Системний дерибан

Управління охорони історичного середовища працює добре, а Львів валиться

Виконком Львівської міської ради, заслухавши нині, 11 лютого, звіт очільниці управління охорони історичного середовища Львова Лілії Онищенко-Швець, дав добру оцінку роботі із захисту та збереження історичної спадщини.

Звіт УОІС був побудований на демонструванні привабливих ілюстрацій та їх коментуванні. Лілія Онищенко-Швець розповіла про міжнародну діяльність (співпрацю з Німеччиною – проект GTZ «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста» та Польщею – проекти «Спільна спадщина» та «Підземне місто»), а також співпрацю із вищими органами охорони культурної спадщини – Національною комісією у справах ЮНЕСКО, ІКОМОС, Держкультурспадщини, Мінрегіонбудом та ЛОДА.

Торік за роботу в галузі збереження культурної спадщини очільниця управління Лілія Онищенко-Швець була нагороджена грамотою Міністерства регіонального розвитку та будівництва, а управління, яким вона керує, отримало Першу премію «Кришталеву цеглину» за виконання реставрації дзвіниці Вірменського собору.

У 2010 р. управління працювало над реставрацією Вірменського собору (1 млн 86,89 тис. грн), костелу єзуїтів (240 тис. грн), реставрацією 38 балконів (757,7 тис. грн), виготовленням проектно-кошторисної документації на храми св. Івана Хрестителя, св. Єлизавети і Ольги, вул. Краківська,14 (159,7 тис. грн). Також було очищено фасад управління від графіті та камінь на місці Янівського концтабору. Управління контролювало ремонтно-реставраційні роботи на просп. Шевченка, 12, пл. Коліївщини,1, пл.Ринок, 13, вул. Бандери, 14 та вірменському банку на вул. Лесі Українки.

У той час, як діяльність у Львові Німецького бюро технічної співпраці викликає занепокоєння львівського осередку ІКОМОС через грубе порушення норм законодавства, чимала частина звіту Лілії Онищенко-Швець була присвячена саме співпраці із GTZ, яке вітали оплесками.

Проблемами в управлінні історичним містом, озвученими у виступі Лілії Онищенко-Швець, стали неврегульовані стосунки із приватними і комунальними власниками, брутальні вводи газових труб, самовільні роботи, на які невчасно реагує інспекція Буднагляду, позаправова архітектурна діяльність у сподіванні на узаконення самовільно встановлених об’єктів. Однак найбільш проблемним фактором є відсутність державної підтримки.

«Торік і позаторік держава не дала Львову на збереження пам’яток ані копійки. Вищі органи тільки контролюють нас», – сказала Лілія Онищенко, у друкованому звіті якої серед проблем перелічені іще й такі фактори, як відсутність правил забудови історичного ареалу та програми збереження території ЮНЕСКО, неврегульованість економічних санкцій за порушення, недієвість санкцій проти самовільних робіт, відсутність в управлінні підрозділу для виконання функцій замовника на реставрацію, а також відсутність геоінформаційної системи управління історичною територією міста.

“ZIK”

Інвестор будівництва готелю на вулиці Федорова встановить підпору для будинку на вулиці Сербській, 5.

Фешенебельний готель, який зводять до Євро-2012 на вулиці Федорова, завдав шкоди сусідній пам’ятці архітектури, будинку на вулиці Сербській, 5. Будівля зведена у XVII столітті, має історичну назву «Коломийська кам’яниця». Зараз вона тріщить по швах.

Представники інституту «Укрзахідпроектреставрація», які були присутні під час огляду будівлі, кажуть, що в будинку розвалюється стіна, її доведеться підпирати та укріплювати. Інакше за місяць-два просто обвалиться… Виявилося, кам’яниця на вулиці Сербській, 5, давно була у передаварійному стані. Коли у сусідньому будинку робили ремонт, тріщини почали збільшуватися. Біля вікон будівлі обвисають рами, карнизи загрожують обвалом. Тріщини з’явилися також на фасаді.

Представник інвестора, що зводить готель, Ігор Геске пообіцяв, що встановлять спеціальну підпору для будівлі, щоб укріпити стіну. Уже замовив проект на укріплення будинку.

Коментар для «ВЗ»

Лілія ОНИЩЕНКО, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради

Будинок на вулиці Сербській, 5, можна врятувати, бо вже роблять проект укріплення стін. Причин руйнування стіни багато, винен не лише інвестор, що поруч зводить готель. У будівлі погано зробили водовідведення. Частина дощових стоків стікає не в каналізацію, а під фундамент кам’яниці. Через це одна зі стін почала розсуватися. Можливо, коли інвестор проводив ремонт, то порушився баланс між укріпленням стін старої будівлі. Вона раніше була у не найкращому стані. У скільки обійдеться ремонт кам’яниці, сказати важко. Усе залежатиме від складності робіт.

“Високий замок”

Львівська мерія переліком пам’яток вибиває ґрунт з-під державного заповідника

Львівська міська рада виставила на своєму офіційному сайті документ «Перелік пам’яток архітектури та містобудування м. Львова», яким не враховано, що окремими охоронними зонами вважаються територія Державного історико-архітектурного заповідника у Львові та територія, віднесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

«Перелік пам’яток архітектури та містобудування м. Львова» тут поданий станом на 01.01.2011 р. Він містить номери пам’яток архітектури місцевого та національного значення. Ідучи за логікою команди мера Садового, все решта – то не пам’ятки і новітнім забудовникам Львова можна робити з ними, що заманеться.

Мало того, що до списку не потрапили пам’ятки культури, мистецтва й історії (яким, скажімо, є останнє помешкання Олени Степанівни чи був приснопам’ятний будинок композитора Ярославенка, зруйнований не без сприяння львівської влади, яка дозволила на його місті спорудити багатоповерховий будинок із вбудованим паркінгом фірмі сина і зятя високопосадовців), то ще й зігноровано заповідні території, які не повинні зазнавати забудов та реконструкцій, а тільки реставрації й регенерації.

