Системний дерибан

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ!

Вперше в Києві!

24 травня (субота) 2008 року о 12:00 буде проведена акція «Зелена хвиля» на гірці Крістера
(Подільський р-н, масив Вітряні Гори, вгору по парку від кінотеатру ім. Шевченка – Вишгородська 47-49).

Щорічно з 1993 року 22 травня по всьому світі відзначають День біорізноманіття. З 21 травня проходить всесвітня акція „Зелена Хвиля” з висадки дерев, а 24 травня ця хвиля докотиться і до нас. Експерти з питань захисту біорізноманіття обрали парк „Крістерова Гірка” для проведення у ньому цьогорічної акції, як одну з найцінніших природніх територій Києва. Дана акція надалі буде проходити щорічно і, крім столиці, буде проводитись і в інших містах України.

У парку присутній високий рівень біорізноманіття флори і фауни – є види, занесені до Червоної книги України і Бернської конвенції. На цих територіях знаходиться сім об”єктів природно-заповідного фонду України, в тому числі найстаріше дерево Києва. На жаль, біорізноманіття цього парку знаходиться під загрозою через „наступ” цивілізації, насамперед через забудову територій.

Метою акції є:

• Висадження рідкісного дерева (якого – це сюрприз) і декоративних кущів.

• Проведення екскурсії територіями парку, історія яких нараховує багато століть і пов’язана з визначними особистостями (навіть з Т. Г. Шевченком).

Акція спрямована на

-збереження біорізноманіття як даної території зокрема, так і природнього багатства України, загалом;

-догляд і захист парку;

-привертання уваги громадськості та влади до незаконного знищення і забудови комплексу парків з унікальними віковими деревами;

-підвищення загального рівня екологічної культури громадян.

На акцію запрошені представники екологічних та громадських організацій, представник British council Ukraine Карамушка В.І., нащадки Крістера та кияни.

Організатори: Центр збереження біорізноманіття, Студентське біологічне товариство НаУКМА, Ініціативна група із захисту історично-природного комплексу „Гірка Крістера”.

За підтримки: Ботанічного саду ім. академіка О.В. Фоміна, Відділу Національного музею Тараса Шевченка – Меморіального будинку-музею Т.Г.Шевченка, Посольства Королівства Нідерландів у Києві, British council Ukraine.

Контакти: opilio@meta.ua, 8-093-902-81-06 (Валентина).

Як доїхати:

• від м.„Контрактова площа” маршрутка №219

• від м. ”Петрівка” маршрутка № 525

• від м. ”Нивки” маршрутка №32

• від м. „Лук’янівка” маршрутка №6, №18 – все це до зупинки „Берестецька”.

 

Валентина Маслєєва

 

перепощено з h.ua

Куди зникають наші парки мало для кого лишається секретом. Але, не зважаючи на це, більшість людей, які мають захищати ці парки – справжні маріонетки, мовчать як риби. У нас майже кожна хата скраю. На щастя, майже кожна.

Так, кілька мешканців Подільського району (масиву Вітряні Гори) вирішили не чекати, поки біля їхніх вікон виростуть висотки та особнячки, а унікальні дерева стануть лише легендами і у суботу 19-го квітня 2008р. провели громадську акцію під назвою „Земля – твій дім! А ти господар в нім?”.

Неказка про Кривду Дерибанівну і Правду Громадянівну
Вона відбулась у парку Гірка Крістера, по вулиці Вишгородській, 47-49, і була організована ініціативною групою із захисту цього парку з нагоди Всесвітнього дня Землі (22 квітня). На акції були присутні мешканці Києва, представники екологічних і громадських організацій та пра-правнучка засновника садово-паркового господарства Вільгельма Крістера Кутова Катерина Сергіївна.

Під час акції учасники встановили на схилі гірки памятний знак – рожеву гранітну стеллу з написом золотистого кольору ”Гірка Крістера” і посадили квіти.

Була прибрана від сміття територія парку. Загалом назбирали більше, ніж 20 великих сміттєвих пакетів. Також на акції збирали підписи проти забудови парку, для активізації роботи щодо реконструкції будинку Крістера і за об’єднання територій колишніх володінь Крістера в єдиний парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Крістерова Гірка».

