Системний дерибан

Останнє попередження Комітету з дотримання Оргуської конвенції

У грудні 2010 року Комітет із дотримання Оргуської конвенції так і не зміг підготувати свої висновки до Четвертої наради Сторін Конвенції, яка відбудеться у червні 2011 року, оскільки Україна не спромоглася вчасно надати Комітету звіт по прогресу впровадження Конвенції та нормативний документ у сфері участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосується довкілля. Нагадуємо, що у2008 році на попередній Третій нараді Сторін Конвенції Україні було наполегливо рекомендовано щорічно, до наступної зустрічі, відповідно у листопаді 2008, 2009 та 2010 років, подавати Комітету звіти щодо прогресу держави на шляху імплементації Конвенції. Крім того, Третя нарада Сторін вказувала, що Україні необхідно прийняття відповідне національне законодавство, яке встановило би чіткі юридичні рамки забезпечення участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосується довкілля. Представники уряду України вже понад два роки обіцяють представити Комітету проект такого нормативного акту, але, не зважаючи на багаторазові нагадування Секретаріату Конвенції, до сьогоднішнього дня так і не спромоглися.
Сьогодні, 11 січня2011 року, Секретаріат Конвенції звернувся до відповідальних осіб Мінекоресурсу із останнім попередженням. У листі Секретаріату йдеться про те, що, якщо Україна до 11 лютого 2011 року не надасть відповідний звіт і проект, Комітет буде змушений робити свої висновки, базуючись на наявній інформації. А це означає, що він втретє констатуватиме неналежне виконання Україною своїх зобов’язань і буде рекомендувати Четвертій нараді Сторін застосувати щодо України міжнародні санкції, в тому числі, винести офіційне попередження уряду України. За всю історію діяльності Комітету таке попередження застосовувалося лише один раз – щодо Туркменістану.   Таке рішенняпогіршить і без того не бездоганний імідж України на міжнародному рівні. Та чи задумується про це уряд України? Чи важливою для українського уряду є думка міжнародної спільноти? На разі зацікавлена громадськість із сумом може констатувати, що думка міжнародних інституцій найвищого рівня не цікавить уряд України.

За більш детальною інформацією звертайтесь:
Єлизавета Алексєєва, провідний юрисконсульт ЕПЛ
ep l@mail.lviv.ua; liza@uoregon.edu
тел. (032) 243 – 38 – 88

Джерело: ЕПЛ.

В понедельник в Дарнице (Киев) вырубили сквер

«Лесорубов» не остановило даже то, что всего пару недель назад Верховная Рада приняла Закон о введении на пять лет моратория на вырубку зеленых зон в Киеве. Свою подпись под документом поставил и президент.

Вырубленный скверик расположен на углу улиц Красноткацкой и Красногвардейской, рядом со стадионом «Авангард». Это был практически единственный зеленый уголок в микрорайоне.– Вырубили больше сотни деревьев, здесь березы, тополя, сосны были, – говорит киевлянин Александр Дядюк. – Вчера ветки палили, дым столбом стоял. Рубили либо ночью, либо рано утром. Решением Хозяйственного суда этот участок размером в пять гектаров (вместе со стадионом) лишили статуса зеленой зоны и отдали в аренду под строительство торгового центра некой фирме ООО «Маркет Люкс». Даже решения Горсовета по этому участку не было, – утверждает Александр. – Это упрощенная схема – забирать землю через суд. Ясно, что никаких апелляций Горсовет не подавал. И мораторий президента на вырубку не помог.

Джерело: Газета по-киевски.

Аналогічна новина: В Киеве в Дарнице неизвестные вырубили более сотни деревьев.

Екологи попереджають Президента, що адмінреформа лишила заповідні території без керівництва

Українські екологи попереджають Президента, що остання адміністративна реформа лишила заповідні території без керівництва, і тому просять створити Державне агентство заповідної справи України замість ліквідованої Державної служби заповідної справи.

Своє прохання вони пояснюють тим, що зараз в Україні йде формування мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, якими тепер, через відсутність спеціальної служби, немає кому керувати.