Відповідно до п. 11.8 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» встановлено обмеження щодо забудови в зоні охорони пам’ятки – «охоронні зони, до яких входять території пам’яток (земельні ділянки пам’яток у їх історичних та природних межах) з доповненням ділянок прилеглих територій, у межах яких забезпечується фізична схоронність пам’яток та їх найближчого історичного оточення (середовища), а також оптимальні умови зорового сприймання пам’яток (у межах 350-500 м)».

Українське законодавство містить поняття «зона охорони пам’ятки» і це поняття є чітко визначено, має імперативний, обов’язковий для виконання характер. Натомість чиновники зумисне не визначають межі та не оформлюють відповідні документи на охоронну зону пам’ятки, по кадастру це землі житлової та громадської забудови, тому забудова йде нестримно.

Та ж ситуація і з визначенням категорії земель у заповіднику. Закон чітко відносить землі заповідника до історико-культурних, згоду на вилучення яких може давати тільки Верховна Рада і ніяким чином не ЛМР. Натомість у Львові чиновники кивають на довідку з земельного кадастру, де землі в центрі означені як землі житлової і громадської забудови. За логікою ЛМР, на цих землях можна будуватися.

Львівська міська рада вперто робить вигляд, що заповідника не існує. Так їй легше віддавати на поталу забудовникам історичний центр міста. На жаль, навіть у заявах заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва, трапляються неприпустимі висловлювання про «реконструкцію фасадів пам’яток» у той час, коли поняття «реконструкція» немає у Законі України «Про охорону культурної спадщини», адже пам’ятки не можна жодним чином перебудовувати, бо це порушує їх автентичність.

Охоронні (буферні) зони встановлені ст. 1 ЗУ «Про культурну спадщину», Конвенція ЮНЕСКО яку підписала Україна, передбачає підтримання правил ЮНЕСКО. Але чиновники кажуть, що такого поняття, як «буферна зона ЮНЕСКО», в правовому полі України не існує. Але 29.11.1990 р. Виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення за № 450 «Про історико-культурну заповідну територію м. Львова», яким забудову м. Львова XIII – поч. ХХ ст. було оголошено історико-культурною заповідною територією. Були визначені межі території.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від 09.09.10 №2518-VI з метою забезпечення нормального функціонування і сталого розвитку історично сформованих міських територій, в межах яких збереглась значна кількість об’єктів культурної спадщини, у правове поле було введено поняття історико-культурної заповідної території, визначено порядок оголошення території історико-культурною заповідною територією та особливості управління і функціонування таких територій, режиму її охорони.

На території буферної зони пам’ятки ЮНЕСКО, будівельні, земляні роботи, зміна призначення, зміна об’ємно-просторових характеристик можливі тільки за дозволом уповноваженого на то органу. А це не УОІС ЛМР!

Нагадаємо, що заповідні території у Львові ніхто не скасовував. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові був утворений за рішенням Кабінету Міністрів УРСР ще у 1975 році. Формально цей заповідник існує досі, тобто рішень про його ліквідацію не було. Проте на початку 90-х було утворено управління охорони історичного середовища Львівської міськради, яке перебрало на себе ці функції. Є дві постанови Верховної Ради України від вересня 2002 року та від листопада 2003 року, якими зобов’язували відновити функціонування Державного історико-архітектурного заповідника у Львові.

29.11.1990 р. Виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів ухвалив рішення за № 450 «Про історико-культурну заповідну територію м. Львова», яким забудову м. Львова XIII – поч. ХХ ст. було оголошено історико-культурною заповідною територією. До вказаного рішення надавався додаток «Список пам’яток архітектури м. Львова, які передаються на баланс Державного історико-архітектурного заповідника».

Є чимало звернень депутатів місцевих рад і депутатів Верховної Ради, громадських діячів – з вимогою відновити функціонування цього заповідника. Але устами начальника відповідного управління Львівської міської ради була сформульована позиція, що місто вважає недоречним відновлення Державного історико-архітектурного заповідника у Львові.

Про те, що відновлення державного історико-архітектурного заповідника у Львові є недоцільним, заявив начальник управління архітектури ЛМР Юрій Криворучко під час наради з розгляду проблем збереження пам’яток архітектури і містобудування за участю заступника міністра регіонального розвитку та будівництва В’ячеслава Негоди у Львові 06.06.2008. Натомість на важливості відновлення інституції заповідника наголосили експерти Центру правових та політичних досліджень «СІМ», який реалізовує програму моніторингу державної пам’яткоохоронної політики.

«Підпорядкування дирекції заповідника не міській і не обласній, а центральній владі дасть змогу керівникам заповідника керуватися насамперед питаннями збереження пам’яток світового рівня, а не комунальними проблемами, як це є зараз; інституалізація заповідника сприятиме чіткому дотриманню процедур та вимог до будівельного втручання в таких цілісних пам’яткоохоронних зонах, як заповідник, зона ЮНЕСКО та історичний ареал міста», – йдеться у пропозиціях ЦППД «СІМ».

У той час, як на всіх пам’яткоохоронних зібраннях (і нещодавні установчі збори Львівського осередку ІКОМОС – не виняток) лунають висловлювання про те, що зарадити ефективнішому збереженню архітектурної спадщини Львова має Державний історико-архітектурний заповідник, міський голова Андрій Садовий просить скасувати розпорядження Кабміну про відновлення діяльності дирекції заповідника.

Міський голова Львова Андрій Садовий звернувся листом до Мінрегіонбуду з проханням скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11. 11. 2009 № 1338-р. На думку міського голови Львова, відновлення діяльності окремої дирекції ДІАЗ у м. Львові призведе до формального збільшення відповідальних за збереження культурної спадщини, створить додаткові бюрократичні процедури для інвесторів і мешканців Львова та ускладнить можливість реалізації єдиної скоординованої політики в галузі. Садовий вважає, що здійснення повноважень за станом збереження архітектурно-містобудівної спадщини врегульовано чинним законодавством, яким визначено відповідні органи охорони культурної спадщини, і тому немає необхідності створювати додатковий орган охорони пам’яток архітектури.

Мінрегіонбуд рекомендував Львівському міському голові Андрію Садовому винести питання скасування розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у Львові» на розгляд сесії Львівської міської ради з урахуванням думки громадськості та, у разі прийняття рішення щодо скасування згаданого розпорядження, звернутися з означеного питання до Кабінету Міністрів України.

