Системний дерибан

Богородицька фортеця у Дніпропетровську: звалище сміття чи національний музей?

Дніпропетровськ – У Дніпропетровську гине історична пам’ятка національного значення. Залишки Новобогородицької фортеці наразі можуть зникнути зовсім під купами будівельного сміття. До того ж, мешканці прилеглого житлового масиву проводять незаконні захоронення на території пам’ятки. Між тим історики та краєзнавці розробили план порятунку об’єкта.

Богородицьку фортецю, залишки якої збереглись на території майже 70 гектарів, більшість дослідників датують 18 століттям. Через незвичне проектування її називають дивом українського фортифікаційного мистецтва: з висоти пташиного польоту вона схожа на черепаху. На думку вчених, фортеця постала не на порожньому місці: раніше там було старовинне козацьке містечко Самарь, ще раніше – поселення одного з давніх племен.

Дніпропетровськ ​і історики і громадські активісти міркують про долю Новоборгородиць​кої фортеці. Дніпропетровськ​, лютий 2011року

Про унікальність місцини зараз нагадують хіба що охоронні таблички. Рови завалені будівельним сміттям, родючий шар ґрунту поступово знімають і вивозять місцеві мешканці, з боку до пам’ятки підбирається сучасне кладовище, офіційно закрите ще у 80-ті роки.

Громадські захисники – безправні

Ініціативна група прилеглого житлового масиву б’є на сполох: пам’ятку треба терміново рятувати. З цим закликом дістались і до місцевої влади, і до столичного Міністерства культури. Скрізь відписки: об’єкт має упорядковувати місцева громада – якщо знайде кошти, розповів активіст ініціативної групи Геннадій Мусієнко.

До пам’ятки підбирається сучасне кладовище, офіційно закрите ще у 80-ті роки

«Цвинтар семимильними кроками рухається по території Новоборгородицької фортеці. І ніяких заходів не вживається», – каже мешканець.

До захисту унікальної пам’ятки долучились і козацькі організації: виставили охорону, намагались зупиняти порушників, не дозволяючи палити вогнища і висипати сміття. Проте у конфліктах закон не завжди на боці козаків, розказує голова правління громадської організації «Благодійний фонд імені Івана Сірка» Владислав Ладигін.

«Перша конфліктна ситуація – і ми зрозуміли, що потрібна купа паперів, аби дії наших людей, які ведуть громадську охорону пам’ятки, вважалися законними. Треба юридично захистити їх», – зазначив активіст козацької організації.

Музей, заповідник, музейно-туристичний комплекс?

Офіційний статус визначного місця – пам’ятка історії національного значення. А втім, її ґрунтовне дослідження триває усього кілька років. Не території археологи виявили багато цікавих артефактів – натільні хрести, залишки зброї та обмундирування, каблучки-печатки, торговельні пломби тощо. Тепер бояться, що шлях до пам’ятки знайдуть і «чорні копачі». Відтак ініціюють створення на території фортеці офіційного наукового закладу з адміністрацією і охороною. Це може бути комунальний музей або навіть національний історико-культурний заповідник.

«Зараз територія стоїть на балансі Cамарського виконкому. Але конкретного посадовця, який відповідає за цю територію, не визначено. А тоді стане заповідник, у нього буде керівництво. Яке і буде керувати та відповідати за цю територію», – вважає директор Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.

Територія Новоборгородиць​кої фортеці – вид на Самару. Дніпропетровськ, серпень 2010 року

Наразі кілька громадських організацій і науковців розробили свій проект порятунку пам’ятки. На її території пропонують зробити цілий музейно-туристичний комплекс – щось на кшталт Запорозької Січі на о. Хортиця. Пропозицію разом з проектом передали до облдержадміністрації.

Довідка з Дніпропетровського національного історичного музею ім.. Яворницького: Стара Самарь є пам’яткою козацької доби (XV – XVIII століття). Новобогородицька (Богородицька) фортеця збудована у 1668 році на території, що відповідає сучасному Самарському району Дніпропетровська. З нею пов’язані діяльність гетьманів Івана Мазепи, Петра Іваненка (Петрика), війни з Кримським ханством та Османською імперією.

Унікальність Старої Самарі полягає в тому, що це єдине велике поселення козацької доби в Степовій Україні, яке без істотного руйнування збереглося до наших днів і є надзвичайно перспективним для наукового вивчення, реконструкції та туристичного використання.

2001 року постановою Кабміну цей об’єкт під назвою «Новобогородицька фортеця» визнано пам’яткою історії національного значення. З цього ж року на території Старої Самари почалися археологічні дослідження. На 1686 кв. м дослідженої території виявлено понад 10 тисяч артефактів. Через брак фінансування археологічні дослідження проводяться з перервами. До цього часу пам’ятка не включена до жодної міської чи обласної програми.

“Радіо Свобода”

Управління охорони історичного середовища працює добре, а Львів валиться

Виконком Львівської міської ради, заслухавши нині, 11 лютого, звіт очільниці управління охорони історичного середовища Львова Лілії Онищенко-Швець, дав добру оцінку роботі із захисту та збереження історичної спадщини.

Звіт УОІС був побудований на демонструванні привабливих ілюстрацій та їх коментуванні. Лілія Онищенко-Швець розповіла про міжнародну діяльність (співпрацю з Німеччиною – проект GTZ «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста» та Польщею – проекти «Спільна спадщина» та «Підземне місто»), а також співпрацю із вищими органами охорони культурної спадщини – Національною комісією у справах ЮНЕСКО, ІКОМОС, Держкультурспадщини, Мінрегіонбудом та ЛОДА.

Торік за роботу в галузі збереження культурної спадщини очільниця управління Лілія Онищенко-Швець була нагороджена грамотою Міністерства регіонального розвитку та будівництва, а управління, яким вона керує, отримало Першу премію «Кришталеву цеглину» за виконання реставрації дзвіниці Вірменського собору.

