Системний дерибан

27 липня має відбутися суд над активістами ініціативи «Збережемо старий Київ» Андрієм та Сергієм Мовчанами. Їх звинувачують у скоєнні групового хуліганства (ст. 296 ч. 2 КК) під час участі у акції протесту.

Понад рік тому, 6 червня 2008 р., «Збережемо старий Київ» проводила акцію проти забудови парку по вул. Уманській. Активісти разом з місцевими жителями протестували проти вирубки зеленої зони та приватизації суспільного простору. В ході акції її учасники демонтували паркан навколо незаконного будівництва. Це було зроблено з метою привернення уваги громадськості до бездіяльності влади.

Іще задовго до цього мешканці вулиці неодноразово намагалися оскаржити рішення Київради про відвід землі – збирали підписи, проводили громадські слухання, звертались в суди. Однак на їх вимоги чиновники відповідали відписками. Навіть коли міська прокуратура визнала виділення земельної ділянки незаконним, будівництво все одно тривало. Саме це змусило людей вдатися до таких радикальних дій.

Через півгодини після завершення акції брати Андрій та Сергій Мовчани були грубо затримані співробітниками міліції. Без пояснень їх доправили до Солом’янського РУ ГУ МВС, де звинуватили у злісній непокорі міліції. Днем пізніше без відома адвоката їх таємно вивезли на суд, де присудили до адміністративного штрафу. Щонайшвидшому звільненню активістів також допомогло втручання омбудсмена Ніни Карпачової, котра визнала правомірними дії протестувальників. Але через кілька місяців проти Андрія та Сергія міліція порушила кримінальну справу.

У міліцейському протоколі значиться, що брати Мовчани разом з групою невстановлених осіб «З мотивів явної неповаги до суспільства» здійснили дії, котрі слідство розцінило як хуліганські. Також в документах значиться, що метою активістів було «протиставити себе суспільству та показати зневагу до духовних цінностей громадян». На цій підставі братам загрожує до 5 років позбавлення волі.

Учасники ініціативи «Збережемо старий Київ» заявляють, що кримінальне переслідування їх товаришів означає не що інше, як факт репресій проти активних громадян.

«Вдаючись до акцій прямої дії, нам неодноразово вдавалось домагатися відміни варварської забудови. Подібним чином була врятована Пейзана алея і зупинено руйнування Жовтневої лікарні. Крім того забудовники вже намагались репресувати учасників протесту по вул. Гончара, де також був демонтований паркан. Але суд визнав правоту протестувальників», – йдеться повідомленні ЗСК.

Активісти ЗСК вважають, що акція протесту на вул. Уманській була спрямована на захист суспільних інтересів і проходила без порушення закону. «Явну неповагу до суспільства виказують саме забудовники, котрі дозволяють собі приватизувати спільну власність, вирубати парки, забудовувати дитячі майданчики, знищувати пам’ятки архітектури», – стверджують борці із забудовою ущільнення.

В знак підтримки Андрія і Сергія Мовчанів 27 липня під будівлею Солом’янського районного суду буде організовано акцію солідарності із підсудними. Суд буде проходити за адресою вул. Шутова, 1. Початок засідання о 10:00.

«Збережемо старий Київ» закликає всіх небайдужих громадян виявити солідарність із підсудними та не допустити репресій проти громадських активістів.

Тел. організаторів акції солідарності:

8 (063) 715-31-14 – Павло Клименко

8 (050) 296-63-59 – Артем Чапай

Тел. обвинувачених

8 (063) 478-41-85 – Андрій Мовчан

8 (093) 459-55-43 – Сергій Мовчан

Люди вимагають припинити будівництво храмового комплексу на території тутешнього парку. За їхніми словами, забудовники планують звести поруч із церквою підземний паркінг та споруду для офісних приміщень. Мовляв – усе це для потреб храму. Місяць тому під час акції протесту міліція затримала сімох її учасників, однак наступного ж дня усіх відпустили. Люди переконані – у відкритті ще одного православного храму немає жодної потреби.Священики привели віруючих, які, зі свого боку, заявляли, що протестувальники – вандали, які виступають проти церкви.

Священики намагаються перевести тему з забудовної на релігійну.

Представники релігійної громади чомусь виявились агресивнішими за тих, кого вони називали “екстремістами”.

Слово надавалося обом сторонам

більше фото тут

див. про попередні події:

Як валили паркан

Відео: Відеоновини

«…А завтра была ВОЙНА!..»

«Здесь птицы не поют,
деревья не растут
и только пыль стоит столбом…»
- застройщики на Караваевке
строительство ведут!

В середине рабочего дня 2 июня 2008г. началась «война» против застройки на ул. Полевой 56-74!..
9 июня был дан первый бой оккупантам!
Сегодня пошла уже 4я неделя как зорко стоят на посту жильцы соседних домов вдоль по улице Полевой.

…Они – это вечная тройка зла!..
…Они – ужас, летящий на крыльях ночи!..
…Они – то, что отнимет ваш сон, покой, здоровье и безопасность!..
…Они – застройщик, подрядчик, заказчик!

