Прямо над Аскольдовою могилою та пам’ятником апостолу Андрію забудовники збираються звести 18-поверхового виродка, який зіпсує цілий дніпровський схил і поруч із яким навіть будинок у Маріїнському парку здаватиметься милим.
Прибуток у 100 мільйонів доларів, яку сподіваються отримати інвестори від продажу квартир, варта, на їхню думку, того, щоб заплющити очі на руйнування історичного спадку та зовнішнього вигляду Києва як такого.
Скандальне будівництво загрожує життю киян у власних квартирах
У понеділок, 23 лютого, о 8.20 в кухню квартири №32 будинку за адресою вул. Мазепи, 11а зі сторони прилеглого будівництва залетіла металева трубка.
Мешканці квартири, які на щастя в цей момент знаходилися в іншій кімнаті, почули вибух та шум розбитого скла – уламок пробив 2 балконні склопакети, двічі відбився від стін і тільки тоді впав на підлогу. Трубка мала 15 сантиметрів в довжину і важила близько 200 грамів, була вимазана машинним маслом, один з її країв був рваний. Хазяїн квартири, інженер за освітою, вважає, що уламок міг бути елементом гідравлічного механізму будівельного крану, який знаходиться в 60 метрах від будинку.
Міліціонери приїхали на місце за 15 хвилин, викликали криміналіста і пішли, але скоро повернулися разом із працівником будівництва, який вимагав у мешканців квартири повернути трубку. Господарі цього не зробили, оскільки вирішили використовувати її як доказ у суді, адже хочуть порушити проти забудовника кримінальну справу. Криміналіст, який невдовзі прибув на місце, склав протокол у присутності 2-х понятих та вилучив трубу як речовий доказ. Працівник будівництва від коментарів відмовся.
Мешканці мають двох дітей, яких за 10 хвилин до “обстрілу” відвели в дитсячий садочок, який, до речі, так само межує з конфліктним будівництвом.
Будівництво над Аскольдовою могилою ведеться з численими порушеннями. Проти будівництва 18-типоверхового монстра на дніпрових кручах давно ведуть боротьбу мешканці сусідніх будинків і небайдужі кияни.
Вчора гуртком шанувальників столиці “Вечірній Київ” було проведено акцію прямої проти варварської забуви Аскольдової могили. Активістами було зруйновано частину паркану котрий огогороджує будівництво. Це було зроблено за допомогою доступних кожному підручних засобів. Під час проведення заходу жоден з герельєро затриманий не був. Як повідомляє прес-служба “Вечірнього Києва”, вони мають надію, що подібний досвід будуть активно наслідувати всі хто бореться проти несправедливості та утисків людських прав. В тому числі у сфері забудови.
Нагадаємо: прямо над Аскольдовою могилою та пам’ятником апостолу Андрію забудовники збираються звести 18-поверхового виродка, який зіпсує цілий дніпровський схил і поруч із яким навіть будинок у Маріїнському парку здаватиметься милим.
Прибуток у 100 мільйонів доларів, яку сподіваються отримати інвестори від продажу квартир, варта, на їхню думку, того, щоб заплющити очі на руйнування історичного спадку та зовнішнього вигляду Києва як такого.Підрядчиком будівництва є така собі структура Т.О.В. “К.А.Н.Девелопмент”. За даними Архітектурного Союзу, замовником будівництва є таке собі ТОВ “Вант”. Проте це товариство у Києві невідоме. За даними кількох ЗМІ, воно було створене спеціально під проект. Активісти спільноти “Збережи старий Київ” неодноразово проводили акції проти цієї забудови.
Так в середині квітня активісти “ЗСК” та ініціативної групи з Караваєвих дач провели першу, попереджувальну акцію над Аскольдовою могилою під вогненним гаслом “Ні висотці”. Пізніше, 15 травня 2008 року, активісти ініціативи “ЗСК”, о 9.30 проникли на будівельний майданчик скандального будівництва над Аскольдовою могилою і прикували себе до будівельного крану. Блокада тривала цілий день і нанесла значної фінансової шкоди забудовникам. Але це, проведені пізніше акції та блокування проїзду не допомогли припинити це ганебне будівництво.
Та поки триває варварська забудова, доти їй буде спротив!
“Дьявол, прошло уже больше часа! Становится скучновато!” – позіхали активісти “Збережи старий Київ”, які вже від сьомої ранку зібралися, щоб фізично блокувати техніку на під”їзді до будови над Аскольдовою могилою – висотки на кшталт одіозного будинку в Маріїнському парку, котру будує компанія КАН Девелопмент на замовлення олігарха Василя Хмельницького, та будівництво якої перед мерськими виборами обіцяли зупинити політики ВСІХ мастей. Втім, невдовзі стало не тільки не нудно, але й часом аж надто весело.
Якщо ти параноїк, це не значить, що за тобою не стежать (с)
Сьогодні я двічі мав нагоду переконатися, що я таки не параноїк. Скоріше, навпаки – надто довірлива людина. Про другий випадок пізніше – а зараз про “тіхарів”.
Коли ми прийшли з самого ранку, забудовник уже знав про плановану акцію – не зважаючи на відсутність відкритих оголошень, збір виключно через імейли та смс. Отже, інформацію злили або мен міліціонери з поданої в останній момент заявки, або хтось у мерії – звідти ж.
Відповідно, завіз техніки не починався досить довго, й учасники акції по черзі ходили грітися до фаст-фуду на площі Слави. За сусіднім столиком хтось помітив милого молодого хлопчика з відеокамерою, який уважно нас слухав. Потім він же знімав нас прямо в кафе. Коли ж ми почали знімати його у відповідь – сказав, що це випадковість. І наївно подивився у вічі, показав і стер те, що записав. Я повірив і теж стер його фото.
Вже потім, коли одна з дівчат обурилася, що він знімає її паспорт, міліціонери таки сказали: “це наш співробітник”. І випадковий хлопчик був на місці цілий день. Урок номер один. Не довіряй незнайомцям, навіть якщо у них щирий погляд.
Ми його знову познімали, я навіть підійшов поговорити. Бо справді було боляче: повірив, що то лише паранойя. А виглядав він щиро.
Ось він, а також іще один “тіхарь”. Якщо у когось із учасників залишилися фото з ближчої відстані – будь ласка, скиньте лінком у коменти:
Битва-фарс проти КАМАЗів
Близько десятої ми нарешті вирішили принаймні продефілювати біля забудови з інструментом. По ходу провели імпровізований мітинг. Я суто для проформи апелював до совісті забудовників. Говорив, що ми розуміємо, що вкладено гроші – однак для того, щоб їх відбити, достатньо й трьох-чотирьох поверхів, не треба псувати краєвид усього Києва. Говорити про пи_тизм самої ідеї від початку нема сенсу говорити дерибанщикам навіть для проформи
Коли ми вже збиралися знову розійтися на якийсь час, з”явився перший КАМАЗ. Відповідно до правил дорожного руху, близько двох десятків активістів намагаються ходити перед ним по перехрестю. Проте перший водій був злий і спробував просто сунути на людей. Тоді всі просто поставали під його колеса. Численні ж охоронці КАН Девелопмент у відповідь спробували виштовхувати людей з-під машини. Ат, не вийшло. Натомість приїхала міліція.