У 2010 р. управління працювало над реставрацією Вірменського собору (1 млн 86,89 тис. грн), костелу єзуїтів (240 тис. грн), реставрацією 38 балконів (757,7 тис. грн), виготовленням проектно-кошторисної документації на храми св. Івана Хрестителя, св. Єлизавети і Ольги, вул. Краківська,14 (159,7 тис. грн). Також було очищено фасад управління від графіті та камінь на місці Янівського концтабору. Управління контролювало ремонтно-реставраційні роботи на просп. Шевченка, 12, пл. Коліївщини,1, пл.Ринок, 13, вул. Бандери, 14 та вірменському банку на вул. Лесі Українки.

У той час, як діяльність у Львові Німецького бюро технічної співпраці викликає занепокоєння львівського осередку ІКОМОС через грубе порушення норм законодавства, чимала частина звіту Лілії Онищенко-Швець була присвячена саме співпраці із GTZ, яке вітали оплесками.

Проблемами в управлінні історичним містом, озвученими у виступі Лілії Онищенко-Швець, стали неврегульовані стосунки із приватними і комунальними власниками, брутальні вводи газових труб, самовільні роботи, на які невчасно реагує інспекція Буднагляду, позаправова архітектурна діяльність у сподіванні на узаконення самовільно встановлених об’єктів. Однак найбільш проблемним фактором є відсутність державної підтримки.

«Торік і позаторік держава не дала Львову на збереження пам’яток ані копійки. Вищі органи тільки контролюють нас», – сказала Лілія Онищенко, у друкованому звіті якої серед проблем перелічені іще й такі фактори, як відсутність правил забудови історичного ареалу та програми збереження території ЮНЕСКО, неврегульованість економічних санкцій за порушення, недієвість санкцій проти самовільних робіт, відсутність в управлінні підрозділу для виконання функцій замовника на реставрацію, а також відсутність геоінформаційної системи управління історичною територією міста.

“ZIK”

Інвестор будівництва готелю на вулиці Федорова встановить підпору для будинку на вулиці Сербській, 5.

Фешенебельний готель, який зводять до Євро-2012 на вулиці Федорова, завдав шкоди сусідній пам’ятці архітектури, будинку на вулиці Сербській, 5. Будівля зведена у XVII столітті, має історичну назву «Коломийська кам’яниця». Зараз вона тріщить по швах.

Представники інституту «Укрзахідпроектреставрація», які були присутні під час огляду будівлі, кажуть, що в будинку розвалюється стіна, її доведеться підпирати та укріплювати. Інакше за місяць-два просто обвалиться… Виявилося, кам’яниця на вулиці Сербській, 5, давно була у передаварійному стані. Коли у сусідньому будинку робили ремонт, тріщини почали збільшуватися. Біля вікон будівлі обвисають рами, карнизи загрожують обвалом. Тріщини з’явилися також на фасаді.

Представник інвестора, що зводить готель, Ігор Геске пообіцяв, що встановлять спеціальну підпору для будівлі, щоб укріпити стіну. Уже замовив проект на укріплення будинку.

Коментар для «ВЗ»

Лілія ОНИЩЕНКО, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради

Будинок на вулиці Сербській, 5, можна врятувати, бо вже роблять проект укріплення стін. Причин руйнування стіни багато, винен не лише інвестор, що поруч зводить готель. У будівлі погано зробили водовідведення. Частина дощових стоків стікає не в каналізацію, а під фундамент кам’яниці. Через це одна зі стін почала розсуватися. Можливо, коли інвестор проводив ремонт, то порушився баланс між укріпленням стін старої будівлі. Вона раніше була у не найкращому стані. У скільки обійдеться ремонт кам’яниці, сказати важко. Усе залежатиме від складності робіт.

“Високий замок”

Чиновника горсовета Ялты поймали на раздаче земли заповедника

Прокуратура Крыма возбудила уголовное дело в отношении руководителя одного из управлений Ялтинского горсовета по факту злоупотребления служебным положением и служебного подлога.

Как сообщила пресс-служба Генеральной прокуратуры Украины, чиновнику инкриминируется незаконное согласование выделения под жилищное строительство земельных участков на территории Ялтинского горнолесного заповедника. В результате действий злоумышленника государству был нанесен ущерб на сумму 1,1 млн. грн.

Как сообщало агентство е-Крым, в декабре прошлого года прокуратура Крыма завершила расследование уголовного дела в отношении бывшего начальника управления экологической инспекции Южно-Крымского региона. Злоумышленник незаконно согласовал проекты отвода земельных участков на территории Ялтинского горнолесного заповедника. Всего незаконно было выделено 13 участков общей площадью 1,7 га, рыночная стоимость которых составляет 4,9 млн. грн.

e-crimea.info

Львівська мерія переліком пам’яток вибиває ґрунт з-під державного заповідника

Львівська міська рада виставила на своєму офіційному сайті документ «Перелік пам’яток архітектури та містобудування м. Львова», яким не враховано, що окремими охоронними зонами вважаються територія Державного історико-архітектурного заповідника у Львові та територія, віднесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

«Перелік пам’яток архітектури та містобудування м. Львова» тут поданий станом на 01.01.2011 р. Він містить номери пам’яток архітектури місцевого та національного значення. Ідучи за логікою команди мера Садового, все решта – то не пам’ятки і новітнім забудовникам Львова можна робити з ними, що заманеться.

Мало того, що до списку не потрапили пам’ятки культури, мистецтва й історії (яким, скажімо, є останнє помешкання Олени Степанівни чи був приснопам’ятний будинок композитора Ярославенка, зруйнований не без сприяння львівської влади, яка дозволила на його місті спорудити багатоповерховий будинок із вбудованим паркінгом фірмі сина і зятя високопосадовців), то ще й зігноровано заповідні території, які не повинні зазнавати забудов та реконструкцій, а тільки реставрації й регенерації.

Відповідно до п. 11.8 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» встановлено обмеження щодо забудови в зоні охорони пам’ятки – «охоронні зони, до яких входять території пам’яток (земельні ділянки пам’яток у їх історичних та природних межах) з доповненням ділянок прилеглих територій, у межах яких забезпечується фізична схоронність пам’яток та їх найближчого історичного оточення (середовища), а також оптимальні умови зорового сприймання пам’яток (у межах 350-500 м)».

