького – В. Супруненком, депутатами О. Супруненком, Д. Комарницьким та їх другом Р. Корнієнком, було силовим чином захоплене організованою групою, частина якої окуповує Книгарню і зараз.

Історія книгарні «Сяйво» нараховує понад 65 років. Протягом всього життя вона була (до захоплення бандитами) Храмом українського духу і красного Слова, Парнасом для письменників і духовною Меккою для українських читачів. «Сяйво» відвідували такі видатні діячі культури, як М. Рильский, П. Тичина, Остап Вишня, А. Загребельний, В. Скляренко, П. Воронько, В. Козаченко, В. Яворівський, Д. Павличко, О. Довгий, І. Драч, художники, актори, політики, журналісти, політологи.

Звертаємось за допомогою до всіх, кому все ще небайдужа культура та доля книжкової справи в Україні!

Приєднайтесь до нас і приходьте на ВИРІШАЛЬНУ БАРИКАДУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, під стани книгарні «Сяйво» – спільними зусиллями чинити супротив свавіллю невігласів і можновладців, загарбників і знищувачів того, що дорожче над усе!
Акція відбуватиметься 21 лютого 2011 року о 12:00 під стінами книгарні «Сяйво», за адресою: вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 6 (м. Київ).

Координатори акції:

Лазуткіна Олена
Тел. (067)323-21-32

Валова Юлія
Тел. (067)406-12-61

Черняховський Віталій
Тел. (068)833-33-33

“Збережи старий Київ”

Бомба під історичні пам’ятники в центрі столиці була закладена ще понад десять років тому

Пам’ятки архітектури штучно доводять до аварійного стану. Старовинні будинки на Малій Житомирській охороняє родина математика Олександра Глухова.

Феодалізм чи вандалізм…

Нещодавно по вулиці Малій Житомирській, 12 (центр Києва, неподалік Майдану Незалежності), відбувся мітинг протесту проти руйнування пам’яток архітектури. Вже не вперше громадськість намагається привернути увагу до проблеми, яка розпочалася не сьогодні й не вчора.

26 липня 2007 року рішенням Київради № 57/1891 землі в межах Малої Житомирської, 12а, 12б, 14а, 14б,14в, Михайлівської, 13, 13б, 15/1б і пров. Михайлівський між будинками №1 і № 3) були передані ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест» «для реконструкції й будівництва експлуатації й обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з убудованими й прибудованими приміщеннями суспільного й торговельного призначення і паркингами».

Будинки перебувають в охоронній зоні ансамблю споруджень Софійського собору м. Києва, серед них – пам’ятник історії та архітектури «Садиба Мурашко» (будинки 12а, 12б, 14а, збудовані 1909 року), пов’язані з ім’ям всесвітньо відомого українського художника Олександра Мурашка. За висловом мистецтвознавців, він першим ввів українське мистецтво в контекст світового художнього процесу.

Для тих, хто бував у цих місцях, ясно як білий день: історичний центр буде вбитий забудовою.

Проте, у листопаді 2007 року Шевченківська РДА передає вищевказані будинки на баланс КП «Житлоінвестбуд-УКБ», а те у свою чергу – на баланс ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест». Прокуратура на запит активістів відповідає, що фактичне місцезнаходження цієї фірми не встановлено. А тим часом фірма-фантом перепродала будинок № 12 (старовинний будинок в стилі раннього модерну) по Малій Житомирській Товариству з обмеженою відповідальністю «Вестига», прописаного за тією ж адресою, що й ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест», та ще й разом з мешканцями.

І хоча Прокуратура міста Києва вважає цю угоду незаконною, це не заважає «Вестизі» почувати себе тут як удома: поставити цілодобову охорону, намагатися поміняти двері історичного будинку на типову броньовану. Але при цьому в будинку не працює опалення, протікає дах, в окремих квартирах розбиті вікна. Таким чином, створюється реальна небезпека доведення пам’ятника архітектури до аварійного стану і його повного руйнування.

Єдиними хранителями стародавнього будинку залишаються Олександр Глухов, його дружина Тетяна й дочка Віра. На небажаних мешканців з боку нового власника (ТОВ «Вестига») чинять тиск.