А перша машина зі щебенем поїхала. Замість неї приїхала бетономішалка
Старший лейтенант, який представився просто як заступник начальника відділу з громадської безпеки, всупереч закону та численним проханням, відмовляється назвати своє прізвище чи показати посвідчення. Власне, як на старлея, він непогано влаштувався: правоохоронець приїхав на нехилому джипі “Хюндай”. Натомість, коли приїздить наступна машина – тепер бетономішалка – активісти знову ходять по переходу, а цивільні люди забудовника застосовують до них силу, і старлей із підлеглими охороняти право не збираються. “Я нічого не бачу, бо перевіряю ваш паспорт”, – нахабно відповідає старлей одному з активістів, юристові за освітою.
Втім, активісти теж не здаються так просто. На щастя, бетономішалка відступає, приїжджають перші журналісти – і міліціонерів наче хто підмінив. Урок номер два. За вдалої тактики та рішучості перемогти можна навіть незначними силами.
(Тобто в робочий день і з малою кількістю партизан) Міська герилья сміттєвих баків
Після ще кількох машин виявляється, що вантажівки відступають лише тактично: якимись дворами вони таки об”їжджають до забудови, й одна чи дві таки встигли розвантажитися на майданчику. Тоді активісти діляться навпіл, і частина йдуть напереріз – щоб перегородити рух машинам уже сміттєвими баками.
На цей час на місці вже є журналісти, кілька камер, і вищі міліцейські чини ставляться до ситуації зовсім по-іншому, ніж перед тим старлей на джипі. Через якийсь час домовляються, щоб баки зі сміттям таки прибрали, а блокували шлях машинам самі – тоді це не буде порушенням благоустрою.
До речі, в чигирях одна з бетономішалок просто заблукала і застрягла десь у багнюці. Дуже шкода, бо той водій був найбільш дружнім: він робив роботу, активісти діють відповідно до переконань, ніхто не злиться ні на кого – окрім начальства забудовників.
Після стояння над Калкою новітні руйнівники міста таки відпускають усі вантажівки. Наближається кінець робочого дня. Урок номер два. І все ж такитику треба продумувати краще.
(Зокрема це стосується рекогнисцування міста: як заповідав Марігелла, треба знати місце краще за супротивника)
Ну і мордобітіє
Тут знову повернемося до параної. Цей підрозділ – з особистої перспективи: а саме, погляд знизу, коли відбиваєшся ногами й закриваєш голову, а над тобою три бандюки. Словом, хріновий з мене міський партизан, ох, дуже хріновий. Треба вчитися
У темних місцях ходиш обережно, особливо після кількох погроз і одного факту нападу. А потім думаєш: кому я нафік треба? Може, й не треба нікому… але знають навіть у школі малі діти, що краще перебдіть, ніж недобдіти.
Відчувши себе переможцями (лише на сьогодні!), під кінець робочого дня ми розійшлися. Раніше вже були розмови про правила безпеки, про те, щоб повертатися всім разом. Але тут якось усі розслабилися. Здавалося б, світить сонце, по вулиці Січневого Повстання ходить стільки людей. Тож ми й пішли лише вдвох, з іще однією активісткою.
Словом, зрозумів я, що мене ззаду збили з ніг, коли вже лежав на землі. Устиг перевернутися на спину й копнути одного з них ногою по коліну – але їх було троє. Ззаду. Дуже благородно. Надалі довелося більше закривати голову руками й лише брикатися. На щастя, пробити сильно не пробили – але тоді просто потягли за волосся. Ось результат імпровізованої епіляції:
Одне не можу зрозуміти: нафіга? Якщо хтось думає цим залякати – то тільки робить людей злішими й рішучишими. А прямо після акції – це взагалі якось тупо. Але: Урок номер чотири: Будь обережним навіть вдень і в людних місцях.
Власне, все кльово. Досвід набувається, на щастя, якось поступово.
Таке враження, що своїми діями ось ці, як би їх назвати… нинішній “рулящій клас” дерибанщиків виковує й ретельно готує собі посилення опору.
Артем Чапай
Фото автора та Тімура Ібраімова, solomenka.org і “Кияни”
«Інфопорн» вже розміщував матеріали про незаконне будівництво ТОВом Вант 18-поверхівки прямо над Аскольдовою могилою. Місцеві жителі та активісти «Збережи Старий Київ» неодноразово проводили акції протесту, починаючи від театралізованих дійств, зборів, а четверо відчайдухів навіть лазили із альпініським спорядженням на будівельний кран, аби паралізувати будівництво. Не подіяв на забудовників (звісно – їм же мільйони світять!) і демонтаж парканів. Думку мешканців прилеглих будинків та багатьох обурених киян вони «мали на увазі» – техніка працює, бетон завозять – “Ні дня зупинки будівництва!”.
Тому сьогодні учасники ініціативи “Збережи Старий Київ” заблокували проїзд техніки до будівельного майданчику.
Але слава народна:) іноді відіграє і негативну роль.
Незважаючи на те, що ЗСК прийшли до місця під”їзду техніки на будмайданчик ще о 7-30, аби своєчасно “зустріти” будівельну техніку, жодна з машин так і не з”явилась. Як потім показала розвідка, народ дарма стояв під холодним північним вітром, (забудовники вже багатьох знають в обличчя), машини, вирогідно, завертали з півдороги. Біля воріт поставили електрика (такого собі типового Петровича), який попереджав “шпигунів” – “всьо під високим струмом!” і т.д. Самі ж буржуїнчєги позбирались за парканом на території будівництва і чекали.
Активісти, побачивши такі розклади, зробили вигляд “повєржених” і тимчасово ритирувались – на годинку попити кави, чаю та відігрітись. Після повернення вчасно заблокували проїзд КАМАЗу до будівництва.
Коли надійшла група десь з 15 нєобрємєньонних моральними якостями найманців зі сторони забудовника і намагалася виштовхнути людей з дороги, їм це не вдалося. На підмогу викликали міліцію. Приїхали всього кілька представників так званих правоохоронних органів – мовчки стояли та спостерігали, в очікуванні на ЦУ від високого начальства.
В цей час забудовники знайшли, або зробили інший шлях, для під”їзду техніки і їм вдалося завезти та вивантажити матеріали для будівництва. Але вони не враховують одного – ЗСК так швидко не здається. Своїми діями забудовники лише спонукають шукати нові креативні та дієві засоби для боротьби, а самі витрачають додаткове бабло. Дрібниця, а приємно
UPD: Біля іншого заїзду активісти успішно заблокували техніку і водіям нічого не залишалося, як розвернутися і поїхати восвоясі, тобто капітулювати, що вони і зробили. Отже констатуємо перемогу
Уже кілька місяців триває конфлікт між громадськістю й приватними забудовниками навколо Аскольдової могили, історичної місцевості в центрі столиці. В травні на будмайданчик напали альпіністи. Вони видерлися на підйомний кран і провисіли на ньому кілька годин на знак протесту проти незаконного, на їхню думку, будівництва. Три тижні тому, коли забудовник спробував поновити роботи, його атакували кількадесят людей, серед яких – і ряджені в давньоруські шоломи й кольчуги, вони вщент розтрощили будівельний паркан. То була акція «Аскольд постає із могили», ініційована громадським рухом «Збережи старий Київ». Та, попри громадську думку й публічні заяви міської влади про неприпустимість будівництва в цьому місці, забудовник не поспішає забиратися геть. Імовірно, він вичікує слушну мить, коли можна буде перейти до рішучіших дій. Адже орієнтовний прибуток від продажу квартир і офісів у запланованому будинку може сягнути $100 млн, вважають експерти.