Одним із завдань акції було ознайомити сучасників та увіковічнити память про талановиту, непересічну людину – Вільгельма Готліба Крістера.
Пам”ятний знак є символом зразкового і мудрого догляду за природою та землею. Він встановлений на невизнаній владою гірці Крістера – в центрі колишнього садово-паркового господарства, а зараз – комплексу парків. Тому ще одне значення цього пам”ятного знаку – це вимога до влади визнати Гірку Крістера і надати їй статус памятки природи. Гіркою Крістера названа територія, де колись була пасіка, а центральна частина парку – власне гірка, де колись були поховані Вільгельм та Юліус, – взагалі зникла з усіх документів. На запити щодо власників забудов на території парку Головне управління земельних ресурсів КМДА відмовляється надавати будь-яку інформацію.

Власне сама територія, якій загрожує забудова, надзвичайно цінна в культурному, історичному і природному плані.

Мало хто знає, що після визвольної війни з Польщею ця земля була передана Братському монастирю (на основі якого виникла Києво-Могилянська академія). Ігуменею у ньому була Марія Магдалина – мати гетьмана Івана Мазепи.

У 1787році, по дорозі до Криму, Катерина ІІ і князь Потьомкін з придворними відпочивали в цих місцях кілька днів.

”Лукашевич першим умив, одягнув і причесав київську природу і з неї те вийшло, що Царськосільський і Павлівський сади перед нею блякнуть, поступаючись їй у розкоші рослинності й мальовничості краєвидів”, – так писав 1844 року інспектор Петербурзького навчального округу П.Максимович про результати роботи двох поколінь Бегічевих, а потім – Лукашевичів, які мешкали тут на початку ХІХ ст. Жив тут і граф Олексій Бобринський – ініціатор побудови першого на території України цукрового заводу в м. Сміла, керівник першої української залізниці Київ – Балта.

У 60-і роки ХІХ ст. в сучасному парку Кинь-Грусті були дачі Степана Васильовича Кульженка – одного з найвидатніших і найкращих видавців тодішньої Російської імперії. В 1880 році він побудував першу в країні парову друкарню. У 1918 році в типографії Кульженка друкувались перші карбованці Української Народної Республіки, а також поштові марки УНР і Гетьманської держави середнім тиражем близько 1 млн. кожна. Загальна кількість друкованих видань типографії Кульженка – близько 1000. Кілька десятків років вона забезпечувала 50% всієї друкованої продукції країни. На території дачі Кульженка була також унікальна плантація лікарських рослин, знищена в 20-х роках. Для упорядкування та збагачення місцевості деревами цінних і рідкісних порід великий вклад зробив відомий меценат, професор медицини, лісознавець і лісник Пуще-Водицького лісництва С.В.Вінтер. Його могила в занедбаному стані знаходиться в кінці вулиці Сошенко.

У 1850 році тут оселився німець за походженням Вільгельм Готліб Крістер і заснував фірму „Садівництво і насіннєве господарство. В.Крістер”. У господарстві Крістерів вирощувалися високі врожаї – і це, на відміну від сьогоднішнішніх агропромислових технологій – без масового застосування гербіцидів, інсектицидів та генетично модифікованого насіння. Щорічно продавалось 100000 дерев і кущів, а на фірмі працювали усі члени сім’ї.

Для упорядкування цих територій він доклав найбільших зусиль. Сади Крістера рясніли плодами, а на городі росли гарбузи вагою кілька десятків кілограм. У каскадах озер розводили рибу. Була також і пасіка. Територія не була обгороджена (як це зараз повелося у сучасних „землевласників”) парканами, і будь-хто міг милуватися цією красою. А по периметру садиби росли білі, чорні і червоні шовковиці, на яких „паслися” діти з усіх околиць. У парку були альтанки і ажурні мостики через струмки, а на озері жили чорні лебеді. 1880 році архітектор Києва О. Шиллє (друг Крістера, теж німець за походженням) побудував для Крістерів особливий будинок у стилі бароко, який зараз є пам’яткою архітектури ХІХ століття.

У серпні 1859 року Тарас Григорович Шевченко жив на Пріорці (по Вишгородській,5) і часто приходив у гості до Крістерів. За свідченнями істориків, Вільгельм з Тарасом часто годинами сиділи під дубом Крістера та говорили про життя.

Після Жовтневої революції уся територія садиби була націоналізована, а Великої Вітчизняної – розпайована між людьми майже повністю.