2 июня жильцы соседних домов вдоль по улице Полевой 56-74 уже в который раз осознали весь ужас внушаемый этими тремя оплодами зла! Из-под тяжка явившиеся в середине рабочего дня варвары-застройщики установили свой надзирательный пункт, завезли бетонные блоки на спортивную площадку, вогнали колья в землю разметив якобы территорию своих владений, а на самом деле – придомовую территорию домов по ул. Гетьмана 46а и ул. Т. Яблонской 1 – единственный зелёный клочёк земли, спасительный оазис на более чем 10 000 душ человек в самом индустриальном, загрязнённом и

перенаселённом районе Киева!

Лишь раз, 4 июня, застройщик удосужился «с барского плеча» кинуть людям жалкие крохи информации, поставив их перед фактом – «вот то, что мы с вами сделаем» – представил краткое поверхностное описание проекта планируемой застройки на придомовой территории соседних домов по ул. Полевая 56-74. Площадь этой территории составляет всего 0,70 га, в то время, как площадь планированной застройки составляет 100% этой территории.

Согласно такому же как и «они», варварскому и преступному проекту, на

данной придомовой территории планируется возведение 2х 21 этажных домов-свечек с двумя этажами подземного паркинга, всё оставшееся пространство между которыми будет занимать наземный паркинг! А въезды и выезды из этих паркингов они собираются подвести к самим подъездам дома по

ул. Яблонской 1!
И это то в районе Караваевых дач, где сутра до позднего вечера вдоль злополучной улицы Полевой перед окнами и дверями домов тянутся

бесконечные вереницы легковушек и фур застрявших в перманентной пробке в сторону Севастопольской (радио рынка)?! Где перед дверями подъездов

вдоль по ул. Яблонской уже сейчас словно на улице с двухсторонним движением курсируют автомобили и сбивают людей?! Там, где нет деревьев, зелени, где детям и старикам негде гулять?! И это то на плывучих грунтах (под Караваевыми дачами протекает загнанная строительством под землю река Лыбидь)?! В том самом месте, где местные власти не давали жильцам самостоятельно возвести спортивную и детскую площадки из-за неустойчивой почвы и плохой экологии?!. А сколько ещё такого абсурда в этом проекте? – Да он весь, все-целостный фарс или, может, намеренное покушение на жизнь людей?! Да, наверное нет, а так, самый простой и варварский способ заработать!

9 июня застройщики предприняли насильный захват территории, но жильцы соседних домов вдоль по улице Полевой 56-74 не побоялись пролить свою кровь, самоотверженно бросались на сваи, заборы, под калёса тяжёлой

техники и своими силами смогли не допустили возведение ограждения и начала строительных работ, вынудив к диалогу местную власть (милиция томно возлежала неподалёку).
Строительство временно было приостановлено для выяснения обстоятельств

с фальсификацией общественных слушаний, о которых люди узнали в день захвата. Но сила этого временного распоряжения истекает 2 июля, а значит уже с 3 июля жильцы соседних домов по ул. Полевой 56-74 должны быть готовы в любую минуту дать бой!
Цель этих людей, жильцов – вынесение вопроса о незаконности строительства по ул. Полевой 56-74 на сессию «КМДА» и отмена этого не законного решения.
Но застройщик не дремлет, он будит всеми своими зловещими силами стараться не допустить этого, подкупить, перехитрить, захватить раньше (ведь как-только его железные когти будут запущенны в землю…)!
Но неужели, как показывает горькая практика, и как гласит народное поверье, чтобы быть услышанным всемогущественной властью должна пролиться кровь (очевидный пример, побоище на Березняковской)?!

Долго и тщательно вынашивали уничтожители всего живого свой дьявольский план!
09.03 1981г. – решением Киевского городского Совета народных депутатов №366, государственному предприятию «Производственное объединение

«Киевприбор», в кратковременную аренду был передан земельный участок для строительства жилых домов по ул. Гетьмана 46а (тогда ул. Индустриальная) в Соломянском районе города Киева. ДП ПО «Киевприбор» реализовало

своё право, возведя по ул. Гетьмана 46а многоэтажный каскадный дом, в котором на данный момент проживает более 4 000 людей.
Но далее с земельным участком по ул. Полевой 56-74 происходит нечто невероятное, ведь он существует де-факто: 6й корпус дома по ул. Гетьмана 46а, который и должен был находиться, согласно проектной документации, на этих 0,70га участке земли, неожиданно оказывается повёрнутым практически на

95 градусов (в торец) к дому по ул. Яблонской 1.
По словам самих жильцов и бывших работников «Киевприбора», в то время директор завода, подкупил самих строителей и застройщика и те, вопреки проектной документации, развернули дом таким образом, чтобы высвободился небольшой участок земли, который сразу был обозначен придомовой

территорией дома по ул. Гетьмана 46а и на котором «Киевприбор» удосужился лишь установить две железные рамы в качестве имитации футбольных

ворот для детей, но на самом деле давно замышлял использовать этот участок в своих личных коммерческих целях.
И уже тот факт, что расположение дома, по словам свидетелей, не соответствует заявленной и утверждённой проектной документации. А сама документация загадочным образом исчезла, впрочем, как и участники того строительства, то это говорит о том, что «всевидящий» глаз, «всемогущественная» рука и «всепожирающая» алчность были изначально,

ещё на стадии проекта возложены на эту территорию, а это уже есть злой умысел – криминал!
Дальше – гуще!
27.01.2005г. Киев Рада приняла решение о передаче предприятию «Производственное объединение «Киевприбор», в краткосрочную оренду на 5 лет земельный участок площадью 0,70га для строительства жилых домов с подземными паркингами на ул. Полевой 56-74 в Соломянском районе Киева за счёт части земель, отведённых согласно решению исполнительного комитета Киеского городского Совета народных депутатов от 09.03.1981г. №366.
Однако при этом следует обратить внимание, что согласно пункту 2 этого же соглашения, ДП ПО «Киевприбор» своё право уже реализовало, построив по ул. Гетьмана 46а (тогда Индустриальной) уже упомянутый каскадный дом.