Українське законодавство містить поняття «зона охорони пам’ятки» і це поняття є чітко визначено, має імперативний, обов’язковий для виконання характер. Натомість чиновники зумисне не визначають межі та не оформлюють відповідні документи на охоронну зону пам’ятки, по кадастру це землі житлової та громадської забудови, тому забудова йде нестримно.

Та ж ситуація і з визначенням категорії земель у заповіднику. Закон чітко відносить землі заповідника до історико-культурних, згоду на вилучення яких може давати тільки Верховна Рада і ніяким чином не ЛМР. Натомість у Львові чиновники кивають на довідку з земельного кадастру, де землі в центрі означені як землі житлової і громадської забудови. За логікою ЛМР, на цих землях можна будуватися.

Львівська міська рада вперто робить вигляд, що заповідника не існує. Так їй легше віддавати на поталу забудовникам історичний центр міста. На жаль, навіть у заявах заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва, трапляються неприпустимі висловлювання про «реконструкцію фасадів пам’яток» у той час, коли поняття «реконструкція» немає у Законі України «Про охорону культурної спадщини», адже пам’ятки не можна жодним чином перебудовувати, бо це порушує їх автентичність.

Охоронні (буферні) зони встановлені ст. 1 ЗУ «Про культурну спадщину», Конвенція ЮНЕСКО яку підписала Україна, передбачає підтримання правил ЮНЕСКО. Але чиновники кажуть, що такого поняття, як «буферна зона ЮНЕСКО», в правовому полі України не існує. Але 29.11.1990 р. Виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення за № 450 «Про історико-культурну заповідну територію м. Львова», яким забудову м. Львова XIII – поч. ХХ ст. було оголошено історико-культурною заповідною територією. Були визначені межі території.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від 09.09.10 №2518-VI з метою забезпечення нормального функціонування і сталого розвитку історично сформованих міських територій, в межах яких збереглась значна кількість об’єктів культурної спадщини, у правове поле було введено поняття історико-культурної заповідної території, визначено порядок оголошення території історико-культурною заповідною територією та особливості управління і функціонування таких територій, режиму її охорони.

На території буферної зони пам’ятки ЮНЕСКО, будівельні, земляні роботи, зміна призначення, зміна об’ємно-просторових характеристик можливі тільки за дозволом уповноваженого на то органу. А це не УОІС ЛМР!

Нагадаємо, що заповідні території у Львові ніхто не скасовував. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові був утворений за рішенням Кабінету Міністрів УРСР ще у 1975 році. Формально цей заповідник існує досі, тобто рішень про його ліквідацію не було. Проте на початку 90-х було утворено управління охорони історичного середовища Львівської міськради, яке перебрало на себе ці функції. Є дві постанови Верховної Ради України від вересня 2002 року та від листопада 2003 року, якими зобов’язували відновити функціонування Державного історико-архітектурного заповідника у Львові.

29.11.1990 р. Виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення за № 450 «Про історико-культурну заповідну територію м. Львова», яким забудову м. Львова XIII – поч. ХХ ст. було оголошено історико-культурною заповідною територією. До вказаного рішення надавався додаток «Список пам’яток архітектури м. Львова, які передаються на баланс Державного історико-архітектурного заповідника».

Є чимало звернень депутатів місцевих рад і депутатів Верховної Ради, громадських діячів – з вимогою відновити функціонування цього заповідника. Але устами начальника відповідного управління Львівської міської ради була сформульована позиція, що місто вважає недоречним відновлення Державного історико-архітектурного заповідника у Львові.

Про те, що відновлення державного історико-архітектурного заповідника у Львові є недоцільним, заявив начальник управління архітектури ЛМР Юрій Криворучко під час наради з розгляду проблем збереження пам’яток архітектури і містобудування за участю заступника міністра регіонального розвитку та будівництва В’ячеслава Негоди у Львові 06.06.2008. Натомість на важливості відновлення інституції заповідника наголосили експерти Центру правових та політичних досліджень «СІМ», який реалізовує програму моніторингу державної пам’яткоохоронної політики.

«Підпорядкування дирекції заповідника не міській і не обласній, а центральній владі дасть змогу керівникам заповідника керуватися насамперед питаннями збереження пам’яток світового рівня, а не комунальними проблемами, як це є зараз; інституалізація заповідника сприятиме чіткому дотриманню процедур та вимог до будівельного втручання в таких цілісних пам’яткоохоронних зонах, як заповідник, зона ЮНЕСКО та історичний ареал міста», – йдеться у пропозиціях ЦППД «СІМ».

У той час, як на всіх пам’яткоохоронних зібраннях (і нещодавні установчі збори Львівського осередку ІКОМОС – не виняток) лунають висловлювання про те, що зарадити ефективнішому збереженню архітектурної спадщини Львова має Державний історико-архітектурний заповідник, міський голова Андрій Садовий просить скасувати розпорядження Кабміну про відновлення діяльності дирекції заповідника.

Міський голова Львова Андрій Садовий звернувся листом до Мінрегіонбуду з проханням скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11. 11. 2009 № 1338-р. На думку міського голови Львова, відновлення діяльності окремої дирекції ДІАЗ у м. Львові призведе до формального збільшення відповідальних за збереження культурної спадщини, створить додаткові бюрократичні процедури для інвесторів і мешканців Львова та ускладнить можливість реалізації єдиної скоординованої політики в галузі. Садовий вважає, що здійснення повноважень за станом збереження архітектурно-містобудівної спадщини врегульовано чинним законодавством, яким визначено відповідні органи охорони культурної спадщини, і тому немає необхідності створювати додатковий орган охорони пам’яток архітектури.

Мінрегіонбуд рекомендував Львівському міському голові Андрію Садовому винести питання скасування розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у Львові» на розгляд сесії Львівської міської ради з урахуванням думки громадськості та, у разі прийняття рішення щодо скасування згаданого розпорядження, звернутися з означеного питання до Кабінету Міністрів України.