Таємниці мерського двору
Неодноразово висловлювалася думка, що за комерційною компанією, котра намагається звести на вул. Мазепи, 11а багатоповерховий елітний будинок, стоїть чемпіон світу з боксу Віталій Кличко і його соратники з однойменного політичного блоку. Підтвердженням таких заяв може бути те, що сам чемпіон і його поплічники, котрі зазвичай послідовно критикують забудову центру Києва, уникають різких коментарів стосовно Аскольдової могили. Водночас Тиждень відстежив бізнес-зв’язки компаній, що претендують на історичну місцину, й з’ясував: брати Клички та їхні партнери певною мірою таки причетні до скандалу. І не тільки вони.
Зв’язки найкращих українських боксерів із будівельним бізнесом «засвітилися» ще на столичних виборах у 2006 році. Тоді, як і на недавніх позачергових виборах міського голови, цю інформацію використовували опоненти як контрпропаганду проти Блоку Кличка. Також не таємниця, що брати-боксери зароблене на ринзі вкладають, крім іншого, в столичну нерухомість. Зокрема, їм приписують частку в офісно-розважальному центрі «Арена», хоча вони це й спростовують. Та й сам факт присутності в переліку спонсорів боксерського блоку і серед членів його фракції в Київраді такого видатного будівельника, як Лев Парцхаладзе (компанія ЗАТ «ІК «ХХІ сторіччя»), свідчить, що будівельний бізнес Віталію Кличку і Ко не зовсім байдужий.
Натомість виникає запитання: чому новий-старий мер Леонід Черновецький не чинить перешкод у збагаченні на київській землі своїм політичним супротивникам, до яких сміливо можна віднести Віталія Кличка? Речники міського голови посилаються на те, що землю на Аскольдовій могилі виділяли ще в 2004 році за часів мерства Олександра Омельченка, з яким у братів Кличків давні дружні стосунки. Та слід зауважити, що право власності на 0,89 га на Аскольдовій могилі ТОВ «Вант», компанія-забудовник, отримала лише в березні минулого року, коли влада над Києвом перейшла до Леоніда Михайловича, а в залі Київської міської ради вже давно тривало протистояння між блоками Кличка й Черновецького. Автор цих рядків, перебуваючи в стінах КМДА, особисто був свідком конфліктних ситуацій з елементами рукопашного з боксу утримувався, напевне, щоб нікого ненароком на скалічити. І якось важко повірити, що Леонід Черновецький, попри його неаби-яку набожність, міг би поділитися коштовною столичною землею зі своїм затятим політичним ворогом. Тож можна припустити, що або Кличко до Аскольдової могили жодним чином не причетний, або… Але про все по черзі.
Кличко, кіно і казино
Аби з’ясувати, хто насправді стоїть за тим чи іншим будівництвом, треба знати точну назву замовника й генпідрядника та мати деякі зв’язки у Державній податковій адміністрації. Втім, маючи все необхідне, відділ розслідувань Тижня ледь не зірвав редакційний графік, досліджуючи хитросплетіння комерційних інтересів довкола Аскольдової могили.
На інформаційному стенді біля будмайданчика на Мазепи, 11а вказано, що замовником будівництва є ТОВ «К.А.Н. Девелопмент», засноване у травні 2006 року не відомими широкому загалові громадянами Сандлером і Ковбасенком. Генпідрядником вони обрали будівельну корпорацію «Алтіс-Холдинг». Ця структура неодноразово брала участь у втіленні в життя грандіозних проектів компанії «ХХІ сторіччя» Лева Парцхаладзе. Втім, погодьтеся, це ще нічого не доводить.
Логічно було б припустити, що засновники «К.А.Н. Девелопмент» збираються фінансувати будівництво фешенебельного хмарочоса не з власної кишені. Не виключено також, що ця фірма є просто ширмою, за якою ховаються справжні дійові особи. Вийти на них нам допоможе генеральний директор «К.А.Н. Девелопмент» Андрій Гуцал. Саме він від імені забудовника переконував обурену громадськість, що будівництво на Аскольдовій могилі цілком законне. У 2004 році, коли цей майданчик віддавали під забудову, Гуцал Андрій Олександрович заснував уже згадане ТОВ «Вант». Забігаючи наперед, зазначу, що переважна більшість причетних до цієї справи будівельних компаній створювалися чомусь саме 2004 року. І, готовий закладатися гонораром, що майже в жодної з них немає ані необхідної техніки, ані кваліфікованих робітників, ані власних оборотних коштів, щоб зводити хмарочоси. Тобто їхнє призначення, швидше за все, – отримати земельні ділянки під будівництво, не викриваючи справжніх власників.
Другим співзасновником ТОВ «Вант» є Олег Мойсеєнко. Він, у свою чергу, має частку в фірмі «К.А.Н.», серед співзасновників якої є такий собі Олександр Лати- шев. Останній пов’язаний з двома будівельними компаніями: «Септада» і ВБК «Градобуд». Обидві певним чином перебувають під впливом київського банкіра Олександра Лойфенфельда, який встиг трошки «засвітитись» у скандалі на Пейзажній алеї (див. Тиждень№6 ,2008). Олег Мойсеєнко також є співвласником ТОВ «Арена-центр», профіль якого – ресторани. Його партнер у цій справі – Олександр Булино. У 2006 році його згадували в якійсь спортивній газеті в замітці про юнацький боксерський чемпіонат у Бердичиві, який Булино відвідав як представник братів Кличків. Крім цього, панові Булино належать частки в трьох комерційних структурах, зокрема в «Кристал плюс», що контролює столичне казино «Арена», і ЗАТ «Театральне», серед акціонерів якого – не відомий громадськості бізнесмен Валеріан Кім. Комерційні інтереси й родинні зв’язки пана Кіма ведуть до потужної мережі ресторацій «Козирна карта» й низки операторів грального бізнесу. До речі, Тиждень уже писав, що будівельникам теж не байдужі азартні ігри (див. № 20,2008). Серед співвласників уже згаданого «Кристал плюс» є такий собі Ігор Костянтинович Сізов. За моїми даними, він співвласник і керівник щонайменше п’яти фірм, три з яких – будівельні. Одна з них, ТОВ «ВІТ-плюс», торік отримала від столичної мерії дозвіл на будівництво готелю на Подолі, інша, ТОВ «Вест Іст Груп», 2006-го фігурувала в скандалі навколо забудови Мілютинського парку в Алупці (Крим). Ці фірми пов’язані з компанією «Північна будівельна група», яку в 2004 році заснувала в Києві кіпріотська «Ферфакс». Серед керівників цього офшору й будівельної групи згадувався Юрій Іонанов, однокласник і друг Віталія Кличка. Іонанов, між іншим, також керував ТОВ «Кватро М», яке у 2003 році заснували американський громадянин Роберт Кьоніг, Кличко-старший та Павло Димінський – віднедавна член «боксерської» фракції в Київраді. Пан Кьоніг, до речі є співвласником ще дев’яти комерційних структур в Україні, серед яких дві спеціалізуються на рестораторській справі, одна – оператор грального бізнесу й три – сінематики: ТОВ «Батерфляй», ТОВ «Кроу» та ТОВ «Енкор». Останнє в 2005-му стало партнером братів Кличків у придбанні столичного кінотеатру «Загреб».