Вот и выходит, что решения городского совета и махинации застройщиков наслаиваются друг на друга, как геологические отложения, но также как и на этих грунтах построить дом, так и на сфальсифицированной и не законной документации справедливых и законных решений принять нельзя!

Врагов надо знать в лицо. Прихвостни зла на Полевой 56-74:
– застройщик – ООО «Капитель Сервис» (Удовенко В.М.)
– подрядчик – ЗАТ «ДБК – 1» (Скок Ю.П.)
– заказщик – ДП ПО «Киевприбор» (директор Осадчий)
Их армия, у них тяжёлая артилерия, у них золотые зубы, длинные кровавые руки, раздвоенные лживые и вертливые змииные языки! Они дрисерованны чтобы уничтожать! Но есть люди, предки которых победили фашизм и сталенизм, и они не сдадуться жалким уродливым монстрам современности!

«…А нынче им нужна одна победа!..» «Сомненья прочь! Уходят в ночь…» жильцы домов по Полевой! «Не будет стройки тут!»

***

Сразу несколько инициативных групп собрались пикетировать сегодня горадминистрацию, чтобы отстоять свои дворы и детские площадки от незаконных, по их мнению, застроек. Собравшиеся требовали отменить решения мэрии, которые дали застройщикам приступить к сооружению зданий.

К пикетирующим вышел зам городского главы Олесь Довгий, который пообещал взять под контроль ситуацию и разобраться в законности выделения земли под строительство. Примечательно, что разрешение на эту самую стройку сомнительной законности подписал совсем недавно другой заместитель Черновецкого – Анатолий Голубченко.

Джерела:
Збережи Старий Київ,
Відеоновини

Уроки протесту

Одразу по закінченню виборів столичної влади продовжилася війна будівельного капіталу з народом. Уже з перших днів від моменту прийняття присяги новим-старим мером на зелені зони Києва поперли бетоновози й бульдозери. Місто відповіло запеклим спротивом. На передову вийшли не сумирні законослухняні прохачі похилого віку з підписами-зверненнями, а відчайдушна, радикально налаштована молодь.

Логіка «прямої дії»

7 червня в парку «Супутник», що на вулиці Уманській, (Солом’янський р-н столиці), офіційно заявлений пікет зненацька перетворився на акцію громадянської непокори. «Буря й натиск» молодих людей сягнули точки кипіння, і кілька міліцейських нарядів не наважились їх зупинити. Тож за 10 хвилин паркан навколо забудови був повалений. Увесь хід події відстежували правоохоронці, яких нагнали сюди в такій кількості, наче народ зібрався на чергову революцію.
А втім, коли молодь штурмувала паркан, люди похилого віку (а таких на пікеті була переважна більшість) раптом наче скинули з плечей тягар літ, в їхніх очах спалахнули вогники козацької вольниці і … ех, пішла «дубина народная» гамселити паркан навколо ненависної забудови.
А їм таки є що захищати: старовинний парк «Супутник» – справжня оаза серед мегаполісу, де дихається вільно, очі насолоджуються видом ошатних дерев, що підпирають кронами небеса. Прикро, що забудовникам та замовникам будівництва начхати на це поєднання красивого й корисного – дарма, що будується тут церква Московського патріархату, а точніше, так званий храмовий комплекс з господарчими будівлями, паркінгом на кількасот місць та сауною.
У добрі старі часи місце під церкву вказував перст Божий, а тепер досить підпису міського голови. Від самого початку тут усе було не по-божому: громадські слухання грубо сфальсифікували, півсотні дерев пішли під сокиру. Ображені таким варварством місцеві мешканці зібрали кілька тисяч підписів, написали звернення й протягом двох (!) років оббивали пороги усіх можливих інстанцій – дарма. Такий помірний спротив аніскілечки не завадив українським владцям-бізнюкам від церкви «своє робить».
Отже, що посіяли, те й пожали. Гнів народний зрештою вийшов з берегів. «А як ще діяти, якщо закони в державі не працюють?» – звучало з вуст обурених захисників природи. Щоправда, є й інший, християнський рецепт: якщо вдарять по лівій щоці – підставляй праву. Це люди також пробували: як результат, в парку «Супутник» уже стоїть одна багатоповерхова «свічка», як символ покірності долі. Отже, є всі підстави міркувати, що весь парк буде знищено заради надприбуткових будівельних інтересів – якщо не чинити спротив. До такої логіки підводить свавілля забудовників, які почуваються безкарними хазяями на київський землі.
Особливо обурює людей нахабність духовенства, яке подібно до звичайних бариг, рівняється не на земні, й не на небесні закони, а «чисто по понятіям» отримують незаконні земленаділи (про це тижневик «Свобода» вже пише не вперше), будується на зелених зонах, плюючи в душу своїм прихожанам. Таким чином люди втрачають довіру і до політиків, і до православної церкви, які безсоромними своїми діями сіють подвійні стандарти.
Ось і медійники від московського патріархату, («Православія в Україні», в статті «В столиці зроблено спробу спалити церкву») заради красного слівця приписали, що дерев’яний храм, що вже почав будуватися, облили бензином і підпалили. А звинуватили в цьому… комуністів (мабуть забули, що комуністи в Україні вже тепер чисто офіційно православні). Треба все-таки не порушувати заповідь «не лжесвідчи»: хтось запалив вогонь не побіля церкви, а хотіли підпалити паркан, проти послухалися мудрих людей і загасили. Таки адекватним був той протестний люд.