Цікаво, що на початку своєї кар’єри мер Садовий висловлювався за відновлення заповідника, бо так вимагала кон’юнктура (12 липня 2006. Міська влада пропонуватиме відновити історико-архітектурний заповідник у центрі Львова. Львівська міська рада в особі голови Андрія Садового лобіюватиме відновлення історико-архітектурного заповідника у центральній частині Львова – про це міський голова Львова Андрій Садовий повідомив у коментарі «Гал-іnfо». Після виїзного засідання оргкомітету з підготовки до святкування 750-річчя Львова під головуванням в. о. віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка, оргкомітет пропонував Львівській міській раді офіційно внести в свої пропозиції щодо покращення стану історико-архітектурної спадщини Львова. Відновлення історико-архітектурного заповідника в історичному центрі Львова стало однією із ключових пропозицій, з якою міська влада має звернутися до уряду та Президента). Тепер мер проти заповідника, бо є бажання з кола його оточення та інших кіл впливу будуватися в центрі, а в заповідниках будувати ЗАБОРОНЕНО!

Оскільки ДІАЗ стане додатковою перешкодою міськраді «рішати» будівельні справи, УОІС ЛМР не має наміру поступатися заповіднику повноваженнями, й далі видаючи якісь погодження на забудову центральної частини Львова

Зважаючи на згадані проблеми, що існують у сфері збереження та управління історико-архітектурної спадщини на території ансамблю історичного центру Львова, внесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, члени УНК ICOMOSу вважають за доцільне забезпечити належну, визначену законодавством вертикаль охорони та управління культурною спадщиною на території історичного центру Львова; терміново відновити діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у Львові з наданням йому спеціальної функції органу управління територією пам’ятки ЮНЕСКО.

Професор, зав.каф. реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка», доктор архітектури Микола Бевз, однозначно підтримує цю ідею, адже це може поліпшити збереження архітектурної спадщини Львова.

Це відзначає і Микола Гайда, архітектор, член українського комітету ICOMOS: «Я вважаю, що потрібно реанімувати історично-архітектурний заповідник у Львові, оскільки Управління охорони історичного середовища є занадто залежним від міської влади. Це я можу сказати із власного досвіду. Коли ж створити історично-архітектурний заповідник підпорядкований органам центральної влади, то важелі тиску міської влади втрачаються і з’являється певна автономія, більша незалежність. Це дає можливість досягнути більшого успіху у збереженні історично-архітектурної спадщини Львова. А те, що управління не хоче цього робити, то це закономірно, бо воно дбає про своє. Адже у випадку відновлення історично-архітектурного заповідника у Львові управління втрачатиме важелі свого впливу в центральній частині міста».

Незабаром мине рік, як своїм розпорядженням N 228/0/5-10 від 17.03.2010 голова ЛОДА Микола Кміть відновив діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові і призначив його директором Андрія Салюка, але справа зависла у повітрі донині.

Довідка ЗІКу.

МIНIСТЕРСТВО РЕГIОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

ТА БУДIВНИЦТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

09.09.2008 N 399

Про відновлення роботи дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові

Зважаючи на загальнонаціональне значення унікального історико-архітектурного середовища міста Львова, включеного до Списку історичної спадщини ЮНЕСКО, керуючись постановою Ради Міністрів Української РСР N 297 (297-75-п) від 12 червня 1975 р., а також рекомендаціями Верховної Ради України (постанова N 1351-IV (1351-15) від 27 листопада 2003 року, постанова N 140-IV (140-15) від 12 вересня 2002 року), на виконання доручення першого Віце-прем’єр-міністра України О.Турчинова від 31 травня 2008 року, беручи до уваги пропозицію Львівської облдержадміністрації, народних депутатів України, клопотання громадських організацій, Н А К А З У Ю:

1. Відновити діяльність дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові як органу управління територією історичного центру м. Львова, включеною до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і території та охоронної зони ансамблю Собору святого Юра з віднесенням її до сфери управління Мінрегіонбуду.

2. Управлінню реконструкції забудови, реставрації та збереження історичної спадщини (Литвинчук В.Ю.):

2.1. розробити і подати на затвердження в строк до 20.09.2008 р. Положення про Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові, структуру, штатний розпис дирекції та перелік об’єктів, що входять до його складу;

2.2. спільно зі Львівською обласною державною адміністрацією та Львівською міською радою до 01.10.2008 р. внести погоджену кандидатуру керівника дирекції Державного історико-архітектурного заповідника;

2.3. спільно з дирекцією Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові до 01.01.2009 року розробити Концепцію комплексної програми реставрації та збереження історичного центра міста.

3. Фінансово-економічному департаменту (Соколова Т.А.):

3.1. забезпечити здійснення фінансування діяльності дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові;

3.2. підготувати до 15.09.2008 пропозиції щодо внесення змін до порядку фінансування об’єктів історико-архітектурної спадщини м. Львова у 2009 році.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Негоду В.А.

Міністр В.Куйбіда

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 11 листопада 2009 р. N 1338-р Київ

Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові

Затвердити план заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, що додається.

Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Інд. 21

ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. N 1338-р

ПЛАН заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові

1. Визначити межі Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові з урахуванням меж архітектурних ансамблів і комплексів пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (далі – заповідник). – Львівська облдержадміністрація, Мінрегіонбуд, МКТ. До 1 лютого 2010 року.

2. Розробити і затвердити Положення про Державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові. – Мінрегіонбуд. До 31 грудня 2009 року.

3. Забезпечити:

• проведення державної реєстрації заповідника у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. – Львівська, облдержадміністрація. До 15 лютого 2010 року;
• фінансування діяльності дирекції заповідника за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Мінрегіонбуду на утримання заповідників, та обласного бюджету Львівської області. – Мінрегіонбуд, Львівська облдержадміністрація. Протягом 2010 року;
• захист заповідника від загрози знищення, руйнування або пошкодження. – Мінрегіонбуд, Львівська облдержадміністрація. Протягом 2010 року;
• передачу заповідника до сфери управління Мінрегіонбуду. – Мінрегіонбуд, Львівська облдержадміністрація. До 1 березня 2010 року.