Проте, навіть зараз, через більш ніж століття після смерті Вільгельма Крістера, ми ще можемо милуватися залишками колишньої краси. Поки що. Років вісім тому на озері ще жили лебеді. Два роки тому парк залишили солов’ї. Мешканцями озера зараз лишаються дикі качки, але зважаючи на так зване „облагородження” парку (вирізання дерев і усього деревного підросту) наступного року почути „кря-кря” каченят вже не вдасться.

Те, що тварини залишають облюбовані колись місця, а в парку систематично вирізаються дерева – не єдині проблеми даної території. Їх чимало:

1. колишня садиба Крістерів розділена на окремі території і об’єкти, що дає можливість легше виділяти ділянки під забудову;

2. «загублена» сама гірка Крістера – центр всієї місцевості (тут були поховані Вільгельм і Юліус Крістери), її немає ні в якій документації. Натомість Гіркою Крістера названа місцевість, де була пасіка (зараз на території СТ. «Троянда»);

3. на південно-східній стороні гірки заплановано звести житловий будинок (Вишгородська 47ж) з об’єктами соціально-громадського призначення і підземним паркінгом;

4. всі інші вікові дуби (тепер крім дуба Крістера) на цій території не обгороджені і без охоронних табличок. У парку є два дубові півтораметрові (у діаметрі) пеньки;

5. повністю знищений сад Крістера (роки три тому на його місці побудували багатоповерховий житловий будинок);

6. будинок Крістера, який є пам’яткою архітектури ХІХ століття (архітектор Шиллє) потребує негайної реставрації. У кінці березня 2008 року провалилась середня секція даху. Влада обіцяє подбати про нього у 2009 році, коли буде закладено кошти в бюджет. Але хто може дати гарантію, що будинок таки дочекається реставрації?!

7. Ведеться інтенсивна забудова (особняками і церквою Московського патріархату) гірки і прилеглого парку із віковими 300-річними дубами. Один з вікових дубів на північному схилі гірки наполовину зрізаний, там же встановлений будівельний паркан і два вагончики.

Коли почали з’являтись перші забудовники, небайдужі люди відразу ж забили на сполох. У вересні 2007 року були проведені громадські слухання щодо побудови посеред „Парку біля кінотеатру ім. Шевченка” церкви, де більшість мешканців висловились проти забудови. Але до їх думки, як виявилось, ніхто і не збирався прислухатись.

Історично справжню Гірку Крістера (зверху над цим парком) з північної сторони почали „надкушувати” будівельні фірми для зведення особняків. Зелені паркани росли як гриби після дощу (воно і не дивно, злива то грошова). У мене, як у члена ініціативної групи із захисту парку „Крістерова гірка”, лежать вдома у папці свідчення епістолярного мистецтва київських чиновників товщиною 5 см. Але, не зважаючи на всі наші зусилля, листування не давало майже ніяких результатів – щодня я мала можливість слухати ритмічне постукування молотків та „мелодійний” гул бензопилок. Після цього і вирішили змінити методи боротьби.

Акція „Земля – твій дім! А ти господар в нім?” є однією з низки акцій, спрямованих на захист парку.

Так, 5-го квітня 2008р. по вул. Осиповського, 1 відбулась громадська акція на захист найстарішого дерева (а отже і всієї флори) столиці – дуба Крістера (вік 600-700), організована ініціативною групою. Назву акції „Не дай дуба!” було придумано на перше квітня, тому, попри всю серйозність мети, вона викликає ще й посмішку.

Учасники акції встановили природоохоронну табличку та тимчасову огорожу навколо дуба Крістера. Оскільки дуб є об’єктом природо-заповідного фонду, табличка за законом мала б висіти вже давно. Огорожу, за відсутності великих коштів, зробили з власного матеріалу. Встановлений на акції, нехай і дерев’яний, але парканчик захищав дуб від машин, які водії припарковували інколи навіть за півметра від стовбура дерева. А також від необачних гуляк, яким чомусь так і кортить чимдуж потоптатися під деревом по землі, яка за твердістю і без того нагадувала асфальт. Для всіх охочих було проведено екскурсію територіями, які пов’язані з життям і діяльністю Крістерів.