Міліція, наручники, тюрма.
Вольниця на Уманській закінчилася не дуже весело для сімох молодих людей, яких міліція (мабуть, для звітності), вибрала цапами-відбувайлами. Як з’ясувалося, вибір був не дуже вдалим: п’ятеро з них виявилися громадянами Росії, а ще двійко тендітних дівчат просто спостерігали за захоплюючим дійством. Та й решта заарештованих не були героями, жоден з них не брав участі в «погромі» (за термінологією начальника Солом’янського районного відділу міліції, куди їх і запроторили). Росіяни прибули до Києва на Європейську асамблею в рамках підготовки до Пятого Європейського соціального форуму. Як стверджують організатори, «зустріч має посприяти обміну досвідом, розповсюдженню інформації про соціальні рухи, профспілкові і суспільні організації». Гарний же досвід отримали молоді громадські діячі, які спочатку спостерігали нахабне пожирання забудовниками священного київського зеленого простору, а потім ще й потрапили до буцегарні!
У відповідь на, м’яко кажучи, нерозбірливість міліції серед природоохоронних кіл столиці здійнялася хвиля солідарності. Наранок з півсотні молодих людей інтелігентної зовнішності розбили табір біля Солом’янського райвідділку міліції, налаштовані чекати до перемоги. Суботньої погожої днини важко було «дістати» кого-небудь з поважних осіб, чиє слово могло б вплинути на долю «заручників» міліції. За звільнення затриманих боролися одночасно і відокремлено адвокат Тетяна Монтян та уповноважений Верховної ради з прав людини Ніна Карпачова. І справа того вартувала: начальник Солом’янського відділку «шив» затриманим статтю 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції…».

«Захищайте дерева, а не паркани!»

Такий заклик сміливо можна написати на паркані або на транспаранті. Слушної мітингової лексики від омбудсмана не чекав ніхто, як власне і її появи в райвідділку, та ще й у вихідний день. Омбудсман довела начальнику міліції, що покарання для молодих людей занадто суворе. «Ми маємо пишатися такими молодими людьми!»
Пані Ніна дохідливо розтлумачила міліцейському чинові, що таке зелені легені Києва і чим може закінчитися їхнє знищення забудовникам. «Ви б краще захищали дерева, а не паркани! – виголосила правозахисниця. На думку Карпачової, люди доведені беззаконням до відчаю, і їхня емоційність, їхні радикальні дії цілком виправдані в такій ситуації. Карпачова продемонструвала начальнику міліції припис прокурора щодо незаконності цієї забудови.
Поки омбудсмен вела переговори з начальником міліції, затриманих тишком-нишком відвезли до суду, де кожному з них було виписано штраф у розмірі 136 грн. Як прокоментувала ситуацію Тетяна Монтян, це було зроблено для того, щоб легітимізувати перебування затриманих у райвідділку. «Під час розтину чукчі чукча помер від розтину».

Нас багато…

Оштрафованих і щасливих затриманих відпустили під вечір. Молодь тріумфувала. Схоже, що залякати обурену беззаконням громаду міліції не вдається. За короткий час від присяги щойно обраного меншиною Черновецького кияни повалили принаймні три паркани навколо небажаної забудови: на вул. Уманській, на Троєщині, на Позняках.

Лютий спротив забудовникам люди чинять на Березняках. А першою ластівкою було затримання під час мітингу на вулиці Маяковського відомого своєю радикальною позицією щодо забудови лідера «Форуму порятунку Києва» Віталія Черняховського. За кілька годин після фотографування у фаз та в профіль та письмових пояснень його відпустили. «Схоже, що міліція намагається залякувати людей, оскільки хвиля протесту проти забудови наростає», – коментує Черняховський.
Мимохіть спадає на думку, що під час виборчого «сватання» до народу усі кандидати на мерське крісло використовували антизабудовний козир. Варто лише пригадати, як у самому серці Києва, на Пейзажній алеї опальний мер садив молоді дерева на місці знищених. До речі, саме вони, на відміну від тих, що садили місцеві мешканці, засохли…

Анжеліка Комарова
Джерело: газета «Свобода», № 22 (386), 16 червня 2008 р.

фото з koval2.ho.ua

Спроба спалити церкву :)

А так описують акцію проти забудови на Уманській товариші віруючі з “Православіє в Україні”

Вчора ввечері, 6 червня, було зроблено спробу спалити дерев’яну церкву у Солом’янському районі столиці у парку “Першотравневий”, що по вулиці Уманській. Тут зібрався досить значний натовп людей, протестуючих проти будівництва храмового комплексу Української Православної Церкви. В акції приймали участь люди літнього віку, пенсіонери, а також радикально налаштована молодь з різних екстремістських угрупувань комуністичного напрямку, числом 30-40 чоловік.