ZIK

Самобуд у Бернардинському монастирі спричинила мерія

Питання нелегітимного спорудження на території пам’ятки ресторану мережі «!Фест» стало одним із тих, що здобуло одностайну негативну реакцію з боку львівського осередку ІКОМОС.

Так, ІКОМОСівці (міжнародна пам’яткоохоронна організація)  вирішили оприлюднити відозву щодо незаконного спорудження у подвір’ї монастиря отців бернардинців (1600-1630 рр., пам’ятка національного значення на території ЮНЕСКО). Редакційна група, яка опрацьовує текст відозви, вважає, що він на рівні з іншими експертними висновками може бути долученим до судового позову під час розгляду справи щодо самобуду, здійсненого керівниками мережі ресторанів «!Фест» у вкрай зухвалий і цинічний спосіб.«Ми не можемо ставити питання про оприлюднення документації, бо такої не було, чи про те, аби відкликати ліценцію проектної організації, бо такої також не було, як не було й жодних дозволів та погоджень на цю споруду. Але ми можемо вимагати, щоб самобуд демонтували, ліквідували наслідки будівництва й відновили стан території. Цю відозву ми скеруємо до прокуратури, Держкультурспадщини та озвучимо на загальних зборах ІКОМОС, які заплановані на 4 лютого в Києві», – зійшлися на такій думці 20 львівських членів ІКОМОС.

«Обурливим у цій ситуації є й те, що порушники закону прикриваються відомими іменами. Юрій Назарук стверджує, що має документацію, підписану ректором НУ «Львівська політехніка». Але хочу внести ясність: забудовники маніпулюють громадською свідомістю, вдаючись до підміни понять. Років 5-6 тому, коли пан Юрій Бобало був проректором з наукової роботи, він завізував історичну довідку, яку виконала моя лабораторія на замовлення нашого колишнього студента Юрія Ситника, для котрого ми тоді досліджували територію будинку на пл. Міцкевича, 9 та територію двору Бернардинського монастиря, де він орендував наріжне кафе. В історичній довідці про монастирське подвір’я ми із посиланням на дослідження «Укрзахідпроектреставрації» й зокрема Новаківського, описали, що було на цьому місці (цвинтар, споруди, криницю тощо). Згодом новий орендар приміщення кафе, який без дозволів заповзявся будувати ресторан-м’ясарню, не інформуючи нас і порушуючи наше авторське право на історичну довідку, намагався публічно видати це за документацію, розроблену для його самочинного будівництва. Наголошую, жодної документації по Бернардинському монастирю чи інших пам’ятках на замовлення «!Фест» НУ «Львівська політехніка» не виготовляла!», – сказав професор Микола Бевз, якого підтримали колеги, стоячи на тому, що на території пам’яток будівництво заборонене, за винятком регенерації історичних кварталів.

Загалом львівський осередок УНК ІКОМОС констатує, що управління центральною історичною частиною міста, і зокрема територією ЮНЕСКО у Львові, є вкрай негативним. «Спосіб управління культурною спадщиною ЮНЕСКО нікудишній. По жодному об’єкту не виставляли документації на раді при УОІС ЛМР», – зізнався доцент кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» Юрій Дубик.

Будучи структурним підрозділом Львівської міської ради, яка провадить згубну для пам’яток політику, управління охорони історичного середовища не стоїть на заваді численним порушенням пам’яткоохоронного законодавства, тому таким довгим є шерег понівечених пам’яток (Федорова, 24-28, Вірменська, 20, Валова, 15, пл. Міцкевича, 10-9, готель «Опера», вежа крамарів, історичні кам’яниці на пл.Ринок, парцеляція на вул. Шевській, будинок гауптвахти на пл. Підкови та інші).

«Ці проблеми не виносять на порядок денний засідання науково-консультативної ради про УОІС ЛМР. Ми не знаємо, коли і хто їх погоджує. Як наслідок, бачимо тільки, що з того виходить, якщо погодження дістають. Це жах! Йдеться не про одне, а серії порушень. У Львові системно порушується пам’яткоохоронне законодавство – і всі згідні! Бо ж протидії нема! Нема й реакції від влади на наші повідомлення про проблеми. Тому пропоную озвучити причини ситуації, що склалася у Львові, не тільки на загальних зборах УНК ІКОМОС у Києві, а й на рівні Ради Європи, яка мусить знати, що Україна не виконує узятих перед світом зобов’язань!» – запропонував реставратор Кость Присяжний.

«У Львові не працює орган охорони культурної спадщини, не відновлена діяльність Державного історико-архітектурного заповідника», – лаконічно резюмував член ІКОМОС Микола Гайда.

Коментар.

«Мені не подобається те, що збудували у подвір’ї Бернардинського монастиря. У багатьох історичних містах Європи, чиї традиції сягають корінням у віки глибше, ніж місто Львів, також є ресторани й кафе чи зони відпочинку, але до історичної спадщини там ставляться цивілізовано. Тобто, вони її не руйнують.

На півночі Італії в одному містечку на 5 тис. населення я бачив готель, який спокійно розташували у стародавній триповерховій віллі XV ст. Належна реставрація фасаду й інтер’єрів із максимальним наближенням до епохи. І разом з тим будинок оснащений за всіма сучасними стандартами комфорту: електрика, гаряча вода, каналізація, швидкісний ліфт. Це був добрий приклад.

До будь якої будівельної практики в історичній частині Львова слід ставитися надзвичайно обережно. Особливо, коли стосується капітальних робіт, які вимагають фундаменту глибшого за 20 см, чи інших земляних робіт. Ми не знаємо, на якій глибині може залягати культурний шар попередніх епох: 1,5 м чи 3 м завглибшки.

Тому моя особиста думка – мусить бути якийсь компетентний орган, установа, де люди б відповідали за ті дозволи, які вони надають і відповідно контролювали дії забудовників, які працюють на території, що віднесена до світової спадщини ЮНЕСКО.