Через два тижні після акції „Не дай дуба” ми вже могли спостерігати деякі результати наших зусиль – замість тимчасового парканчика відповідальними за це організаціями була встановлена металева огорожа, розпушена земля і посіяна трава.

Також ініціативною групою 23.03.2008 було організовано суботник, на якому був посаджений вишневий сад з бузковими алеями замість знищених дерев і прибрано сміття. Всього було висаджено 111 дерев вишні, бузку, калини та айви. Деревця успішно прижилися і зараз вже цвітуть вишні і от-от розпустяться бузкові бутони.

Надалі ініціативна група планує провести ряд акцій для активізації роботи щодо реконструкції будинку Крістера і об’єднання територій колишніх володінь Крістера в єдиний парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Крістерова Гірка». Наразі проходить збір підписів за його створення, скасування забудови та реставрацію будинку.

Ініціанивна група дякує всім, хто підтримав проведення акції і залишився небайдужим до проблем, з якими стикаються унікальні природно-історичні куточки Подолу. Особливу подяку висловлюємо Петру Петровичу Бондару, який, довідавшись про проблеми із збереженням історичного парку, організував на своєму підприємстві виготовлення та доставку гранітної стелли. Все інше було зроблено на кошти громадян – організаторів акції.

Більше фото на сторінці ХайВей

Ще почитати і подивитись:

http://5.ua/newsline/232/0/49665/
http://h.ua/story/84720/
http://h.ua/story/90732/
http://h.ua/story/92726/
http://h.ua/story/92729/
http://h.ua/story/95481/
http://photo.unian.net/ukr/themes/7254/

перепощено з ХайВей
автор: Валентина Маслєєва
фото: учасників ініціативної групи

В нелілю, збираючи сміття та саджаючи дерева на “гірці Крістера”, у себе під домом на Вітряних Горах, я сформулював для себе доволі прописну річ. Чим відрізняється справжня громадська, низова ініціатива від держави, від політичних партій та організацій-грантоїдів? Дуже просто? У випадку громадської ініціативи – поки вона залишається низовою – немає розподілу на “руками водителів” і виконавців. Окремі люди, які першими починають справу, працюють однаково з усіма, коли доходить до конкретної справи.

У масиві Вітряні Гори існує – все ще існує – великий парк, який умовно називають “гіркою Крістера” (на честь людини, що заснувала тут парк і сад у 19 столітті). Звичайно ж, куди це годиться, щоб сотні тисяч доларів землі були зайняті якимсь там парком? Його вже почали забудовувати з різних боків.

У неділю з ініціативи кількох місцевих мешканців – двох екологів за освітою та ще двох-трьох людей з довколишніх будинків – близько сотні осіб зібралися на таку собі толоку.
Відомо, яким чином місцева влада (не без відкатів) досягає того, щоб добитися будівництва. Територію просто-на-просто припиняють прибирати. ЖЕК навмисне доводить місце до “занедбаного стану”, який потребує “упорядкування”. А це значить – будівництва. Крім того, в місці, яке треба довести до занедбаного стану, починають навмисне “випадково” скидати сміття.
Люди, що живуть поруч, у неділю 23 березня вирішили самотужки позбавитися цього занедбаного стану. Крім мешканців, прийшли й десяток-два людей, що почули про акцію від знайомих або через оголошення в інтернеті. За кілька годин вони спільними зусиллями висадили 50 або 60 дерев. Цим було перекрито й шлях, яким машини їздили прямо через парк. А щоб дерева не знесли, їх захистили також імпровізованими шлакбаумами із кількох бетонних свай та знайдених на звалищі автомобільних шин.

Також, мешканці самотужки зібрали сміття на схилі гірки Крістера та навколо дитячого майданчика, що розташований поруч.
Річ у тому, що в Подільській райадміністрації обмовилися про плани будувати на “пустирищі”, з заходом у парк, висотного житлового будинку. Крім того, з іншого боку – теж уже на території парку – відбувається зведення кількох “елітних” (читай: мажорних) особняків.
У цьому парку ростуть дерева віком від 100 до 500 років. Зокрема, один із дубів вважається найстарішим деревом у Києві. Громадяни, що називають свою ініціативу просто “громадська ініціатива захисту гірки Крістера”, планують провести ще не одну акцію, щоб добиватися визнання гірки Крістера пам”яткою природи та занесення її до списку місць, які перебувають під охороною.

Артем Чапай

 

фото