ФОТО: Андрій Ломакін
Куди ведуть родинні зв’язки
Згаданий раніше Андрій Гуцал, представник замовника будівництва на Аскольдові могилі, 2004-го заснував ще й ТОВ «Будконсалтинг- інвест», якому 24 грудня минулого року мер ЛеонідЧерновецький дозволив будувати багатоповерхівку на проспекті Науки, 42а. Від заснування «Будконсалтингом» керував 28-річний Ігор Николин. Він пов’язаний з іще п’ятьма будівельними фірмами. Одна з них, ТОВ «Мелвікс», наприкінці 2006-го отримала ділянку біля центрального столичного РАГСу під будівництво 52-поверхового торговельно-офісного комплексу 250 м заввишки й вартістю $600 млн. Хоча цей проект поки що залишається на папері. Партнерами Николина в трьох інших фірмах – «Ярославград», «БП «Онат» і «Седна» – виступають молоді підприємці Сергій та Андрій Шевченки (останньому, до речі, 22 роки). Сергій Шевченко входить то складу власників ще двох будівельних фірм – «Архітектурно-будівельний альянс» та «Інтер- будкомплекс», інший співвласник яких – Андрій Кощенко. Він, у свою чергу, причетний до низки комерційних структур, з яких мене зацікавили дві – Торговельний дім «Демік» та будівельна компанія «Еверест Плюс».
За інформацією Тижня, «Демік» контролюють промисловець із Чернівців Микола Дембіцький та депутат Київської міської ради від Блоку Кличка Дмитро Андрієвський. У сфері впливу останнього – потужний виробник будматеріалів «Інтеко-холдинг» та один із найбільших будівельників комунікацій – трест «Київпідземшляхбуд».
Натомість «Еверест плюс» входить до холдингу «УкоІнвестБуд», який контролюють київський бізнесмен Анатолій Войцеховський та його сини Віктор і Олександр. Холдинг складається з майже 40 підприємств – девелоперських, будівельних, підрядних. Цікаво, що головний інженер холдингу Григорій Ліберман – батько відомої поп-співачки Тетяни Ліберман, більш відомої як Тіна Кароль.
У 2006 році в «УкоІнвестБуду» сталася неприємна історія з приватними інвесторами будівництва житлового будинку, які з ним судилися й звинувачували в шахрайстві. А в 2007 році ЗАТ «Укренергобуд», що входить до холдингу, фігурувало в черговому скандалі довкола незаконного виділення київської землі під забудову. Тоді ж «випливла» інформація, що головними акціонерами ЗАТ є зять мера В’ячеслав Супруненко та Денис Комарницький, депутат Київради від блоку Черновецького.
«Так хто ж насправді стоїть за будівельним скандалом на Аскольдовій могилі?» – запитає, напевне, допитливий читач. Аби дати відповідь, треба знати про циркуляцію фінансових коштів через банківські рахунки фігурантів, які є комерційною таємницею, що охороняється законом. Адже сумнівно, що ТОВ «К.А.Н. Девелопмент», замовник будівництва, чи заявник на земельну ділянку ТОВ «Вант» (статутний фонд 35 тис. грн і 20,5 тис. грн відповідно станом на 2006 рік) розраховують самотужки профінансувати проект, собівартість якого оцінюють у кількадесят мільйонів доларів. Можна припустити, що кошти виділяє дехто з причетних до описаної вище мережі комерційних структур, пов’язаних менеджментом чи номінальними засновниками. І це можуть бути як брати Клички з політичними партнерами, так і Черновецький та Ко. Можливо, причетні й одні, й інші одночасно. Хоча не виключено, що хтось (або жоден) з іменитих інвесторів цього бізнесового «лабіринту» від початку не дуже цікавився, в які проекти вкладають його гроші партнери і наймані управлінці.
Адже капітал має, перш за все, примножуватися, інакше він з часом неодмінно зникне, і вам знову доведеться жити від зарплати до зарплати.
“Клянусь своей треуголкой, они сейчас расх::чат этот забор!” – у відчаї кричали забудовники. А протестувальники з відвислими щелепами аж припинили свою пряму дію. З-за зламаного паркану на них дивилися чуваки в камзолах часів наполеонівських воєн. “Ви хто такі, піраті шолі?” – питали люди в рицарських шоломах.
Напевно, у чиїйсь шаленій голові виник отакий оригінальний контр-хід. Кількома днями раніше мешканці будівництва та громадська ініціатива “Збережи старий Київ” оголосили про план театралізованого дійства “Аскольд постає із могили”, куди закликали прийти у лицарських шоломах і костюмах. Натомість, забудовник вирішив зобразити з себе піратів. А що, суть це передає правильно. Народний гнів в образі лицарів цього разу піратів переміг.
Раніше відбулося вже кілька акцій проти будівництва висотки прямо над Аскольдовою могилою. Всі головні політичні сили вже пообіцяли зупинити будівництво – але воно і досі йде від ранку й до дев’ятої вечора – включно з суботою. Тому захисники вирішили цього разу вдатися до не цілком символичних дій. Акція відбувалася під гаслом “Восстань, Аскольдова рать! Супостат наступаєт, ако тать!”
Близько 14 години розвідка показала, що біля воріт стоїть багато охоронців. Тому вирішили заходити з тилу. О 14.30 люди почали збиратися біля готелю Салют і вдягатися в позичені кольчуги, середньовічні сорочки та шоломи. Після промови стосовно юридичних та ландшафтних аспектів забудови та короткої наради про тактику вирушили на схил Дніпра, де будують чергового хмарочоса. Попереду йшли ті, хто вирішив брати участь у ламанні паркану.
Першими впали ворота до забудови, обнесеної після блокування крану колючим дротом.
З іншого боку впиралися найняті забудовником люди, тому ворота стали тягнути на себе. Коли ж вони впали, навпроти лицарів постали вже згадані пірати. Від отетеріння всі аж на якийсь час зупинились – але ненадовго.
Далі секція падала за секцією, колючий дріт звисав на собі, Аскольдова рать кричала анахронічне “Ні – Освенціму” (щодо колючки) та “Ні висотці” й “Руки геть від схилів Дніпра” (по суті).