Як громадянин маю наступну пропозицію. У Львові є чимала кількість будинків, які не внесені до переліку історичних пам’яток національного чи місцевого значення, хоча заслуговують не такий статус. Це величезний пласт архітектури міжвоєнного періоду XX ст. Споруди у стилі сецесії, історизму та функціоналізму можуть поповнити список пам’яток місцевого значення. Будинки, споруджені до 1939 року мають бути у переліку пам’яток. Я пропоную створити електронний реєстр, який в Інтернеті був би доступним з будь-якої точку світу. Якщо провадитимуть якісь роботи з реставрації, перепланування, будівництва біля цього будинку чи в цьому будинку, то громадськість зможе отримати швидкий і ефективний доступ до інформації про це», – сказав у коментарі кореспонденту ЗІК депутат Львівської міськради Ярослав Музичко, голова постійної депутатської комісії культури, промоцій, ЗМІ та туризму, до компетенції якої регламент відносить питання охорони культурної спадщини, зокрема й пам’яток архітектури та історії.

“ZIK”

Львів без дерев

У місті планують зрізати тополі, які були висаджені у післявоєнний період. За словами Оксани Війтик, в.о. начальника управління екології та благоустрою Львівської міської ради, ці дерева вже мають по 50-60 років, а вік тополі – 40. Отож, за словами чиновниці, дерева в аварійному стані і кожного року, коли є буревії, вони ламаються і створюють небезпеку.

– Цього року всі кошти, які ми раніше виділяли на боротьбу з омелою та зрізування дерев, ми плануємо виділити на спиляння тополь біля закладів освіти, щоб убезпечити дітей, – додала Оксана Війтик.

Водночас, у ратуші активно обговорюють питання обрізування гілок дерев. Щоправда, ці дії чиновників викликали обурення викладачів Українського католицького університету. Вони стверджують, що у місті калічать дерева. Викладачі просять зупинити масову руйнацію зеленого насадження, яка систематично проводиться під прикриттям сезонного “формування” крони дерев, і наводять найяскравіші приклади такої руйнівної практики: на вулиці Словацького біля входу до парку ім. Івана Франка та у парку культури ім. Богдана Хмельницького.

У відповідь на лист викладачів УКУ чиновники пояснюють обрізування дерев у парку Франка, коли залишились лише стовбур і гілки першого порядку, вимогами безпеки – гілля височіло над лініями електропередач. Про це повідомив Володимир Чишинський, головний спеціаліст управління екології ЛМР. А ось останнє обрізування дерев у парку культури ім. Хмельницького він оцінює негативно.

Чиновник заявив, що випадки надто жорсткого обрізання дерев пов’язані із непрофесійністю приватних підприємств, у яких замовляли ці послуги. До ЛКП “Зелений Львів”, що обрізає більшість дерев, зауважень немає, однак у кожному районі міста є ще 2-3 приватні підприємства, в яких замовляли ці послуги. Перш ніж починати роботу, вони не радилися зі спеціалістами. Чиновник додав, що саме нефаховість призвела до неправильного обрізання дерев. Щоб не допускати більше таких ситуацій, приватних підприємців зберуть на навчання у Лісотехнічному університеті.

Віталій Войтенко,
викладач кафедри загальної та соціальної педагогіки УКУ, автор листа-звернення до міського голови:

– Я люблю наше місто і люблю природу, саме тому вирішив написати лист-звернення. Мешкаю в центрі, тому всі зміни відбуваються у мене на очах. Хочу зауважити, що рік тому, вздовж моєї вулиці аналогічно обрізали дерева – нового гілля за цей час майже не виросло. Таке жорстке обрізання не може бути прийнятним, зокрема такі випадки як на вул. Словацького. Там від дерев лишися триметрові пеньки. Найжахливіше те, що за такі речі ніхто не несе відповідальності. У відповіді на наш лист у ЗМІ звучали виправдання, мовляв це хиба тих приватних підприємців, які здійснювали обрізання та що їх будуть вчити, як це робити правильно, але чому замовлення на формування дають тим, хто гадки не має, як слід обрізати дерева? Відомо також, що Лісотехнічний університет розробив програму з порадами, як краще обрізати дерева і, що найважливіше, до різних типів дерев треба по-різному застосовувати обрізку, але складається враження, що ці технологічні рекомендації просто ігноруються.

Частину свого навчання як психолог я проходив в Америці, де обрізання дерев здійснюють дуже вибірково, відрізають тільки сухі гілки або ті, що торкаються ліній електропередач, а у нас на вул. Стефаника та Дорошенка, дерева залишили без гілля за три-чотири метри до можливого доторку до лінії. Як вже зауважували фахівці з Лісотехнічного університету, такі дерева (особливо ясени, клени та каштани) відновлятимуться щонайменше три роки. Це, безпосередньо, та руйнівна практика, яку ми просимо зупинити.

До теми

Цьогоріч у Львові паспортизують столітні дерева. Їх порахують, виготовлять спеціальні таблички та внесуть у спеціальний природоохоронний реєстр міста. За словами Оксани Війтик, в. о. начальника управління екології та благоустрою Львівської міськради, кожен факт відсутності дерева потрібно обґрунтувати й затвердити на рівні області, потім у Києві, тому сказати, коли завершиться паспортизація дерев, зараз складно.

Перші спроби порахувати старі дерева були ще 1984 року. У старому реєстрі – понад два десятка старих дерев, сьогодні чотирьох з них уже не дорахувалися. Володимир Читинський, головний спеціаліст сектору благоустрою управління екології та благоустрою ЛМР, повідомив, що за допомогою паспортизації уточнять інформацію про розміщення дерев, породу, вік та охоронну зону. За кожним об’єктом закріплять земельну площу. Більшість старих дерев росте на приватних територіях, які колись були в комунальній власності. Тому власники приватних ділянок змушені будуть підписати з містом документ про збереження дерева для наступних поколінь. За його знищення каратимуть великими штрафами. Із цінних столітніх дерев у Львові ростуть магнолії, кедрова сосна, кавказька ялина та ліщина деревовидна.

lvivpost.net

13 января 2011 г. Окружной административный суд г. Киева признал незаконными действия министра образования и науки Украины Д.Табачника в части закрытия природного заповедника Росточье в Львовской области, который находится в подчинении данного министерства.