Підтримати будівництво храму прийшла громада місцевих віруючих, яких було в загальній кількості приблизно на третину більше, ніж протестуючих мешканців навколишніх будинків. Відповідальність за організацію акції протесту взяла на себе жінка, яка представилась як Олена Котова. Вона сказала, що вважає будівництво храмового комплексу незаконним, до того ж в місцевих мешканців є стійка підозра, що насправді відбувається будівництво не храму, а багатоповерхового будинку, яке потягне за собою будівництво інших багатоповерхівок, внаслідок чого парк буде зруйнований.

Насправді здається, що для таких підозр реальних підстав немає – вже зведено дерев’яну будівлю одного з храмів, триває закладення фундаменту для інших храмів. Відповідно, технологія закладення такого фундаменту значним чином відрізняється від технології закладення фундаменту під багатоповерховий житловий будинок. Сам парк виглядає занедбаним. На більшості своїй території парк не має ні парканів, ні доріжок, ні якихось ландшафтних прикрас. Крім цього, тут розміщено автомобільну бензоколонку, що, як не дивно, жодного протесту не викликає. Не викликали зауважень у мешканців вулиці Уманської і назви навколишніх вулиць – Іскрівська (на честь газети В.Леніна „Іскра”), Петровського (на честь комуністичного діяча). А от храм їм чомусь став на заваді.

В злісному запалі суперечки з віруючими протестанти кричали: „Ага, вы верующие?! Оно и видно!!!”, „Почитайте поэта Блока, он доказал – Бога нет!”. Молоді люди, котрі стояли поруч, голосно скандували: „Гоп-стоп! Гоп-стоп! Гоп-стоп!”, „Когда мы едины – мы непобедимы!” та інші гасла. Паркан, яким обнесено будівельний майданчик, був миттєво обписаний цими молодиками в такому дусі: „Мракобесие – долой!”, „Церкви, бордели, казино – за окружную дорогу!!!”, на додаток до цього домалювали ще й комуністичні символи – серпи і молоти, п’ятикінцеві зірки.

Продовження акції було просто шокуючим, але, як це доводить спостереження, добре запланованим. Присутні молоді люди, члени екстремістських організацій комуністичного характеру, раптово накинулись на будівельний майданчик, руйнуючи його. Вони мали про собі запасені великі шестилітрові пляшки з бензином, яким облили дерев’яний храм та іншу деревину, котрої на будівництві завжди багато, і намагались це все підпалити. Слава Богу, органи правопорядку стали на заваді спаленню храмового комплексу, але все ж довелося викликати і пожежну машину, і з десяток міліцейських машин з підмогою для опору агресивним протестантам.

Іван Верстюк, спеціально для „Православія в Україні”

orthodoxy.org.ua

фото з picasaweb.google.com/ilutsenko

В суботу, 7 червня об 11-00, за адресою: пр. Повітрофлотський, 49. відбудеться акція на захист затриманих учасників прямої громадянської дії проти незаконної забудови на вул. Уманській, 15.

Затримані:

Громадяни РФ

Дмитро Чорний, Олександр Нурик, Олександр Савченко, Олена Лебєдєва, Євгенія Дєміна.

Громадяни України

Андрій Мовчан, Сергій Мовчан

Ім інкримінують 185 статтю Адміністративного кодексу, суд має відбутися в понеділок.

повідомлення saveoldkyiv

Повалено «псевдоклерикальний» паркан по вул. Уманській

6 червня 2008 р. було повалено забудовний паркан на території парку “Супутник” по вул. Уманській 14. Акцію прямої громадянської дії влаштували група місцевих мешканців та члени ініціативної групи «Збережи старий Київ!». Таким чином було втілено в життя протест прокуратури проти незаконної побудови зримого комплексу просто на місці зеленої зони загального користування.

Мешканці Уманської вже на раз протестують проти забудови цієї зеленої оази Солом’янського району, котрий має відсоток зелених насаджень на одного мешканця 8,3 квадратних метрів замість 20 кв м, що за нормою. Попередні радикальні акції включали в себе законне перекриття вулиці Єреванської шляхом постійного руху пішоходів-активістів по переходу.

Цього разу мешканцям допомогли у мирному спротиві молоді радикально налаштовані люди з різних організацій, у тому числі лівого спрямування (враховуючи символіку, намальовану попередньо на паркані).

Перед поваленням паркану відбувся мирний пікет з розгортанням плакатів з написами «НЕТ захвату земли!», «Сохраним парк!», «Парк – легкие Соломенки». Потім активісти написали на паркані «Мракобесие – долой» та «Церкви, бордели, казино – за Окружную дорогу». Членами ініціативної групи було виголошено промову про те, що прокуратурою міста Києва вже винесено протест проти незаконного будівництва в парку «Супутник». Мешканці засудили союз церковників московського патріархату та хижацьких забудовників міста Києва, котрі знищують останні зелені зони, придатні для відпочинку киян. Лунали крики «ганьба!» на адресу «варварів, котрі прийшли на київську землю», а також пропозиції представникам церкви будувати свої будівлі та надавати духовні послуги «за Окружною».