Пірати стояли і дивились оддалік – а коли протестувальники закінчили з тиловою частиною, то колоною перейшли по вулиці Січневого Повстання до передньої частини. Одні згрупувалися, щоб не пропускати найнятих забудовниками людей, а інші методично валили паркан – але вже повільніше, бо паркан технічно складніший, ззовні ще й обшитий металевими прутами, що лишились від дитячого садочка.
Поступово приходила міліція, проте не втручалася, тож вперте валення паркану тривало. Протестувальники пропонували охороні переходити на їхній бік, бо все одно “Народний гнів сильніший”.
Коли зваляли більш ніж досить – усі колоною та з гаслами “Один за всіх – усі за одного” та “Вийди на вулицю – поверни собі місто” спокійно повз охоронців і міліцію пройшли у бік метро. Головне було стежити – щоб ніхто не відірвався, щоб його могли потім окремо відловити, як це було минулого тижня на Уманській.
Я знаю, дехто досі вірить, що можливо припинити забудову тільки через юридичні канали, чи звернення до влади, молитви до Ющенка і так далі. Дехто досі не помічає, що відбувається у Києві – і тому не підтримує фізичного протистояння. Практика ж показує, що часто треба бути до цього готовими. Не забуваючи, однак, про чисто юридичний шлях! Наскільки мені відомо, по Аскольдовій могилі готується також судовий позов. По-перше, будівництво там є суперечливим із точки зору Європейської ландшафтної конвенції. По-друге, в центрі Києва за правилом не можна будувати нічого вище за 28 метрів, а будівництво на Аскольдовій – понад 50 метрів. По-третє, цей будинок суттєво заважатиме місцевим мешканцям і будується практично в їхньому дворі.
Будова ведеться на місці колишнього дитсадка, який закрили на “капремонт”, та ніби не знайшли грошей і під цим приводом закрили зовсім, а ділянку продали. За словами місцевих, зараз закривають інший. Тож треба готуватися до чергових дій. Можливо, дехто ще не усвідомив: одна висотка, друга, третя – через десяток років над схилами Дніпра так височітиме суцільна стіна хмарочосів. Якщо з цим не боротися.
До винищувачів Києва: коли ви вже нажеретеся, падли?
Артем Чапай
Фото Cobalt та Ігоря Гурчика
Див також: Операція “Ні висотці”
(про те, чому на паркані колючий дріт і про те, як перед виборами обіцяли зупинити забудову всі, кому не лінь) Аскольлова могила
(з фотожабою майтунього проекту. В розділі “Хто винен” автор припускає, що за забудовою стоїть Парцхаладзе, але інші дані говорять про Партію регіонів. Та хоч би хто – руки геть від схилів Дніпра!)
Восстань, Аскольдова рать! Супостат наступаєт, ако тать!
В цю неділю Аскольд із раттю постає із могили, бо вже не в силах терпіти нищення Києва. Приходь і приєднайся, стань рицарем мегаполісу. Буде дуже реалістичне дійство, хай його назвуть “театралізованим”. Бери будь-які обладунки, а якщо нема – приходь і так. Збір в неділю 15 червня о 14.30 біля готелю “Салют”.
О 15.00 починаємо дійство біля будови у пров. Аскольдовому.
***
Супостат (ТОВ “Вант”) будує прямо над Аскольдовою могилою
“елітну” висотку, подібну до монстра в Маріїнському парку,
щоб цим остаточно знищити Київський ландшафт.
Аскольдова рать каже: Руки геть від схилів Дніпра!
Після попередніх акцій супостат відгородився військовим колючим дротом:
Йому це не допоможе. Ні висотці!
***
Чого ми хочемо?
Виимагаємо:
1. Негайного зупинення будівництва по вул.Мазепи 11-А як такого, що суперечить Європейській ландшафтній конвенції, ратифікованій Україною 07 вересня 2005 року.
А загалом:
2. Неухильного дотримання Європейської ландшафтної конвенції, яка після ратифікації 07 вересня 2005 року стала частиною національного законодавства України.
3. Проведення місцевого референдуму щодо:
1) заборони висотного будівництва в історичному центрі Києва;
2) заборони будівництва, що призводить до зменшення кількості зелених насаджень у місті.
4. Передбачення в законодавстві механізмів деконструкції незаконно зведених будівель за рахунок забудовника.
5. Проведення громадських слухань щодо забудов ДО затвердження проекту Містобудівною радою. Рішення слухань повинно бути обов’язковим для Містобудівної ради.
5. Жорсткого контролю за тим, щоб такі громадські слухання не фальсифікувались і не проводилися шляхом підкупу громадян.
Контроль за забудовою міста повинен належати міській громаді й передусім місцевим мешканцям, а не політикам. Інтереси громади повинні переважати над бажанням наживи окремих людей. Доти ж — нам, як і всім киянам, залишається безкомпромісна боротьба проти забудов, які порушують права міської громади та місцевих мешканців.
***
Як ми боремося?
Коротко: Як борються з незаконними забудовами
Отже, одного злощасного дня ви дізнаєтеся, що на вашому дитячому майданчику, чи в парку, чи прямо під домом збираються звести шедевр висотної архітектури чи щось у такому роді – а вам, чого доброго, невдовзі загрожує відселення. Ви спершу не знаєте – що робити? Ось приблизна сукупність дій, які вчиняють ті безліч людей, які вже опинились у подібній ситуації.
1. Написання запитів до державних органів: прокуратура, районна чи міська адміністрація і так далі. Треба чесно сказати: результатів це не дає. Однак за законом вам зобов”язані відповісти упродовж 30 днів. Таким чином, ви збираєте інформацію про забудовника та юридичні обставини справи, яка знадобиться в подальшому.
2. Маючи документи – якщо ви можете собі це дозволити у фінансовому плані, ви подаєте до суду. Знову ж, відверте попередження: скоріш за все, суд ви програєте. Однак часто суд призупиняє будь-які роботи до остаточного розв”язання справи. Ви також завжди можете подати до апеляційного суду, судів вищих інстанцій. Таким чином як мінімум ви виграєте час для подальшої боротьби.
3. Якщо у вас уже поставили паркан – ніколи не зайве провести акцію зі знищення паркану. Головне – ніколи не бійтеся цього робити. Як місцеві мешканці, народ – ви є джерелом влади, і правда завжди на вашому боці. Якщо будівництво цілком правове – як правило, люди й не протестують проти нього.
4. Хоча правда на вашому боці – варто подбати також про законні підстави ваших дій. Для цього вам потрібно мати з собою документи, які свідчать про протиправність забудови. Ви отримуєте їх із листування з органами влади (п. 1), або якщо суд призупинив будівництво (п. 2).
До речі, щодо інформації. Як правило, забудовник вказаний на стенді над парканом. Якщо такого стенду немає – це вже підстава для того, щоб паркан повалити.
5. Якщо незважаючи на заборону суду забудовник намагається будуватися – ви фізично блокуєте його дії. Це може бути блокування в”їзду техніки автотранспортом, наприклад. Іноді варто збиратися з сусідами й просто не давати працювати. Методи залежать від конкретних обставин – тут вам видніше.