Цікаво, що на початку своєї кар’єри мер Садовий висловлювався за відновлення заповідника, бо так вимагала кон’юнктура (12 липня 2006. Міська влада пропонуватиме відновити історико-архітектурний заповідник у центрі Львова. Львівська міська рада в особі голови Андрія Садового лобіюватиме відновлення історико-архітектурного заповідника у центральній частині Львова – про це міський голова Львова Андрій Садовий повідомив у коментарі «Гал-іnfо». Після виїзного засідання оргкомітету з підготовки до святкування 750-річчя Львова під головуванням в. о. віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка, оргкомітет пропонував Львівській міській раді офіційно внести в свої пропозиції щодо покращення стану історико-архітектурної спадщини Львова. Відновлення історико-архітектурного заповідника в історичному центрі Львова стало однією із ключових пропозицій, з якою міська влада має звернутися до уряду та Президента). Тепер мер проти заповідника, бо є бажання з кола його оточення та інших кіл впливу будуватися в центрі, а в заповідниках будувати ЗАБОРОНЕНО!

Оскільки ДІАЗ стане додатковою перешкодою міськраді «рішати» будівельні справи, УОІС ЛМР не має наміру поступатися заповіднику повноваженнями, й далі видаючи якісь погодження на забудову центральної частини Львова

Зважаючи на згадані проблеми, що існують у сфері збереження та управління історико-архітектурної спадщини на території ансамблю історичного центру Львова, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, члени УНК ICOMOSу вважають за доцільне забезпечити належну, визначену законодавством вертикаль охорони та управління культурною спадщиною на території історичного центру Львова; терміново відновити діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у Львові з наданням йому спеціальної функції органу управління територією пам’ятки ЮНЕСКО.

Професор, зав.каф. реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка», доктор архітектури Микола Бевз, однозначно підтримує цю ідею, адже це може поліпшити збереження архітектурної спадщини Львова.

Це відзначає і Микола Гайда, архітектор, член українського комітету ICOMOS: «Я вважаю, що потрібно реанімувати історично-архітектурний заповідник у Львові, оскільки Управління охорони історичного середовища є занадто залежним від міської влади. Це я можу сказати із власного досвіду. Коли ж створити історично-архітектурний заповідник підпорядкований органам центральної влади, то важелі тиску міської влади втрачаються і з’являється певна автономія, більша незалежність. Це дає можливість досягнути більшого успіху у збереженні історично-архітектурної спадщини Львова. А те, що управління не хоче цього робити, то це закономірно, бо воно дбає про своє. Адже у випадку відновлення історично-архітектурного заповідника у Львові управління втрачатиме важелі свого впливу в центральній частині міста».

Незабаром мине рік, як своїм розпорядженням N 228/0/5-10 від 17.03.2010 голова ЛОДА Микола Кміть відновив діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові і призначив його директором Андрія Салюка, але справа зависла у повітрі донині.

Довідка ЗІКу.

МIНIСТЕРСТВО РЕГIОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

ТА БУДIВНИЦТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

09.09.2008 N 399

Про відновлення роботи дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові

Зважаючи на загальнонаціональне значення унікального історико-архітектурного середовища міста Львова, включеного до Списку історичної спадщини ЮНЕСКО, керуючись постановою Ради Міністрів Української РСР N 297 (297-75-п) від 12 червня 1975 р., а також рекомендаціями Верховної Ради України (постанова N 1351-IV (1351-15) від 27 листопада 2003 року, постанова N 140-IV (140-15) від 12 вересня 2002 року), на виконання доручення першого Віце-прем’єр-міністра України О.Турчинова від 31 травня 2008 року, беручи до уваги пропозицію Львівської облдержадміністрації, народних депутатів України, клопотання громадських організацій, Н А К А З У Ю:

1. Відновити діяльність дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові як органу управління територією історичного центру м. Львова, включеною до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і території та охоронної зони ансамблю Собору святого Юра з віднесенням її до сфери управління Мінрегіонбуду.

2. Управлінню реконструкції забудови, реставрації та збереження історичної спадщини (Литвинчук В.Ю.):

2.1. розробити і подати на затвердження в строк до 20.09.2008 р. Положення про Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові, структуру, штатний розпис дирекції та перелік об’єктів, що входять до його складу;

2.2. спільно зі Львівською обласною державною адміністрацією та Львівською міською радою до 01.10.2008 р. внести погоджену кандидатуру керівника дирекції Державного історико-архітектурного заповідника;

2.3. спільно з дирекцією Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові до 01.01.2009 року розробити Концепцію комплексної програми реставрації та збереження історичного центра міста.

3. Фінансово-економічному департаменту (Соколова Т.А.):

3.1. забезпечити здійснення фінансування діяльності дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові;

3.2. підготувати до 15.09.2008 пропозиції щодо внесення змін до порядку фінансування об’єктів історико-архітектурної спадщини м. Львова у 2009 році.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Негоду В.А.

Міністр В.Куйбіда

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 11 листопада 2009 р. N 1338-р Київ

Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові

Затвердити план заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, що додається.

Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Інд. 21

ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. N 1338-р

ПЛАН заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові

1. Визначити межі Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові з урахуванням меж архітектурних ансамблів і комплексів пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (далі – заповідник). – Львівська облдержадміністрація, Мінрегіонбуд, МКТ. До 1 лютого 2010 року.

2. Розробити і затвердити Положення про Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові. – Мінрегіонбуд. До 31 грудня 2009 року.

3. Забезпечити:

• проведення державної реєстрації заповідника у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. – Львівська, облдержадміністрація. До 15 лютого 2010 року;
• фінансування діяльності дирекції заповідника за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Мінрегіонбуду на утримання заповідників, та обласного бюджету Львівської області. – Мінрегіонбуд, Львівська облдержадміністрація. Протягом 2010 року;
• захист заповідника від загрози знищення, руйнування або пошкодження. – Мінрегіонбуд, Львівська облдержадміністрація. Протягом 2010 року;
• передачу заповідника до сфери управління Мінрегіонбуду. – Мінрегіонбуд, Львівська облдержадміністрація. До 1 березня 2010 року.