Під лозунги «Выйди на улицу – верни себе город!» активісти приступили до прямої дії. Представники МВС Солом’янського району намагалися фізично перешкодити поваленню паркану, але присутні люди спільними зусиллями не дали затримати активістів зі своїх лав. Після невдалих спроб спротиву народному гніву міліціонери спостерігали до кінця акції за тим, як паркан було повалено практично по всьому периметру будівництва.

Була вчинена спроба невідомим особами підпалити залишки будівельного паркану, зібрані посеред парку активістами, однак полум’я було вчасно зупинене учасниками акції.

Після повалення паркану учасники підбили підсумки, наголосивши, що дана акція – перше попередження київській владі та злочинному забудовному бізнесові, і що акції протесту в парку «Супутник» та по всій Солом’янці триватимуть і надалі зі зростаючою силою. Лунали лозунги «Разом нас багато – нас не подолати!» на трьох мовах – українській, російській та іспанській.

Після завершення акції мешканці та усі учасники організованою ходою покинули місце події, щоб запобігти можливим ексцесам та затриманню учасників міліцією «по одному».

За інформацією «Збережи старий Київ!», 7 чоловік було затримано міліцією після акції.

О 20.30 після завершення акції її учасники спільно залишили місце подій. Втім, після закінчення акції міліція робила декілька спроб затримати непричетних до акції людей на сусідніх вулицях. Наразі відомо, що співробітники МВС затримали семеро чоловік, серед них – журналіст газети «24» Андрій Мовчан. Крім того, серед затриманих щонайменше є громадяни Росії.
Пряма дія: повалено «псевдоклерикальний» паркан по вул. Уманській. Є арештовані

Черговий РВВС відмовився надати будь-яку інформацію про затримання.

Просимо допомогти якнайскоріше звільнити затриманих! Телефони Солом”янського РВВС

275-33-00

275-73-29

456-21-01

456-24-13

456 12 06

Довідка. Замовником будівництва є православна церква УПЦ (МП). “Храмовий комплекс” включає в себе господарські будівлі та паркінг на кількасот місць. Неподалік, в 15 хвилинах ходьби є храм цієї ж конфесії. Місцеві мешканці неодноразово зверталися до представників влади про неприпустимість будівництва в зеленій зоні, однак будівництво продовжується. Було зібрано кілька тисяч підписів проти будівництва. Мешканці впевнені, що прецедент одніє протиправної забудови в парку призведе до того, що згодом його всього буде роздано під будівництво.

Всеволод Андрієвський
фото Олег Андрос

перепощено з ХайВей

Ще декілька фото з koval2.ho.ua

Фоторепортаж з місця події тут.

Відео з акції:

У п’ятницю, 6 червня о 19.00 за адресою вул. Уманська 14 відбудеться акція проти будівництва так званого “Храмового комплексу” в Першотравневому парку (Солом’янський район).
Акцію організовує місцева ініціативна група, яка просить також інших киян прийти й підтримати їх.
Проїзд до зупинки “Караваєві дачі”, потім 300 метрів вниз по вул. Уманській.

Замовником будівництва є православна церква УПЦ (МП). Треба зазначити, що “храмовий комплекс” є не лише церквою, але включає в себе господарські будівлі та паркінг на кількасот місць – також розташовані на території парку.
При цьому, в 15 хвилинах уже є інша церква цієї ж конфесії. Місцеві мешканці неодноразово зверталися до представників влади про неприпустимість будівництва в зеленій зоні, однак безрезультатно. Вони також зібрали кілька тисяч підписів проти будівництва. Мешканці впевнені, що одна будова в парку призведе до того, що згодом увесь він буде розданий під будівництво.

Контакти ініціативної групи:
(044) 242-82-18 або
8 (067) 864-16-46. Олена.

Такой ли дорогой идут к храму?

Последние несколько лет Украина, особенно Киев, переживает настоящий строительный бум. Строятся высотные жилые дома, строятся автомобильные паркинги, строятся торговые и развлекательные комплексы… Это современное строительство совсем не похоже на строительство времен социализма. Квартиры в новых домах могут купить только очень богатые граждане. Торговые комплексы не столько облегчают жизнь простых людей, сколько служат источником прибыли для их собственников.

Более того, очень часто строительство сопровождается острыми социальными конфликтами между застройщиками и людьми, живущими поблизости, с применением физической силы.

В этой статье мы расскажем о строительстве, которое ведется в Соломенском районе г. Киева на ул. Уманская 14. Особенность конфликтной ситуации, возникшей вокруг этого строительства, заключается в том, что на Уманской 14 строится православный храм. Заказчиком строительства выступает религиозная община Украинской православной церкви (Московского патриархата) парафии преподобного Сергия Радонежского, зарегистрированная в Печерском районе Киева. Против строительства активно выступают жильцы микрорайона, расположенного по ул. Уманской.

Решение о строительстве храмового комплекса на улице Уманской было принято Киевсоветом еще в апреле 2004 года. Подписал его тогдашний мэр Киева Александр Омельченко. Участок площадью 1,3 га передали религиозной общине УПЦ парафии преподобного Сергия Радонежского в аренду на 15 лет. В договоре было записано, что в течение трех лет на этом участке следует построить храмовый комплекс, а по истечении срока аренды арендатор обязан вернуть землю в исходном состоянии. Вот такое странное решение было принято в 2004 году.