6. Завжди не завадить навчитися спілкуватися з міліцією. В окремих випадках, правда, забудовник підкуповує міліціонерів – однак як правило їм ідеться лише про наявність у вас (і у них) документів. Тому на акції треба брати документи.
7. Щоб убезпечити себе перед міліціонерами і якщо акція планується заздалегідь – варто подати заявку на акцію. Відповідна заява на міського голову просто подається до міської ради. Краще при цьому отримати вхідний номер. Нагадуємо: за конституцією, ви не повинні отримати дозвіл на акцію – ви повинні просто про неї попередити.
8. Іноді забудовник наймає “молодиків специфічної зовнішності” для протистояння місцевим мешканцям. У такому разі – а також якщо у вас є скандальні дані на забудовника, наприклад, його зв”язки з владою чи попередня злочинна діяльність – треба запрошувати пресу. Найлегше просто розсилати оголошення про наступну акцію, найефективніше – дзвонити знайомим журналістам. Але увага! Не вірте в те, що якась кількість публікацій у пресі достатня, щоб зупинити забудову. Це допомагає, так. Але забудов уже стільки і пишуть про них стільки, що іще одна точка не справляє вже того резонансу, який потрібен. Тому зупинити забудову все ж можете тільки ви самі.
9. І головне – не піддаватися на провокації, не вірити в те, що за вас вирішить вашу проблему хтось інший, в тому числі будь-хто з політиків. Та діяти систематично. Одна акція, навіть найуспішніша, нічого не дасть. Тож налаштуйтеся на тривалу боротьбу. І вірте в себе.
***
Зрозуміло, що кожен із пунктів може потребувати детального пояснення. Однак головне – все одно практика. Вона в кожному випадку й визначає ваші подальші дії. Тому поговоріть із сусідами, організуйтеся й просто починайте діяти. Борітеся – поборете. Приклади успіху вже є.
На живописных киевских склонах, над Аскольдовой могилой, где со скандала началось строительство 18-этажного здания, сегодня затишье. Временное?
Напомним, что четверо молодых парней, активистов инициативной группы «Сохраним старый Киев», несколько дней назад провели протестную акцию. Дабы воспрепятствовать началу строительных работ на улице Мазепы (бывшая Январского восстания), 11, взобрались на строительный кран, «приковав» себя с помощью альпинистского оборудования на высоте 30 метров.
Когда четыре альпиниста-любителя наконец спустились «с неба на землю», жители окрестных домов, собравшиеся для поддержки акции смельчаков, увидели… чудо. Кран, почти на верхушке которого активисты провели около девяти часов (!) без еды и питья, покорно сворачивал стрелу — похоже, стройку на улице Мазепы, 11 действительно останавливали.
«Если увидите, что кран снова поднимают, бейте тревогу, — призывают местных жителей альпинисты. — Иначе на склоне появится еще один монстр, близнец скандального дома на Грушевского, 9-а. Там 22 этажа, хотя утверждался проект на 15, и власти бессильны. Остановить их необходимо, пока еще не начали гнать стены…»
Еще в 30-х годах прошлого века на этом месте стоял Военно-Никольский собор, центральный храм Киевской крепости. У подножья холма, там, где нынче разворачивается строительство, находится Аскольдова могила и Мемориал жертвам Голодомора «Калиновый гай».
Кран, стрела которого возвышалась над зданиями существующей застройки, временный. По плану вскоре его должен заменить стационарный, башенный. Пока же за зеленым забором работали экскаваторы и бурильные установки, КамАЗы увозили со стройки тонны грунта — застройщик приступил к проведению масштабных подземных работ, сопоставимых по стоимости со строительством всего здания. В проекте — громадина в 18 этажей с подземным паркингом почти на 200 автомобилей.
Генеральный директор фирмы «К.А.Н. девелопмент» Андрей Гуцал уверял собравшихся журналистов, что этажей будет… 12. Проверить правдивость слов застройщика журналистам уже трудно — эскиз на информационном щите попросту отсутствует. «К нам не предъявляются настолько жесткие требования, никто не требует, чтобы эскиз дома там непременно был», — объясняет Гуцал.
Таинственно исчез проект дома и с официального сайта «Архитектурного союза» — проектной фирмы бывшего главного архитектора столицы Сергея Бабушкина. А ведь этому проекту самое место на главной странице, в разделе «Строящиеся объекты». И похвастаться вроде как можно, и этажи посчитать…
«Невозможно доказать, что за строительством этого дома и дома на Грушевского, 9-а стоят одни и те же люди, — говорит один из участников акции протеста Игорь Луценко. — На виду только верхушка айберга, только фирмы, названия которых и фамилии учредителей нам почти ни о чем не говорят».
А вот советник мэра Киева Леонида Черновецкого Казбек Бектурсунов, побывавший на месте инцидента, более категоричен в высказываниях о структурах, стоящих за ООО «Вант» и «К.А.Н. девелопмент». Он без обиняков назвал имя одного из кандидатов в мэры Киева, заявил, что, дескать, в этом нет никакой тайны, и пообещал более конкретно о настоящем хозяине стройки рассказать, «как только в его руки попадут соответствующие бумаги».
Возможно, когда в руки Бектурсунова попадут «соответствующие бумаги», станет понятно то, что понятно нам: утверждали-то проект и давали разрешение на строительство уже при городском голове Черновецком! Например, распоряжение №507, позволяющее ООО «Вант» снести детский садик и начать строительство, подписано Леонидом Михайловичем 27 апреля 2007 года — ровно через месяц после указа Президента, ограничивающего высотную застройку в центре города! Правда, вскоре и Президент почему-то отменил свой указ…
Кроме названия архитектурной фирмы, монстры на склонах Днепра объединяет и схема лоббирования такого строительства. Если вспомним, то на месте громадины в Мариинском парке по улице Грушевського когда-то тоже был детский садик. Еще в 2002-м его под офис арендовала фирма Петра Порошенко. В течение 2003 года киевская городская власть избавилась от этого арендатора, расчистив место для фирмы «Инвес», вскоре приступившей к строительству. «На Грушевского, 9-а будет построен жилищно-офисный комплекс высотой в… 6—7 этажей», — сообщала газета «Деловая столица» в марте 2003 года.
Как нам удалось выяснить, чертить свой проект архитекторы под началом Бабушкина взялись… в 2001 году, о чем вряд ли кто-то ведал — разве что самые посвященные. Предположительно в то же время появился и проект дома на Мазепы, 11. Детсад здесь продержался до 2006-го, последние два года он стоял заколоченный, по документам — был сдан в аренду никому не известной фирме «Вант». Примечательно, что само ООО «Вант» по документам создано в августе 2004 года — аккурат под заключение договора аренды. В дальнейшем этой фирме Киевсоветом был оформлен и землеотвод в 0,83 гектара — под возведение высотки, проект которой уже несколько лет терпеливо ждет своего «заказчика».
Из описания проекта дома на Мазепы, 11 лит. «Б»: На участке площадью 0,8 га запроектировано строительство 16—18-этажного жилого здания со встроенными помещениями офисного и общественного назначения, фитнес-центром, игровыми помещениями для детей и помещениями эксплуатационной службы жилого дома, расположенными на первом этаже.