«Якщо Глухов піде – будинок буде зруйнований…»

Головне управління житлового забезпечення КМДА намагалося виселити Олександра Глухова з його законної жилплощі починаючи з 1996 року. Чотири роки судових позовів завершилися в 2007 р. рішенням Верховного Суду на користь Олександра Глухова.

Уже не перший раз Олександр Дмитрович кличе на допомогу захисників міста й журналістів – адже по суті, це не тільки його особиста війна, історична спадщина належить усім.

12 лютого на вузькій смузі тротуару перед будинком № 12 зібралася київська інтелігенція, щоб підтримати Олександра Глухова і його родину. На будинку були розклеєні своєрідні «агітки»: картини Олександра Мурашко, його портрет і енциклопедична довідка про художника, зображення інтер’єрів його садиби.

На мітингу було багато публічних людей, відомих своєю яскравою громадянською позицією. Вони погодилися прокоментувати конфліктну ситуацію й поділитися із читачами своєю точкою зору, відповідаючи на питання автора: «Чи є шанс зберегти архітектурні пам’ятники і як це зробити?».

Олесь Доній, народний депутат України: «Цей будинок, як і інші пам’ятники архітектури й історії, не повинні піддаватися навіть мінімальним змінам, а про його знесення не може бути й мови – це незаконно. Ми маємо прекрасний приклад: історичний досвід Західної Європи. Збереження ядра міста в історичному вигляді – це святе. Щоб зберегти «Садибу Мурашко» та інші будинки, потрібно тримати їх у постійній зоні уваги громадськості».

Михайло Кальницкий, член Головної ради Українського суспільства охорони пам’ятників історії й культури: «Ці будинки не позбавлені статусу пам’ятника культурної спадщини, вони перебувають в охоронній зоні ансамблю Софійського собору і підлягають винятково реставрації. Відповідно до законодавства, існує цілий ряд зобов’язань щодо їхнього збереження. Шанс для їх порятунку – це невпинна увага та активність громадськості».

Михайло Дегтярьов, мистецтвознавець. «Низький культурний рівень всіх галузей влади плюс неймовірна жадібність – от причини руйнування історичної спадщини. За роки незалежності, особливо в ющенківсько-черновецкий період, знищено більше архітектурних споруд, що мають історичну цінність, аніж за все ХХ-те століття. Ющенко обіцяв знести будинок на Грушевського, мовляв, неподобство, «князі в землі перевернуться», але слова не стримав. Відношення до історичних пам’яток з боку влади є свого роду іспитом на її порядність».

Ігор Луценко, активіст руху «Збережи старий Київ»: «У забудовника є стратегія – зруйнувати, а у громадськості – захистити. Новий власник повинен піти на компроміс: реставрувати цей будинок. Адже зовсім поруч, на Михайлівській, збережені стародавні будинки, у них функціонують кав’ярні. Чому б тут не створити готель до «Євро-12»? Адже іноземці цінують у Києві старовину, а не стандартні новобудови».

Єгор Соболєв, координатор Бюро Журналістських Розслідувань «Свідомо»: «Людям, яким небайдужі київські старожитності, які намагаються врятувати для майбутніх поколінь дух Києва, мають об’єднуватися й вимагати притягти до відповідальності чиновників, які порушили Закон України про охорону культурної спадщини».

Віталій Черняховский, головний координатор Громадянської кампанії «Форум порятунку Києва»: «Незважаючи на протести громадськості, Київрада продовжує відводити земельні ділянки під забудову. Вирішити проблему можна тільки шляхом кардинальних змін у містобудівній політиці, у зміні влади».

Світлана Олександрівна, мешканка Михайлівського провулку, 9-б: «На наш будинок теж зазіхають: хочуть надбудувати поверхи, намагаються зайняти підвал… Будинок наш уже поранений забудовниками: у ньому знесені бічні стіни. В усьому світі стародавні будинки зберігають, а в Україні знищують. Київ знеособлюється, ми втрачаємо його».

Олександр Бригинець, голова постійної комісії Київради з питань культури й туризму: «Київська старовина належить усім киянам, і тому не один Глухов повинен відстоювати цей будинок. Громадськість повинна тиснути на столичну адміністрацію, щоб та починала судовий процес відповідно до діючого законодавства. На яких підставах? Будинок перебуває в поганому стані, власник не приводить його в порядок. Тільки почнеться судовий процес, і власник будинку зрозуміє, чого від нього потрібно й почне реставраційні роботи».