ZIK

Самобуд у Бернардинському монастирі спричинила мерія

Питання нелегітимного спорудження на території пам’ятки ресторану мережі «!Фест» стало одним із тих, що здобуло одностайну негативну реакцію з боку львівського осередку ІКОМОС.

Так, ІКОМОСівці (міжнародна пам’яткоохоронна організація)  вирішили оприлюднити відозву щодо незаконного спорудження у подвір’ї монастиря отців бернардинців (1600-1630 рр., пам’ятка національного значення на території ЮНЕСКО). Редакційна група, яка опрацьовує текст відозви, вважає, що він на рівні з іншими експертними висновками може бути долученим до судового позову під час розгляду справи щодо самобуду, здійсненого керівниками мережі ресторанів «!Фест» у вкрай зухвалий і цинічний спосіб.«Ми не можемо ставити питання про оприлюднення документації, бо такої не було, чи про те, аби відкликати ліценцію проектної організації, бо такої також не було, як не було й жодних дозволів та погоджень на цю споруду. Але ми можемо вимагати, щоб самобуд демонтували, ліквідували наслідки будівництва й відновили стан території. Цю відозву ми скеруємо до прокуратури, Держкультурспадщини та озвучимо на загальних зборах ІКОМОС, які заплановані на 4 лютого в Києві», – зійшлися на такій думці 20 львівських членів ІКОМОС.

«Обурливим у цій ситуації є й те, що порушники закону прикриваються відомими іменами. Юрій Назарук стверджує, що має документацію, підписану ректором НУ «Львівська політехніка». Але хочу внести ясність: забудовники маніпулюють громадською свідомістю, вдаючись до підміни понять. Років 5-6 тому, коли пан Юрій Бобало був проректором з наукової роботи, він завізував історичну довідку, яку виконала моя лабораторія на замовлення нашого колишнього студента Юрія Ситника, для котрого ми тоді досліджували територію будинку на пл. Міцкевича, 9 та територію двору Бернардинського монастиря, де він орендував наріжне кафе. В історичній довідці про монастирське подвір’я ми із посиланням на дослідження «Укрзахідпроектреставрації» й зокрема Новаківського, описали, що було на цьому місці (цвинтар, споруди, криницю тощо). Згодом новий орендар приміщення кафе, який без дозволів заповзявся будувати ресторан-м’ясарню, не інформуючи нас і порушуючи наше авторське право на історичну довідку, намагався публічно видати це за документацію, розроблену для його самочинного будівництва. Наголошую, жодної документації по Бернардинському монастирю чи інших пам’ятках на замовлення «!Фест» НУ «Львівська політехніка» не виготовляла!», – сказав професор Микола Бевз, якого підтримали колеги, стоячи на тому, що на території пам’яток будівництво заборонене, за винятком регенерації історичних кварталів.

Загалом львівський осередок УНК ІКОМОС констатує, що управління центральною історичною частиною міста, і зокрема територією ЮНЕСКО у Львові, є вкрай негативним. «Спосіб управління культурною спадщиною ЮНЕСКО нікудишній. По жодному об’єкту не виставляли документації на раді при УОІС ЛМР», – зізнався доцент кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» Юрій Дубик.

Будучи структурним підрозділом Львівської міської ради, яка провадить згубну для пам’яток політику, управління охорони історичного середовища не стоїть на заваді численним порушенням пам’яткоохоронного законодавства, тому таким довгим є шерег понівечених пам’яток (Федорова, 24-28, Вірменська, 20, Валова, 15, пл. Міцкевича, 10-9, готель «Опера», вежа крамарів, історичні кам’яниці на пл.Ринок, парцеляція на вул. Шевській, будинок гауптвахти на пл. Підкови та інші).

«Ці проблеми не виносять на порядок денний засідання науково-консультативної ради про УОІС ЛМР. Ми не знаємо, коли і хто їх погоджує. Як наслідок, бачимо тільки, що з того виходить, якщо погодження дістають. Це жах! Йдеться не про одне, а серії порушень. У Львові системно порушується пам’яткоохоронне законодавство – і всі згідні! Бо ж протидії нема! Нема й реакції від влади на наші повідомлення про проблеми. Тому пропоную озвучити причини ситуації, що склалася у Львові, не тільки на загальних зборах УНК ІКОМОС у Києві, а й на рівні Ради Європи, яка мусить знати, що Україна не виконує узятих перед світом зобов’язань!» – запропонував реставратор Кость Присяжний.

«У Львові не працює орган охорони культурної спадщини, не відновлена діяльність Державного історико-архітектурного заповідника», – лаконічно резюмував член ІКОМОС Микола Гайда.

Коментар.

«Мені не подобається те, що збудували у подвір’ї Бернардинського монастиря. У багатьох історичних містах Європи, чиї традиції сягають корінням у віки глибше, ніж місто Львів, також є ресторани й кафе чи зони відпочинку, але до історичної спадщини там ставляться цивілізовано. Тобто, вони її не руйнують.

На півночі Італії в одному містечку на 5 тис. населення я бачив готель, який спокійно розташували у стародавній триповерховій віллі XV ст. Належна реставрація фасаду й інтер’єрів із максимальним наближенням до епохи. І разом з тим будинок оснащений за всіма сучасними стандартами комфорту: електрика, гаряча вода, каналізація, швидкісний ліфт. Це був добрий приклад.

До будь якої будівельної практики в історичній частині Львова слід ставитися надзвичайно обережно. Особливо, коли стосується капітальних робіт, які вимагають фундаменту глибшого за 20 см, чи інших земляних робіт. Ми не знаємо, на якій глибині може залягати культурний шар попередніх епох: 1,5 м чи 3 м завглибшки.

Тому моя особиста думка – мусить бути якийсь компетентний орган, установа, де люди б відповідали за ті дозволи, які вони надають і відповідно контролювали дії забудовників, які працюють на території, що віднесена до світової спадщини ЮНЕСКО.