Общее количество квартир, размещенных на 2—18 этажах, — 121. В том числе 2-комнатных — 22; 3-комнатных — 49; 4-комнатных — 49; 5-комнатных — 1. Под зданием размещен двухуровневый подземный паркинг для 194-х автомобилей.
Как и в десятках похожих случаев, ни ГУ охраны культурного наследия КГГА в лице его руководителя Руслана Кухаренко, ни Госслужба охраны культурного наследия, ни Главное управление градостроительства и архитектуры Киева не встали на защиту исторической местности. Как и Киевсовет, впрочем!
Жители соседней сталинки показывают нам первые следы опасного соседства со строительством. В трех метрах от фундамента их дома уже начал проседать асфальт, как только за зеленым забором стали вбивать сваи.
«Мне ничего об этом не известно, — парирует застройщик. — Если бы была малейшая угроза — мы бы об этом немедленно узнали. Система надзора за строительством в нашем городе действует блестяще…»
К слову, о «блестящей системе». Например, по словам известного архитектора Георгия Духовичного, еще задолго до строительства на Грушевского, 9-а там был произведен анализ почв и близлежащих построек, в результате которого в соседнем жилом доме обнаружили горизонтальную трещину, что означает только одно — отрыв фундамента от стен. «Впоследствие под домом обнаружили пустоту до 7 метров! То есть дом держался только за счет своей площади, — рассказывает Духовичный. — Материалы передали во все надлежащие инстанции. Единственное, что было сделано, — закрыт провал в асфальте…» А само строительство все-таки начали!
Чего можно ожидать дальше вокруг конфликта на Мазепы, 11? Рискуем накаркать, но такова уж наша киевская действительность, что если начали строить, то остановить процесс уже практически невозможно — вспомните, сколько было копий сломано вокруг монстра на Грушевского, 9-а и каков результат? Домина все строится и строится, уже вторую очередь скоро заселять будут.
Или, может, в этот раз историческому уголку возле Аскольдовой могилы повезет больше?! Во всяком случае сегодня строительного крана там нет. К тому же и некоторые нынешние кандидаты в мэры Киева и в депутаты Киевсовета уже высказались за запрет любого строительства в том историческом месте. Правда, доверия к последним мало: выборы пройдут — обещания забудутся. Но вот сами защитники старого Киева рассказали нам, что они-то сдаваться не собираются…
Шалена ідея заблокувати роботу будівельного крана на будові над Аскольдовою могилою прийшла Ігорю Луценку — еге ж, тому, котрий родич. Але родич не брехливого міністра, а талановитого поета — автора слів пісні «Як тебе не любити, Києве мій». Noblesse oblige Коли назбиралося достатньо учасників, ми взялися за підготовку її здійснення.
Підготовка
Власне, ми думали, що нас одразу полізуть знімати з крана, тому вирішили взяти з собою альпіністське спорядження. Тоді, якщо за нами полізуть, ми звішуємося зі стріли, і зняти нас проти нашої волі практично неможливо. Нам дуже пощастило з магазином. Коли Ігор пояснював власникові, що саме нам потрібно — для цього треба було розповісти мету, з якою нам потрібне обладнання. Альпініст, почувши, навіщо нам системи, карабіни й мотузка — не тільки зробив велику знижку, але й безкоштовно провів для нас перше тренування. Між іншим, гроші на обладнання дав один український письменник, який просив не називати його імені.
Жоден із нас раніше не займався альпінізмом, тому ми кілька вечорів тренувалися після роботи. Спершу на стіні під Зеленим театром, де, кажуть, тренуються всі, у кого немає іншого місця. А потім знайшли звичайну школу, де лазили та звішувалися спочатку зі спортивної стійки, а потім з пожежної драбини. Втім, висота 5 і 7 метрів виявилася нічим порівняно з тими 25, з яких нам довелося спускатися в результаті.
Операція «Ы»
Перед 9 ранку 15 квітня ми четверо зустрілися неподалік від забудови та пішли до парку Слави. Крім Ігоря й мене, це ще Активіст — троє учасників «Збережи старий Київ» — та Назар із «Опори». Востаннє перевірили на собі й один на одному кріплення й пішли на місце.
Заздалегідь ми, звісно, не оголошували про акцію, оскільки це означало б втрату чинника несподіванки. Проте багато товаришів, звісно, знали про все заздалегідь, і хто міг, попередив знайомих журналістів. Крім того, з вечора був готовий прес-реліз для розсилання.
Треба сказати, що Ігор іще й прекрасний тактик. Він уже знав, де на будові є камери стеження, тож ми стали в сліпій зоні прямо під парканом. (До речі, камери поставили після минулої акції «Збережи старий Київ», коли роботу на будівництві призупинили іншим чином….) Ми пройшлися вздовж паркану поближче до крану, востаннє потремтіли й одночасно рвонули на будмайданчик.
Власне, чекали, що за нами побіжать охоронці, але хоч на нас позирали скоса забудовники, ніхто не зрозумів, що відбувається. Ми навіть не бігом, а швидкою ходою наблизилися до будівельного крану і просто полізли вгору по стрілі. За нами так ніхто й не біг — а водій крану зупинив роботу вже коли ми були на висоті 30 метрів: доти він нас, схоже, не помітив.
Активіст в самому низу вдарився ногою, тож залишився на висоті близько 7 метрів. Решта троє залізли до зручнішого місця, закріпилися мотузками й вивісили плакат: «Ні висотці».
Забезпечення
Цілком очевидно, що це не акція чотирьох людей. Кількість учасників на крані обмежена радше фінансовими причинами — не тільки вартістю мотузок і карабінів, але й передусім тим, що всі ми працюємо. Однак кожен із товаришів, хто міг, по черзі підходили на годину-дві, щоб поспілкуватись із журналістами.
Крім того, велика робота велася й тими, хто в робочий час займався іншими речами Розсилали прес-релізи, дзвонили журналістам, писали в інтернет-спільноти, на електронні розсилки, повідомляли друзів і так далі. Ми, нагорі, теж розсилали знайомим, зокрема, журналістам, смс, Ігор дзвонив — оскільки лише в нього є безлімітка. Однак роботу з поширення інформації робили багато людей.
Власне, на мою думку, в тому й сила децентралізованої мережевої організації: кожен робить те, що може, все потрібне, а не виконує певні функції. Так, у «Збережи старий Київ», як виявляється, в потрібні моменти досить великий ресурс: передусім завдяки ентузіазму, і крім того — у кожного з учасників свої друзі, тож кількість сповіщених збільшується (майже) в геометричній прогресії
Висіння
Після того, як ми закріпились і мандраж минув, стало доволі затишно. Я думаю, найгірше було Активістові, який мусив спілкуватись із людьми внизу безпосередньо і 9 годин просидів сам.
Ми бачили, як один за іншим приїздять телеканали, як наші товариші внизу спілкуються з журналістами, як приходять люди з інших громадських ініціатив — з Русанівки, з Солом’янки, з провулку Гордієнка.