Невідомий перехожий: «Руйнування історичного центру Києва розпочалося не сьогодні. Голиця – дуже талановитий стратег у сфері руйнування київської старовини. Він заклав під них бомбу років 10 тому назад, як не більше. Спочатку почалися виселення корінних киян із центра столиці. А коли в будинках немає людей – їх нікому захищати, тоді їх продають, доводять до руйнації, часто-густо й підпалюють, а на їхньому місці вибудовують багатоповерхові монстри. Це схема».

З Олександром Глуховим я спілкувалася вже в його квартирі. На першому поверсі замість консьєржки сидів похмурий охоронець. Спілкуватися з представником мас-медіа він не побажав.

У квартирі Глухова було тепло завдяки декільком обігрівачам. Сюди прийшли зігрітися багато хто із мітингуючих.

Кореспондент. Як вам живеться?

А. Глухов. Як на війні. Для прикладу: недавно мені зателефонували на роботу (Олександр Дмитрович – кандидат математичних наук, викладає в Національному авіаційному університеті, – А.К.), повідомили, що заварюють вхідні двері в квартиру, а усередині залишалася моя дочка. А в мене якраз відкрита лекція. І це тільки один епізод. Були ще спроби відімкнути газ і воду – за листом ЖКХ Шевченківського району дім вже повністю виселений.

Кор. А можна подивитися Ваш паспорт?

(Олександр Дмитрович показує паспорт, на сторінці № 11 – прописка за адресою м. Київ, вул. Мала Житомирська, 12, кв. 1).

Кор. Вас не стомлює бути в зоні постійної уваги? Чи не доводилося вам чути, що ви в такий спосіб робите собі PR ?

А. Глухов (сміється). Я можу поділитися таким PR-ром: нехай займають квартири, що пустують, захищають стародавні будинки й «піаряться» собі на здоров’я!

А що кажуть по той бік барикад?

Я ще раз зробила спробу поговорити з начальником охорони й попросити зв’язати мене із представником ТОВ «Вестига», якому ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест» перепродав історичний пам’ятник.

Охоронець відсторонено продовжував дивитися телевізор, вдаючи, що він мене не чує. Я з деяким побоюванням постукалася до нього в скляну перегородку, знаючи, що один з них недавно штовхнув дочку Олександра Глухова, Віру, та впала й пошкодила руку.

Начальник охорони, якого на моє прохання покликав охоронець, теж був не балакучий. Зв’язати мене з представників «Вестиги» він відмовився.

Нагадую, що фактичне місце знаходження ТОВ «ПАНТЕОН-Інвест» прокуратурою не встановлено,. «Вестига» прописана за тією ж адресою

Надалі чекаємо реакції цих втаємничених ООО, щоб таки вислухати їхню точку зору. Редакція «ФПК» готує також інтерв’ю з начальником Головного управління житлового забезпечення КМДА Михайлом Голицею.

Спілкувалася й фотографувала Анжеліка Комарова.

kyiv.in.ua

Суд ще раз перевірить, чи законна забудова Жовтневої лікарні

15 лютого Шевченківський райсуд Києва скасував прийняте ним же рішення від 16 квітня 2008 року про законність відведення землі під будівництво житлового будинку на території Жовтневої лікарні.Про це “Українській правді. Київ” повідомив один з активістів, які виступають проти будівництва.

Позов про незаконність виділення землі ТОВ “Житлобуд” Івана Куровського на біля Олександірської лікарні розглядатимуть у квітні.

Активіст також повідомив, що наразі  Вища Рада Юстиції проводить перевірку з приводу того, за яких обставин Вищий госпсуд 28 грудня 2010 року прийняв скандальне рішення про скасування заборони на забудову Жовтневої лікарні. 

Водночас здивування захисників Жовтневої лікарні викликає й те, що у березні 2008 року “Житлобуд” звертався листом до міського голови з проханням скасувати виділення земельної ділянки на території лікарні, а вже в червні того ж року відкликав свій лист у зв’язку з рішенням суду про правомірність виділення землі.

“Дивним виглядає те, що як тільки Шевченківський суд дозволив забудову, “Житлобуд” відразу відкликав свій лист і був готовий будуватися. Але сьогодні той же суд скасував своє рішення 2008 року, то може, тепер забудовник теж проситиме скасувати виділення землі?” – сказав активіст.

“Українська правда. Київ”