Храмовый комплекс община УПЦ МП парафии преподобного Сергия Радонежского строит не на пустыре. Строит в зеленой зоне – в Первомайском парке, который тянется вдоль железной дороги и является санитарно-защитной зоной. Этот парк является одним из последних крупных парков, оставшихся в Соломенском районе Киева. По статистике район занимает последнее место среди 10 районов города Киева по количеству зеленых насаждений на одного жителя – 5,6 кв. м., тогда как в среднем по Киеву – 22 кв. м. Хотя еще 20 лет назад Соломенский район был одним из самых зеленых районов столицы Украины.

Когда-то, в советские времена парк, расположенный на ул. Уманской, был очень ухоженным. Там был питомник и росли редкие деревья (например, красные дубы, занесенные в Красную книгу Украины). За годы украинской независимости парк постепенно пришел в упадок. Похоже, его специально довели до “ручки”, чтобы затем уничтожить, застроив различными зданиями.

Есть ли насущная необходимость в том, чтобы в парке на ул.Уманской строить храмовый комплекс? Может быть людям, живущим на этой улице и прилегающих к ней территориях негде удовлетворять свои религиозные нужды и им, как воздух необходима именно церковь, а не парк?

На самом деле, церквей в Киеве вполне достаточно. Показателен следующий факт: не так давно в том же Соломенском районе, на Соломенской площади, в парке им. Николая Островского была построена церковь. Парк благоустроили – поставили скамейки и фонари, проложили дорожки – вроде де бы все хорошо. Но тем самым парк фактически превратили в сквер. От ул. Уманской до церкви, построенной в парке им. Николая Островского примерно 15-20 минут ходьбы. Причем храм этот принадлежит православной церкви Московского патриархата. Какая необходимость строить еще одну церковь, уничтожая парк?

Вопрос о строительстве в парке с жителями микрорайона никто не обсуждал. Их мнение никто не спрашивал. Хотя согласно решению Киевсовета от 2005 г. перед началом строительства положено провести общественные слушания.

Застройщик скорее имитировал процедуру обсуждения. Тот способ, которым оно было проведено, заслуживает отдельного разговора.

В 2007 году на жилых домах по ул.Уманской, примыкающих к стройке, появилось объявление о том, что 10 сентября 2007 года будут проводится общественные слушания. Организатором этих слушаний была религиозная община парафии преподобного Сергея Радонежского, затеявшая это строительство. Несмотря на то, что далеко не все люди узнали о проведении слушаний, в парк пришло довольно много людей – около 400 человек. Жильцы микрорайона собрали 396 подписей протеста (с паспортными данными).

К слушаниям религиозная община подготовилась достаточно основательно – привезла два автобуса верующих, которые были собраны со всего города. Присутствовало много священников. Они приехали на крутых джипах, с дорогими крестами, в модных туфлях от Gucci (впечатление было такое, что это не священники, а «братки», одевшие рясу). Были привезены также казаки.

Верующие убеждали жителей микрорайона в том, что храм на Уманской 14 должен быть построен, несмотря ни на что. Разговор едва не доходил до драки. Жители микрорайона говорили о том, что парк нужно сохранить, доказывали, что выбор места крайне неудачный, т.к. оно находится в низине, на плавунах. Апеллировали даже к Библии. Но ничего не помогло.

Дотянув до позднего времени, когда многие люди начали уже расходиться церковники – организаторы этих слушаний – начали считать «по головам» тех, кто был «за» и «против». Но и такой прием не дал нужного результата. «За» было 115 участников, а 198 – «против». В протоколе, который вела церковная сторона, жители микрорайона отметили, что “слушания” были проведены с нарушением порядка проведения общественного обсуждения, утвержденного решением Киевсовета в 2005 г.: из тех, кто голосовал «за» не было представителей Соломенского района, перед обсуждением не была представлена градостроительная документация, “слушания” проводились не в закрытом помещении.

Этот протокол был подписан также представителями отдела строительства, архитектуры и землепользования Соломенской райадминистрации. Тем самым, подписав протокол, администрация района признала, что большинство участников обсуждения (198 против 115) выступает против строительства храмового комплекса на ул. Уманской.

В начале октября 2007 года в парке вдруг появился строительный забор. Жители забили тревогу. Собравшись в достаточно большом количестве, они возмущались, кричали, пытались снести забор, вызывали милицию, звонили в районную государственную администрацию. Протестовали не против религии, не против церкви, как сегодня утверждают церковники, а против всякого строительства в зеленой парковой зоне.

После этого при райадминистрации была создана рабочая группа, куда вошли представители жителей микрорайона, представители застройщика и один из заместителей главы администрации Соломенского района. На заседании этой рабочей группы, которое состоялось 5 октября 2007 года, было принято весьма противоречивое решение о том, что необходимо прекратить строительные работы до проведения общественных слушаний, но при этом следует завершить установку забора на строительной площадке.

В то же время отдел контроля за благоустройством Соломенской администрации выдал предписание, где было сказано, что «в связи с протестами жителей микрорайона приостановить установление временного ограждения по адресу Уманская 14 до получения согласия жителей».