І основне: нам подзвонили люди з сусіднього будинку. Вони вже довгий час безуспішно ведуть листування з владою, але звісно, влада на думку місцевої громади не зважає. Крім того, мешканці повідомили, що проведені раніше громадські слухання з цієї забудови були замовними — ніхто із них не був на цих слуханнях, і місцевих мешканців не було про них повідомлено.
Зараз вони зібрали підписи на нашу підтримку — але головне, надалі ми зможемо проводити акції не окремою «активістською» групою, а допомагаючи місцевим, як це було на Пейзажці.
Ага, дзвонив і директор «КАН Девелопмент», офіційного замовника будівництва. Не міг зрозуміти, як це ми не вимагаємо нічого, окрім «Ні висотці». Хотів, щоб ми спустилися на переговори, бо «що за розмова по телефону». Намагався зманити нас з крану кавою, як мавпу бананом з пальми.
Внизу з’явилася міліція, потім швидка допомога. Потім прийшли рятувальники від МНС, але зрозуміли, що нас рятувати не треба, і спроб не робили. Поступово всі розійшлись.
Спершу ми думали, що нам доведеться спускатися вже через кілька годин — бо на шнурках довго не повисиш. Але оскільки ми вмостилися на крані, то вирішили блокувати роботу цілий день. Оскільки ж планів таких не було, то ми не брали з собою навіть воду. Втім, це виявилося, я думаю, й на краще: за 9 годин нікому не захотілося в туалет
Тактичний відступ
Близько 14 ми почали планувати відступ на 17-ту. Основну роботу тут, знову ж, зробили люди на землі. Всі ті, хто прийшов нас підтримати; всі ті, хто розсилав прес-релізи; всі ті, хто стежив за тим, що відбувається. Ну і знову — «людський ресурс» дружби.
Наших шнурків до землі звідти, де ми сиділи, не вистачало. Довелося спуститися до висоти рівно 25 метрів. Чесно кажучи, тут було значно страшніше, ніж на тих 7 метрах, на яких ми тренувались. Ну, але нас ніхто не підганяв диханням у спину. Ми мали досить часу, щоб спокійно закріпитися, перевірити кріплення. І по одному почати спускатися.
Першим зліз Назар — і зразу ж до нього випірнули з-під крану два ме… міліціонери.
Мандраж пройшов, уже коли я став спускатися. Правда, вниз усе ж не дивився Тільки вперед. І добре, що взяв рукавиці. На тренуванні можна було обійтися без них — але за 25 метрів теря руки добряче-таки пекло.
Ну і, звичайно, мене теж повели в вагончег зі словами «мон шер гамлєт, пайдьом у кабінєт». Потім туди ж привели Активіста й останнього — Ігоря, який знімав з кріплення шнурки решти перш ніж спуститися самому.
Довго записували наші дані — всі були з документами — потім довго не могли зрозуміти, що з нами зробити. Думаю, так би нас і тримали. Адже схоже, вони чекали на наказ начальства, а не діяли суто як належить за законом у такій ситуації. «Ну зачекайте, зараз начальство прийде». Словом, тільки підтримка друзів, і навіть камери, нам би не допомогли.
Але тут через паркан перестрибнули разом Таня Монтян і Володимир Чемерис, яких ми добре знаємо Власне, вони й подіяли на міліцію. При цьому Таня, в своєму дусі, грає «злого копа» (проти копів , а Чемерис – «доброго копа».
Написали заяву, що за ст.63 Конституції ми відмовляємося давати свідчення; у нас переписали паспортні дані й відпустили бо, власне, інкримінувати й нічого: опір міліції не чинили, акція ненасильницька.
Результати?
Під кінець дня подзвонили з БЮТ (депутат Семинога) і сказали, що начебто Турчинов дав публічну заяву, що він в разі перемоги на виборах скасує це будівництво. Потім прийшов наш любімчєг Казбек. Це радник Черновецького, який постійно намагається збрехати, що ЗСК підтримують його начальника, незважаючи на те, що йому вже кілька разів вішали плакат «Космосу теж ФАК». Словом, і ця сила пообіцяла зупинити будівництво. А кілька днів тому, в результаті іншої акції, це ж пообіцяв і Кличко.
Як чудово, що наші політики такі чуйні! Перед виборами…
Словом — по ідеї, якщо вірити обіцянкам, то хто б не став мером, будівництва на Аскольдовій не буде. А якщо по факту (знаючи) — підозрюю, що хто б ним не став, воно триватиме. А якщо так — боротьба з ним ставатиме все жорсткішою.
Контакт: Ігор Луценко (8067 467 6253)
Артем Чапай (8050 296 6359)
Андрій Горбаль (8097 223 3204)
Активісти ініціативи “Збережи старий Київ!” фізично блокують
будівництво над Аскольдовою могилою.
Сьогодні, 15 травня 2008 року, активісти ініціативи “Збережи старий Київ!”, о 9.30 проникли на будівельний майданчик скандального будівництва над Аскольдовою могилою і прикували себе до будівельного крану. Прямо зараз, активісти буквально висять на крані, за допомогою альпіністського спорядження. Будівельники розгублені і не знають, що робити.
Цією акцією «Збережи старий Київ!» звертає увагу на необхідність зупинення та скасування висотного будівництва за адресою вул. Мазепи (Січневого повстання), 11а, прямо над Аскольдовою могилою.
Там почалося будівництво 18-поверхової висотки – монстра, що порушить ландшафт схилів Дніпра, зруйнує вид на Києво-Печерську Лавру.
Запланована забудова вражає своїми масштабами і завдасть Києву ще більшої шкоди ніж „монстр” на Грушевського, 9а.
Окрім того, будівництво багатоповерхівки з підземним паркінгом на схилі загрожує зсувом, в той час як безпосередньо внизу розташована Аскольдова могила та пам’ятник Андрію Первозванному…
Ну і мордобітіє
Одне не можу зрозуміти: нафіга? Якщо хтось думає цим залякати – то тільки робить людей злішими й рішучишими. А прямо після акції – це взагалі якось тупо. Але:
yf
Восстань, Аскольдова рать! 
Власне, чекали, що за нами побіжать охоронці, але хоч на нас позирали скоса забудовники, ніхто не зрозумів, що відбувається. Ми навіть не бігом, а швидкою ходою наблизилися до будівельного крану і просто полізли вгору по стрілі. За нами так ніхто й не біг — а водій крану зупинив роботу вже коли ми були на висоті 30 метрів: доти він нас, схоже, не помітив.
Активіст в самому низу вдарився ногою, тож залишився на висоті близько 7 метрів. Решта троє залізли до зручнішого місця, закріпилися мотузками й вивісили плакат: «Ні висотці».
І основне: нам подзвонили люди з сусіднього будинку. Вони вже довгий час безуспішно ведуть листування з владою, але звісно, влада на думку місцевої громади не зважає. Крім того, мешканці повідомили, що проведені раніше громадські слухання з цієї забудови були замовними — ніхто із них не був на цих слуханнях, і місцевих мешканців не було про них повідомлено.