Як громадянин маю наступну пропозицію. У Львові є чимала кількість будинків, які не внесені до переліку історичних пам’яток національного чи місцевого значення, хоча заслуговують не такий статус. Це величезний пласт архітектури міжвоєнного періоду XX ст. Споруди у стилі сецесії, історизму та функціоналізму можуть поповнити список пам’яток місцевого значення. Будинки, споруджені до 1939 року мають бути у переліку пам’яток. Я пропоную створити електронний реєстр, який в Інтернеті був би доступним з будь-якої точку світу. Якщо провадитимуть якісь роботи з реставрації, перепланування, будівництва біля цього будинку чи в цьому будинку, то громадськість зможе отримати швидкий і ефективний доступ до інформації про це», – сказав у коментарі кореспонденту ЗІК депутат Львівської міськради Ярослав Музичко, голова постійної депутатської комісії культури, промоцій, ЗМІ та туризму, до компетенції якої регламент відносить питання охорони культурної спадщини, зокрема й пам’яток архітектури та історії.

“ZIK”

Севастопольские архитекторы заявили в прокуратуру о сознательном уничтожении архитектурных памятников городского кольца

Севастопольская городская организация Национального союза архитекторов Украины считает необходимым проинформировать горожан, что в любом строительстве участвуют следующие субъекты градостроительной деятельности: 1) заказчик (инвестор), 2) органы власти, чья компетенция распространяется на градостроительную деятельность (архитектура и строительство), 3) проектная организация и 4) строительная организация.

Когда мы видим объект градостроительства, который нас (горожан) радует, это означает, что все участники процесса выполнили свою работу квалифицированно и хорошо (и дом хорош, и вписан в среду мастерски). Когда объект градостроительства или его размещение не радует, а вызывает недоумение, неприятие или вопросы, на которые порой никто не отвечает, это означает, что кто–то из субъектов градостроительной деятельности или не обладает необходимой квалификацией, или имеет умысел, направленный на реализацию чьих – либо противоправных намерений или на ущемление общественных интересов.

Севастопольская городская организация Национального союза архитекторов Украины с прискорбием сообщает о сознательном уничтожении сразу двух памятников архитектуры местного значения: “Градостроительного комплекса городского кольца” (государственный номер учета 3.6 – Св – 2. 12.1) и жилого дома по ул. Ленина, 76 (государственный номер учета 3.2.6/ 77 – Св – 2. 12.1), который входит в состав этого комплекса (см. снимок).

Уничтожение происходит публично, несмотря на предписание о прекращении строительных работ на данном памятнике архитектуры, направленное заказчику отделом охраны культурного наследия при СГГА от 13.12.2010 г., N 7/196, несмотря на публикацию в газете “Слава Севастополя” (15.12.2010 г., N 236) и негативную оценку ситуации телеканалом “Первый Севастопольский” в конце декабря 2010 г.

Кроме этого, Севастопольская организация НСАУ письмом (получено 23.12.2010 г., вх. 12976/41/1 – 10) проинформировала председателя СГГА Саратова В.В. о незаконном строительстве и предложила способ разработки рекомендаций по использованию чердачных пространств на зданиях, которые являются памятниками архитектуры местного значения, и обратилась к прокурору Севастополя, старшему советнику юстиции Вышинскому В.С. с заявлением (отправлено 11.01.2011, доставлено 12.01.2011), в котором содержатся:

—просьба проверить законность действий каждого участника градостроительной деятельности;
—перечень законодательных и нормативных актов, других документов, из которых следует, что в данном случае действия участников градостроительной деятельности противоречат положениям, содержащимся в этих документах;
—просьба обязать заказчика прекратить проведение строительных работ на данном объекте до завершения проверки.

Севастопольская городская организация Национального союза архитекторов Украины напоминает, что архитектурное чудо Севастопольского городского кольца и каждого здания по этому кольцу в свое время получило достойную оценку как жителей города и архитектурной общественности, так и официальной власти, что подтверждается приводимой ниже архивной справкой:

“Управление по делам архитектуры при Совете Министров РСФСР считает необходимым внести нижеследующие коррективы в список лиц, рекомендуемых исполкомом Севастопольского городского совета депутатов трудящихся на соискание Сталинских премий сессии 1951 года, а именно: добавить кандидатуры:
а) действительного члена Академии архитектуры СССР тов. Полякова Леонида Михайловича, принимавшего активное участие в архитектурно – планировочных работах по улице Большой Морской;
б) архитектора Петрова В.А.—руководителя и одного из авторов проектов жилых домов N 3, 4, 5, 6 и 7, осуществленных строительством по ул. Большой Морской.
Заместитель начальника Управления по делам архитектуры при Совете Министров РСФСР В. Голли”. (РГАЛИ, ф. 2073, оп. 7, д. 69, л. 4, печатное, копия. 17 декабря 1951 г.)

Севастопольская городская организация Национального союза архитекторов Украины полагает, что исполнительная власть и органы местного самоуправления должны подавать пример добросовестного исполнения положений законодательных актов вообще и в частности, направленных на охрану памятников архитектуры, а не потворствовать недобросовестным субъектам градостроительной деятельности, разрушающим культурное достояние города – героя, предмет гордости нескольких поколений горожан и многочисленных гостей города.

РЕЗЮМЕ:
1. Севастопольская городская организация Национального союза архитекторов Украины уверена, что памятник архитектуры (жилой дом по ул.Ленина, 76) будет возвращен культуре, городу и севастопольцам в первозданном виде в самое ближайшее время, а очередного уничтожения города севастопольцы не допустят.

2. Севастопольская городская организация Национального союза архитекторов Украины информирует сограждан, что любой результат градостроительной деятельности (и превосходный, и скверный) имеет своих героев (авторов) из числа всех субъектов градостроительной деятельности, и горожане должны знать имена создателей любых объектов градостроительства, как достойных, так и унизительных для городской среды Севастополя.

Материал подготовлен архитектором членом правления СГО НСАУ А. ГЛАДКОВЫМ по поручению правления Севастопольской городской организации Национального союза архитекторов Украины.