Но несмотря на предписание забор таки поставили. В тот вечер жители (около 300 человек) активно протестовали, пытались снести забор, даже купили бензин, чтобы с ним окончательно расправиться, перекрывали движение на ул. Уманской. Столкнувшись с таким бурным развитием ситуации даже инициативная группа дрогнула: она стала убеждать разгневанных людей, что при помощи райгосадминистрации вопрос будет решен законным способом. Лишь бы только люди оставили в покое этот ненавистный забор.

Примерно через месяц после установки забора, началось строительство. 26 ноября строители получили ордер на удаление зеленых насаждений, согласно которому следовало вырубить 10 деревьев и 1450 м газона (при том, что площадь участка, отведенного под строительство – 1,3 га). Уже 27 ноября деревья на месте строительства были вырублены. И никаких слушаний при этом не было.

Нужно учесть, что строительство храмового комплекса, который должен состоять из церкви, 43-метровой колокольни, представительства, двух автостоянок, сауны, домиков для жилья не только ведет к уничтожению парка. Так, строительство вышеупомянутой 43-метровой колокольни планируется в 10 (!) метрах от пятиэтажной хрущевки, которая может не выдержать такого соседства и разрушиться. Не случайно рабочая комиссия райгосадминистрации записала в одном из своих решений – «при разрушении домов вследствие застройки проработать механизм компенсации застройщиком расходов собственникам квартир или предоставления равнозначного жилья по согласию жителей». Сам факт появления такой формулировки свидетельствует о том, что существует реальная угроза разрушения близлежащих домов. Хотели бы вы, читатель, чтобы в 10 метрах от вашего дома строился 43-метровый “монстр”, из-за которого ваш дом может оказаться не просто в аварийном состоянии, но и в аварийной ситуации? Легче ли вам будет от того, что причиненный вам ущерб будет компенсирован застройщиком, конечно же при условии, что после всего этого вы останетесь живы.

Куда только не обращались жильцы микрорайона, выступающие против строительства в парке: в районную и городскую администрации, в природоохранную прокуратуру, в прокуратуру Соломенского района, в прокуратуру города Киева, в Генеральную прокуратуру, к министру охраны природной и окружающей среды, в Государственную экологическую инспекцию, в Государственное управление природной и окружающей среды, в Киевзеленстрой, в Государственную инспекцию по контролю за использованием и охраной земель, в Главное управление градостроительства, архитектуры и дизайна, в Управление государственного архитектурно-строительного контроля, в Главное управление по благоустройству Киева, в санэпидемстанцию, в специализированное управление противооползневых подземных работ, в МВД, к президенту Украины… И все эти обращения не дали нужного результата. Похоже, что современное украинское государство либо не может, либо не хочет обратить внимание на жизненно важные интересы жителей одного из микрорайонов Соломенского района столицы.

И это при том, что существуют веские юридические основания для прекращения строительства. Например, не разработано градостроительное обоснование размещения храмового комплекса; не проведено общественное обсуждение градостроительной документации; не предоставлены необходимые заключения (большинство имеющихся заключений датированы 2003 годом и не обновлялись); допущено отклонение от утвержденного генплана г.Киева, в соответсвии с которым предусматривалось размещение земельного участка на околице парка, а не в центральной части, где он фактически расположен; согласно договору аренды стройка должна была закончиться в течение 3-х лет, т.е. в 2007 году, тогда как она только началась в 2007 году (при невыполнении этого пункта договор аренды должен быть разорван) и т.д.

Решение об отмене строительства может принять Киевсовет, в 2004 году принявший решение о строительстве. Более 1 тыс. подписей с паспортными данными собраны и сданы в городскую администрацию. Комиссия КМДА по экологической политике еще 20 ноября 2007 г. единогласно постановила, что строительство нужно остановить, вынеся этот вопрос на сессию Киевского горсовета. Но проблема заключается в том, что из-за затеянных оранжевыми силами выборов, Киевсовет парализован, его сессии не проводятся. И пока пройдут новые выборы, пока снова соберется комиссия по экологической политике, пока вопрос будет вынесен на рассмотрение нового состава Киевсовета, строительство храмового комплекса может успешно завершится.

Но чем бы не завершилась эта история (а мы желаем жильцам микрорайона победы и призываем всех честных людей оказать им посильную помощь), она уже наводит на одну очень важную мысль. В массовом общественном сознании церковь (особенно православная) считается оплотом морали. На деле же, как показывает опыт, отстаивая свои частные интересы, церковь ведет себя как обычная коммерческая структура, действуя предельно прагматично, не брезгуя самыми грубыми (в том числе и физическими) методами борьбы с несогласными. Конечно же, можно, имея деньги и поддержку в органах государственной власти, вопреки мнению людей построить храмовый комплекс. Только стоит ли после этого говорить о святости?

Нет, не такой дорогой идут к настоящему храму!

А.Иванов

Газета “Рабочий класс” №17(408) МАЙ 2008 г.

фото с Час “Ч”

Инициативная группа призывает всех неравнодушных людей оказать посильную помощь в борьбе против строительства храмового комплекса в Первомайском парке г.Киева (ул.Уманская 14). Контактный телефон инициативной группы (044) 242-82-18 или (067) 864-16-46 Елена.