Киевский эколого-культурный центр и Экоправо-Киев обжаловали действия Д.Табачника в суде и выиграли суд.Таким образом экологам удалось спасти от незаконного закрытия уникальный природный обьект-заповедник Росточье, где произростает 28 видов сосудистых растений, занесенных в Красную книгу Украины и больше десятка видов животных, занесенных в Красную книгу Украины.

На базе заповедника Росточье ЮНЕСКО планировало создать совместный польско-украинский резерват-и если бы приказ Табачника о закрытии Росточья оставался бы в силе-резерват не был бы создан и мог начаться международный скандал.

Следует добавить, что это уже второй суд, которые данные экологические организации выиграли у Табачника за последние пол года. До этого Киевский эколого-культурный центр и Экоправо-Киев выиграли у него суд по экологической этике

Комментарий директора Киевского эколого-культурного центра, Заслуженного природоохранника Украины Владимира Борейко

Да, мы очень обстоятельно готовились к этому суду. Ведь на карту была поставлена не только судьба природного заповедника, земли которого в случае нашего пригрыша отходили к районным землям запаса , но и судьба 64 работников заповедника, которые оказались бы на улице. Мне больно было смотреть на лица представителей заповедника Росточье, которые плакали от радости, когда суд выносил решение в их защиту.
Приятно осозновать, что мы сделали доброе дело. Я хочу поблагодарить своих коллег из Экоправо-Киев-Галину Левину и Бориса Васильковского , с которыми мы отстояли заповедник. Я благодарю Сергея Шапаренко (Печенеги,Харьков)), который первым узнал о ситуации с Росточьем и оперативно предоставил нам нужную информацию.Я благодарю Олю Мелень (Экология, Право, Людина, Львов) за ценные советы и моральную поддержку. Я благодарю работников Минприроды Украины, которые пришли поддержать нас в суде в качестве третьей стороны и мы выступили с ними единым фронтом в защиту заповедника. Я хочу поблагодарить многих других небезразличных людей, которые все это время волновались за судьбу заповедника и как могли помогали нам.

Пресс-служба КЭКЦ

Читайте также:
Екологи попереджають Президента, що адмінреформа лишила заповідні території без керівництва
Паперове розширення паперового національного парку

Львівська облрада вимагає скасувати наказ Табачника про реорганізацію «Розточчя»

Депутати Львівщини звернулися до Генпрокуратури України з проханням скасувати наказ міністерства освіти і науки України про реорганізацію природного заповідника «Розточчя» при Національному лісотехнічному університеті України. За твердженням депутатів, таким наказом міністр Дмитро Табачник порушив закон України «Про природно-заповідний фонд України».

Представляючи проект звернення, депутат Львівської обласної ради від фракції ВО «Свобода» Ірина Сех пояснила, що, згідно із зазначеним наказом, природний заповідник «Розточчя», що функціонує на території Львівської області з 1984 року і має статус заповідного об’єкта найвищої категорії, втрачає цей статус, – інформує кореспондент ZAXID.NET.

У зверненні вказано, що цей наказ суперечить статтям 5 і 12 закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також ст. 51 і 54 цього закону, згідно з цими статтями, зміни меж категорії та скасування статусу територій і об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймає лише Президент України. Відтак, за словами Ірини Сех, тодішній міністр освіти і науки України Дмитро Табачник порушив своїм наказом цей закон.

Відтак Львівська облрада звернулася до Генпрокуратури з проханням вжити відповідних заходів щодо скасування наказу, до Президента України – з проханням відновити статус заповідника «Розточчя» і до Кабінету Міністрів України – з проханням розробити спеціальну бюджетну програму для фінансування цього заповідника.

Нагадаємо, відповідний проект звернення підготувала 30 грудня комісія Львівської обласної ради з питань екології, природних ресурсів та рекреації.

Нагадаємо, у червні-липні Головне контрольно-ревізійне управління України провело ревізію і зробило зауваження про нецільове використання бюджетних коштів. Тобто, фінансування заповідника проводиться Національним лісотехнічним університетом (м. Львів) за програмою підготовки кадрів, хоча у відповідності до закону про природно-охоронний фонд, заповідник є природоохоронною та науково-дослідною установою, на базі якої проходять практику студенти вищих навчальних закладів.

А вже у вересні цього року на ім’я ректора лісотехнічного університету, академіка НАН України Ю.Туниці надійшов лист від міністра освіти Дмитра Табачника, в якому йшлося, що до 1 листопада необхідно здійснити реорганізацію заповідника “Розточчя” шляхом перетворення на структурний підрозділ Національного лісотехнічного університету без права юридичної особи, а також привести у відповідність до чинного законодавства його установчі документи.

Нагадаємо, до міністра освіти й науки України Дмитра Табачника щодо даного рішення позивається Київський еколого-культурний центр та “Екоправо-Київ”.

На території Львівської області природний заповідник “Розточчя” є заповідним об’єктом найвищої категорії, який функціонує на території Львівської області з 1984 року. Державною програмою формування національної екомережі на 2000-2015 років та низкою міжнародних угод передбачено створення транскордонного міжнародного біосферного резервату “Розточчя”, до складу якого, в першу чергу, увійде природний заповідник “Розточчя” площею 2084 га. Матеріали щодо створення української частини перебувають на розгляді в мак ЮНЕСКО. Міністерство освіти і науки України наказом від 1.11.2010 року №1032 про реорганізацію національно-природного заповідника “Розточчя” при Національному лісотехнічному університеті України зобов’язало припинити юридичну особу природний заповідник “Розточчя” шляхом його реорганізації у структурний підрозділ університету.

zaxid.net

Януковича просять взяти під контроль «дерибан» лісів у Брюховичах

6 січня депутат від фракції «Україна Соборна» Львівської міської ради Віра Лясковська звернулась до Президента України Віктора Януковича з проханням взяти під особистий контроль ситуацію довкола «дерибану» брюховицьких лісів і захистити їх «від тотального знищення».

Віра Лясковська зазначила, що частина цих лісів входить у лісопаркову частину Львівської міськради, і ці ліси мають «виняткове оздоровчо-лікувальне та екологічне призначення».