* * *
Уважаемые сограждане! Если вы хотите высказать свое отношение к сохранению культурного пространства в нашем городе и, в частности, к сохранению архитектурного наследия, то можете это сделать, направив свое мнение по адресам:
почтовый—99011 Севастополь, ул. Ленина, 33, кв. 45; электронный—sevarchitect@gmail.com

P.S. 18 января на заседании правления Севастопольской организации Союза архитекторов исполняющий обязанности начальника управления градостроительства и архитектуры СГГА Мухин В.Н. известил членов правления, что строительные работы на доме по ул. Ленина, 76, должны быть прекращены на основании соответствующего предписания инспекции ГАСК.

23 января, в воскресный день, любой, проходящий по площади Ушакова горожанин мог убедиться в обратном: работы не прекращаются и в воскресные дни.

sevastopol.su

Як і заради чого у Житомирі інтернет-клуб штурмували. ВІДЕО

Вчора кум Роздум виклав фото і відео штурму маленього житомирського інтернет-клубу. Зауважу, саме інтернет-клубу, а не казино, закамуфльованого під нет-клуб. Спілкування проходило в дружній і доброзичливій атмосфері:

“- Человек из прокуратуры дал указание изъять компьютеры, – рассказала нам Лада Каминская, юрист. – Какие-то люди, одетые в чёрные пуховики, вообще непонятно кто, разошлись по помещению. Один из них попытался выдрать с рабочего стола компьютер. Когда к нему подошёл Дима и попросил не ломать технику, а пообщаться, человек просто двинул его этим компьютером.Досталось и Дмитрию, и Ладе. Чтобы те не мешали «работе» оперативников, их попросту избили. В травмпункте зафиксированы ушибы плеча у Лады и грудной клетки у Дмитрия. Кроме этого на них порвали верхнюю одежду (шубу и дублёнку).

После чего и владельцев, и всех сотрудников клуба повели в райотдел.
Позже стало известно, что сотрудники прокуратуры вынесли пятьдесят один компьютер.” звідси

Вчора ніхто ніяких пояснень не давав. Ну а сьогодні нам все пояснили і ми можемо бачити неймовірний ефект дій правоохоронців:

“Під час перевірки Інтернет-клубу «Клубок», розташованого у м. Житомирі по вул. В. Бердичівській, 10 близько 11.00 год. виявлено неповнолітнього загальноосвітньої школи Житомирського району, який майже дві години замість уроків грав у комп’ютерні ігри з масовими вбивствами, що містять елементи жорстокості та насильства і негативно впливають на свідомість неповнолітніх.” звідси

* вул. Велика Бердичівська, 10 – це в півкварталі від міськради, самісінький центр міста, смачний шматочок нерухомости.

Радує і єдність версій власників клубу і правоохоронців:

“Мальчишка был не только напуган, на него ещё и со всех сторон дымили сигаретами работники прокуратуры (курить в клубе запрещено).”

“Протиправну поведінку працівників клубу зафіксовано на відеоносії, у тому числі і порушення вимог законодавства щодо заборони тютюнопаління у закладах загального користування. Фізичне насильство до працівників клубу не застосовувалося.”
lj strongowski

На Волині у схему незаконного вивозу лісу за кордон задіяли навіть прізвище Нобелівського лауреата

У тимчасову зону митного контролю структурного підрозділу митного поста «Ковель» заїхали п’ять вантажівок з товаром «пиломатеріали» та «піддони дерев’яні». Згідно з поданими до митного контролю вантажно-митними деклараціями та товаросупровідними документами, продавцем товару є одне з товариств з обмеженою відповідальність Волині, а покупцем – фірма з обмеженою відповідальністю в Німеччині.

За повiдомленням прес-служби Ягодинської митниці, за день до цього ягодинські оперативники отримали орієнтування Житомирської митниці про те, що згадана в документах німецька фірма-покупець насправді навіть не зареєстрована в цій країні.

Під час проведення перевірки документів на вантаж деревини митники застосували аналітичні заходи і встановили: у 2008 році директор волинської фірми пыдписав контракт із директором німецької на поставку товару «пиломатеріали обрізні, піддони та ніжки дерев’яні». Дивно, але іноземець звався так, як один із найвідоміших німецьких письменників сучасності, один із Нобелівських лауреатів… Контракт було подано одній із митниць Волині як підставу для здійснення зовнішньоекономічних операцій з продукцією переробки лісу.

Директором волинського підприємства було вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу, як підстави для переміщення вантажу, документів, що містять неправдиві дані. А саме – фіктивного контракту.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 352 Митного кодексу України.

На підставі статті 377 Митного кодексу України, за протоколом про порушення митних правил, п’ять напівпричіпів до «фур» та вантаж, який вони перевозили, вилучено. Сума вартості затриманих лісоматеріалів та напівпричепів склала понад 442 тисячі гривень. Останню крапку у справі фіктивних оборудок із лісом поставить найближчим часом суд.

vip.volyn.ua

фото звідси

Фазенда с видом на Десну

В новогодние дни жители одного из микрорайонов Чернигова забили тревогу. Дело в том, что микрорайон этот расположен недалеко от зеленой зоны и берега Десны. И вот, неожиданно для себя, жители обнаружили свежевырубленную просеку. Так спустя два года, под конец арендного договора земельного участка, напомнила о своих далекоидущих планах киевская фирма ООО «Еврокон – Полесье». В свое время, рассматривая карту Чернигова, представители фирмы ткнули пальцем в зеленую зону в сотне метров от Десны, прихватив окраину уже существующего микрорайона. Сказано – сделано. Решено было выделить киевским “гостям” эту полосу земли вдоль реки.

Как депутаты помогли киевлянам

Конкретные действия по освоению участка начались на сессии Черниговского горсовета в ноябре 2007 года. Тогда депутаты дали ООО «Еврокон – Полесье» разрешение на отвод желаемой земли. Заказчикам поставили условие: разработать градостроительное обоснование. Что они и сделали в ГНИИ проектирования городов «Діпромісто» (Киев), и предоставили его на рассмотрение сессии Черниговского горсовета в январе 2008 года.