«Впродовж останніх років жадні наживи і знахабнілі від безкарності шахраї-мародери забудовують ці лісові масиви пихатими віллами, наносячи тяжкі суспільно-економічні і екологічні наслідки: знищення лісового масиву, обміління рік і водойм, забруднення водостоків і підземних вод, погіршення кліматичних умов, знищення екосистеми.

Ні правоохоронні органи, ні суди всіх рівнів, ні найвищі органи державної влади, до яких постійно апелює Львівська міська рада, не зупинила цей вандалізм», – зазначено у зверненні.

Лясковська наголошує, що завдяки «підкупності чиновників та суддів, безпосередній участі у цьому процесі деяких скорумпованих правоохоронців за підробленими документами вилучено із Державного лісового фонду лише за останні два роки і передано під індивідуальне будівництво близько 50 га земельних ділянок охоронної лісопаркової зони».

Крім того, каже депутат, під загрозою опинилась Львівська міська кардіологічна лікарня, в якій в лісопарковій зоні хворі проходять лікування та реабілітацію. Також територія, де знаходиться лікарня, за словами Віри Лясковської, віднесена постановою Кабміну до курортних територій.

Попри це, із слів депутата, «Брюховицька селищна рада незаконним рішенням передала двом приватним фірмам «Буддизайн» та «Новобуддизайн» 19,1 га цієї території під забудову котеджами».

«Вищий адміністративний суд і Верховний суд України визнали це рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню. А проти представників цих фірм та голови селищної ради були відкриті кримінальні справи. Проте фірми «Буддизайн» та «Новобуддизайн» незаконно, утаємничено у 2009 році продали цю територію двом іншим фірмам. Жодних дій зі сторони правоохоронців проти цього антилюдського злотну не вчинено. Найбільш резонансним рейдерством є намагання пограбувати під житлове будівництво приватною фірмою «Ремонт» 328,7 га вищезгаданих лісів», – наголосила віра Лясковська.

Вона нагадала, що упродовж чотирьох років триває захист цих земель і досі справи перебувають у судах.

«Цілком очевидно, що ці шахрайські злочини прикриваються високопосадовцями і супроводжуються великими «заохоченнями». Всі зусилля депутатів міської та обласної рад, звернення заслужених громадян Львівщини, а також захисників лісопарку не лише України, але й інших країн, до найвищих державний посадовців з проханням зупинити цей вандалізм, покарати злочинців, виявились безуспішними. Просимо вас, шановний Вікторе Федоровичу, як виняток взяти під свій особистий контроль розслідування цієї справи: поновити кримінальні справи, притягнути злочинців до відповідальності. Сподіваємось, що ви врятуєте ще не до кінця знищені легені львів’ян і нерукотворну перлину – творіння Природи».

Нагадаємо, 2009 року львівські депутати у Верховному суді України відсудили згадані ліси у фірми «Ремонт».

Zaxid.net

фото звідси

Львовские экологи судятся с Табачником (ВИДЕО)

Львовские экологи подали в суд на министра образования Дмитрия Табачника. Они требуют приостановить действие его распоряжения о присоединении заповедника “Расточье” к Лесотехническому университету. Документ уже вступил в силу, а это означает, что охранная территория лишается заповедного статуса и может быть использована в любых целях. В ситуации разбиралась София Гордиенко.

На этой доске почёта – гордость заповедника “Расточье” – представители краснокнижной флоры и фауны.

Две тысячи гектаров земли вместе с обитателями почти 30 лет принадлежат Министерству образования. Деньги на обширное хозяйство и зарплаты сотрудникам выделялись по статье “Подготовка молодых специалистов”. Но проверяющие КРУ посчитали: звери и сотрудники под эту категорию не подпадают, а значит – эти расходы незаконны. Чтобы исправить ситуацию – в Минобразования решили угодья “Расточья” присоединить к Лесотехническому университету. В заповеднике заволновались.

Галина Стремец, заместитель директора Заповедника “Расточье”:

Землі заповідника перестануть бути землями заповідника, вони переходять у фонд запасу району, і тому ці землі потім можна буде використати для якихось інших потреб.

Дмитрий Табачник уверяет – ни охранной территории, ни его обитателям опасность не угрожает. Говорит, министерство только ищет законные пути избежать претензий ревизоров.

Дмитрий Табачник – министр образования и науки, молодежи и спорта Украины:

Це бюджетні кошти, і я не можу не виконувати приписів УКРУ, тому що інакшим чином і ректор університету, який якимось чином порушує закон, і інші співробітники міністерства будуть нести спочатку адміністративну, а далі, боронь Боже, і кримінальну відповідальність.

В то же время, в Контрольно-ревизионном управлении уточняют: они только посоветовали Минобразования изменить статью финансирования заповедника.

Ирина Гурьева, директор департамента инспектирования в области образования и науки Главного КРУ Украины:

Наші вимоги про усунення порушень не передбачали, що треба зняти статус заповідника з цього “Розточчя” і підпорядкувати як структурний підрозділ в університет.

Эти места – одни из самых живописных во Львовской области. Здесь и охотничьи угодья, и Яворовский национальный парк. И всё – в получасе езды от Львова.

В самом центре заповедника есть “незаповедный” островок. За этими воротами находится так называемая дача “Добрыка” – место отдыха партийной элиты Львовской области в советские времена. Недавно весь комплекс выкупили.

К лесам вокруг этой ограды до сих пор никто не прикасался. Экологи переживают: после вступления в силу приказа Табачника – чиновничьих дач здесь может стать больше. Они уже обратились в суд с требованием приостановить действие документа.

Галина Левина, адвокат-эколог:

Законом України “Про природно-заповідний фонд” передбачено, що природні заповідники повинні бути юридичними особами, тобто окремими організаціями, і ніяка інша організація їх поглинати не може.

Пока суд да дело, “Расточье” может лишиться не только заповедного статуса, но и перспективы развития. Через два месяца в Париже ЮНЕСКО будет рассматривать заявку о создании украинско-польского международного биосферного резервата. Однако к тому времени, юридически, заповедника может и не быть.

София Гордиенко, Антонина Мавроди, Юрий Голубинка, “Подробности”, ТК “Интер”, Львовская область.