По мнению бывшего депутата горсовета и строителя Виктора Демшевского, во время той сессии были нарушены многие нормы:

— Я видел, что «за» проголосовали 24 депутата, а не 25,  как объявили потом газеты. Городу, который сказал «нет» этой застройке, просто плюнули в лицо: утвержден проект землеотвода, и участок пойдет под застройку. Если верить непроверенной информации, которая «гуляла» в зале, многим депутатам за голосование заплатили по 5 тысяч «зеленых». Только этим и можно объяснить, почему   в этот раз «за» проголосовали те депутаты, в том числе регионалы, которые совсем недавно клялись, что не отдадут эту землю никому.

А вскорее этот участок под застройку вошел в Проект детального планирования центральной части города и Схемы перспективного развития туризма. Таким образом депутаты горсовета помогли киевским заказчикам получить «добро» на застройку микрорайона в рекреационной зоне.

«Слишком много мути не только в Стрижне, но и вокруг него»

Результатом возобновившегося интереса киевлян к Кордовке стало решение Черниговского исполкома от 8 июля 2010 года «О вырубке зеленых насаждений». В частности, разрешено ООО «Еврокон – Полесье» срубить на арендованном земельном участке «212 деревьев согласно с актом обследования зеленых насаждений с выплатой возобновляемой стоимости в сумме 198 тыс. 282 грн. 76 коп. Средства направить на проведение работ по удалению аварийно-опасных деревьев по городу».

Только что же это получается? Решение подписано 8 июля. И именно тогда горожане были потрясены неожиданным спуском воды из Стрижня в самую жару, когда по реке плавали сотни рыб с перевернутым вверх брюхом. Но сразу после этого работы по очистке Стрижня были приостановлены на два месяца из-за отсутствия денег и разрешений.

Также 8 июля – самый разгар предвыборной кампании мэра. Черниговцы тогда подумали – вот как рьяно взялся Александр Соколов выполнять свое предвыборное обязательство об очистке Стрижня. Видать, считается с народом! Вот только почему именно тогда решено так радикально приступить к очистке Стрижня, берег которого столь необходим  киевской фирме – об этом остается только догадываться.

Многое в этом проекте вызывает полное неприятие горожан. Любители природы против освоения Кордовки (несмотря на то, что заросли давно никто не расчищал), называя ее «легкими города». Жители микрорайона категорически против нового строительства рядом со своими домами. Высказались против, при этом не зная толком – что предлагается взамен?

А что же, собственно, предлагается?

На куске земли, растянувшемся по чаще параллельно Десне, киевляне предполагают устроить рекреационный микрорайон, разделив его по назначению на три части. На берегу Стрижня площадью 1,9 га поставят объекты соцкультбыта: гостиницу с рестораном, конференц – зал и торговый центр. Углубившись в кордовскую чащу и проредив ее, разобьют там парк площадью 3 га, с концертной площадкой, спортивными сооружениями и аттракционами.

А ближе к микрорайону Савчука предполагается новая жилая зона на 2 га. К существующим жилым домам достроят три 9-этажных секции, построят три новых жилых дома секционного типа и три 10-этажных односекционных дома.

Так, возможно, рядом с микрорайоном Савчука вырастут новые дома с видами на окружающую зелень, а с верхних этажей – на деснянские закаты. Ну что ж, может, это кому-то и понравится. Но для кого это жилье? Для черниговцев? Вряд ли они могут себе позволить столь дорогостоящие квадратные метры.

Кордовская Венеция

Кроме всего прочего, этот земельный участок весной затапливается разливом, поэтому сам по себе проект строительства здесь чего-либо – очень серьезный и дорогостоящий.

Поэтому, прежде чем начать строительные работы в таком месте, заказчик должен, согласно с градостроительной документацией, сделать детальную геологическую и гидрологическую подготовку проектных работ по отсыпке территории. Для создания устойчивого слоя потребуется доставить сюда более 200 тысяч кубометров грунта.

«Город живет, пока строится»?

Заместитель мэра Александр Сердюк отвечает за строительство в городе:

- Любое новшество всегда вызывает противодействие. На практике, в городе нет парков, а инвесторы предлагают создать парковую зону в чаще, с которой мы своими силами не справимся. Но инвесторы – это не меценаты, они имеют свой финансовый интерес. В данном случае это, возможно, элитное видовое жилье, и мы вынуждены идти навстречу их пожеланию.

Предложенная застройка принесет серьезное пополнение бюджета – только подоходного налога в казну поступит 5-6 млн. гривен. Это если не считать сотни рабочих мест, пополнение пенсионного фонда плюс развитие туризма.

Или что – алюминиевый комбинат строить? Были такие предложения.

Что-то не так …

Судя по всему, за реализацию этих планов разгорится жесткая борьба интересов с тайнами «мадридского двора» по части строительной документации. Уже сейчас, только на подступах к реальной работе над проектом, возникли недоразумения с разрешением на работы по вырубке деревьев в зеленой зоне Кордовки.

Некоторое время тому назад черниговцы наблюдали аналогичное противостояние на начатой стройке многоэтажного дома неподалеку от исторического Вала. Тогда киевский застройщик, а за ним вслед и городские власти, утверждали, что все документы в порядке, некоторые из них на законных основаниях получены в Киеве, и что застройщик имел полное право на свои действия. И только благодаря мужественной настойчивости жителей дома, а также привлечению к решению этой проблемы городской прокуратуры и городских властей, стройка была остановлена. Потом оказалось, что документы были получены незаконным путем.

Прокуратура им не указ

В данном случае прокуратура уже давно добивается признания незаконным решения сессии горсовета о землеотводе. Основание для этого – решение принято без согласования с природоохранным управлением. Специалисты водного хозяйства утверждают, что застройка Кордовки может нарушить гидрологический баланс Десны и, таким образом, категорически запрещена.

Депутаты отклонили этот протест прокурора города. Тогда прокурор обратился в суд, но иск рассматривается уже более года.

Закон «О прокуратуре» предписывает: если прокурор опротестует решение сессии горсовета в суде, то действие этого решения следует приостановить. Но депутаты предыдущего состава напоследок, перед самыми выборами, продлили застройщику аренду на земельный участок еще на 5 лет.

Сейчас прокуратура готовит новый иск…

Інфопорн