Подробности-ТВ

Порушено кримінальну справу за руйнування пам’ятки на Лисенка, 14 у Львові

3 листопада слідчий Личаківського райвідділу ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області постановив порушити кримінальну справу «за фактом умисного незаконного руйнування пам’яток-об’єктів культурної спадщини м.Львова – муру монастиря Францисканців, за ознаками ст. 298 ч. 1 КК України».

Кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато розслідування.

Про це ЗІКу повідомив ініціативний комітет із захисту дитячого майданчика на вул. Лисенка, 14 у Львові.

Приводом для порушення кримінальної справи слідчий Личаківського райвідділ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області називає заяву заступника начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Ігоря Черняка.

Нагадаємо, йдеться про руйнування муру огорожі саду і парку монастиря францисканців, яке сталося 27-28 липня цього року.

Як випливає з пояснення, що його начальнику Личаківського РВ ГУ МВС України у Львівській області майору міліції Гарасиму П. С. надав активіст ініціативного комітету із захисту дитмайданчика на вул. Лисенка, 14 Роман Кузик, «факти незаконного демонтажу огорожі у вигляді цегляного муру зафіксовані працівниками райвідділу при виході на місце вчинення злочину ще 28.08.2010 року, про що було складено відповідні протоколи та взято чисельні письмові та усні пояснення від представників громадськості мікрорайону. Оригінал документа, що підтверджує факт вчинення кримінального злочину, неодноразово представлявся з 28.08.2010 р. і до сьогодні численним працівникам райвідділу, однак безрезультатно, оскільки в незаконних інтересах третіх осіб цей офіційний документ безпідставно жодного разу не брався до уваги. Тому представляю до даних пояснень копію з наявного у мене на руках завіреного мокрою печаткою викопіювання на 4 арк. зі справи № 1024 опису № 3 фонду № Р221 Державного архіву Львівської області, а саме копію рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 29.11.1990 р. № 450. Згідно з даним рішенням демонтована 28.08.2010 р. цегляна огорожа оголошена (як історична забудова м. Львова) історико-культурною заповідною територією – (див. п. 1), на що поширюється (див. п. 2) здійснення державного контролю з охорони й використання цієї пам’ятки історії та культури. Згідно з затвердженим п. 5 цього рішення додатком, у списку пам’яток архітектури м. Львова, під присвоєним охоронним номером пам’ятки архітектури «145-М» перебуває огорожа колишнього монастиря францисканців. Таким чином існують реальні підстави порушення кримінальної справи за фактом нищення пам’ятки архітектури, над якою встановлено державний контроль з охорони. Окрім того, незаконно демонтовано історичну цеглу муру, яка зараз складована на території дитячого майданчика і розкрадається невідомими особами, зважаючи на відсутність її обліку з 28.08.2010 р. та до сьогоднішнього дня».

Ініціативний комітету із захисту дитячого майданчика на вул. Лисенка, 14 у Львові ознайомився з постановою слідчого про порушення кримінальної справи і зауважив чимало неточностей: номер ЖРЗПЗ, дата порушення ЖРЗПЗ, згадування серпня замість точної дати руйнування 27.07.2010 р., неточна назва ПП, вказування на розпорядження, яке було винесено після руйнування, згадування про баланс заповідника, робота дирекції якого до сьогодні не відновлена, покликання на Ігоря Черняка, яка була подана значно пізніше за звернення до міліції ініціативного комітету про факт руйнування муру. Та найбільше здивувань у захисників дитмайданчика викликало те, що кримінальну справу порушено за фактом, усупереч відомостям про вказівку директора ПП А. Саєнка на руйнування муру підрядниками Львівміськбуду. На думку пам’яткозахисників, таку постанову необхідно оскаржувати та перекваліфіковувати на конкретних осіб.

До речі, у справі забудови дитмайданчика на території саду і парку колишнього монастиря францисканців, 29 жовтня суддя Галицького районного суду м. Львова Ванівський О. М. виніс рішення, про яке теж варто знати громаді Львова.

Нагадаємо, попередньо 20.09.2010 цей же суддя Ванівський О. М. задовольнив клопотання ПП «Компанія Горган» про скасування забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 липня 2010 р.

А 29 жовтня він розглянув у попередньому судовому засіданні клопотання ПП «Компанія «Горган» про скерування справи за підсудністю й ухвалив адміністративну справу за позовом прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Львові до Львівської міської ради, третя особа ПП «Компанія Горган», про визнання незаконним та скасування ухвали ЛМР №2906 від 08.12.2005 «Про затвердження приватному підприємству «Компанія Горган» проекту відведення земельної ділянки на вул. Лисенка, 14 у м. Львові», припинення договорів оренди землі; про скасування п. 14 додатку до ухвали Львівської міської ради №2889 від 01.12.2005 р.; про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1041 від 04.12. 2009 р. «Про розгляд спірних питань погоджувальної комісії громадських слухань, висновків Державної служби з питань національної культурної спадщини, затвердження історико-містобудівного та містобудівного обґрунтувань, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво приватним підприємством «Компанія Горган» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями дитячого дозвілля та автостоянки на вул Лисенка,14» – передати в Львівський окружний адміністративний суд.

Ініціативний комітет із захисту дитячого майданчика на вул. Лисенка, 14 у Львові звернув увагу на те, що суддя Ванівський 20.09.2010 р. скасував забезпечення позову без участі сторін в процесі, не заслухавши жодної думки будь-якої зі сторін, бо попередньо тих не було запрошено для участі у судовому засіданні, про що свідчать матеріали справи. Окрім того, в обох ухвалах суддя Ванівський навмисно не вказує, окрім себе та секретаря Яриш, наявності сторін, бо в одному випадку нікого не було, а в другому – треба було приховати думку осіб в четвертому абзаці під фразою «що з’явилися». Разом з тим, очевидним є факт подання відповідачем, перш за все, клопотання про скасування заходів забезпечення адмінпозову, ніби йому в той самий час було не відомо про обставини щодо непідсудності цієї справи. Ще більше здивування комітету викликає припущення про те, що суддя Ванівський міг також не знати про обставини щодо непідсудності цієї справи, коли скасовував забезпечення позову, – бо в такому випадку це зароджує сумнів щодо його компетентності, якщо відкинути якісь інші мотиви.

“ЗІК”