„У результаті діяльності Державної служби заповідної справи, за часи незалежності України, загальна площа територій та об’єктів природно-заповідного фонду збільшилася майже втричі і становить зараз біля 5,7% (за Державною програмою щодо формування національної екомережі на кінець 2015 року має становити 10,4%)”, – йдеться у листі Національного екологічного центру України до Президента.

Екологи наголошують, що Державна служба заповідної справи користувалася довірою громадських екологічних організацій, оскільки її діяльність була відкритою та зрозумілою.

Представники НЕЦУ відкидають запропоноване адмінреформою створення окремого підрозділу Міністерства екології та природних ресурсів, який мав би опікуватися питаннями природно-заповідного фонду. На їхню думку, це не дозволить забезпечити належну координацію у сфері заповідної справи та призведе до скорочення чисельності працівників заповідників. Однією з причин цього є зміна тематичної орієнтації самого міністерства, яке до адмінреформи „відповідало за охорону довкілля”, а тепер „завідує природними ресурсами”. Екологи переконані, що орієнтований на ресурси орган не зможе зберегти заповідну спадщину України.

„Адміністративна реформа, як це декларується, покликана підвищити ефективність урядових органів в Україні, проте і факт ліквідації Державної служби заповідної справи, і не створення нового органу, який би успадкував завдання ліквідованої Держслужби, нагадують ситуацію, коли з водою випліскують немовля.

Варто взяти до уваги, що ліквідована Держслужба заповідної справи – чи не єдина урядова структура, до роботи якої у екологічних громадських організацій практично немає зауважень, крім хіба що побажання ще ефективнішої і результативнішої роботи”, – каже голова НЕЦУ Ігор Сіренко.

Він зауважує, що у листах чиновники відносять розвиток заповідної справи в Україні до найвищих державних пріоритетів, і тому Президент України має зробити цивілізований вибір у галузі екополітики – створити Державне агентство заповідної справи.

Національний екологічний центр України закликає всі організації та окремих громадян, яким небайдужа доля української природи і осередків її збереження – об’єктів природно-заповідного фонду України – приєднатися до відкритого листа від НЕЦУ, надіславши його від свого імені Президентові України.

Відкритий лист НЕЦУ до Президента України

За додатковою інформацією звертайтеся, будь ласка, до:

Ігор Сіренко,
Голова Національного екологічного центру України
050 547 62 72
i.sirenko at gmail.com

Олексій Василюк,
Заступник голови НЕЦУ
097 1000 473
vasyliuk at gmail.com

Джерело: НЕЦУ.

Екологи попереджають про небезпеки від експлуатації старих ядерних реакторів

Представники громадських організацій звертають увагу чиновників на небезпеки роботи двох ядерних реакторів Рівненської атомної електростанції, проектний термін експлуатації яких спливає з нового року. За кілька тижнів, 10 грудня, на Рівненській АЕС зберуться чиновники, щоб прийняти рішення про подовження терміну роботи двох ядерних реакторів, які й так уже працюють 30 років.

Перші ознаки старіння реакторів виявити важко, адже вони виникають на мікроскопічному рівні структури матеріалів, і тому, як правило, стають очевидними тільки після того, як аварія уже відбулася. Інспектори, які досліджують блоки на РАЕС, можуть дати лише приблизну оцінку стану обладнання. Наприклад, ймовірність значної аварії на АЕС оцінюють як 10-5 (одна аварія на сто тисяч років), а насправді такі аварії стаються раз на кілька років. Тому навіть після детального огляду все одно лишається значна ймовірність аварії на РАЕС, а зі збільшенням віку АЕС ймовірність аварії зростає.

„Варто додати, що найстаріші в Україні реактори типу ВВЕР-440, термін експлуатації яких зараз планують подовжити в Україні, Асоціація західноєвропейських органів ядерного регулювання визнала такими, безпеку яких неможливо підняти до прийнятного рівня, – розповідає Андрій Мартинюк, голова ради громадської організації «Екоклуб» (Рівне). – Разом із тим, Верховна Рада роками витрачала кошти зняття з експлуатації на цілі, далекі від цього. Тобто, ситуація, м’яко кажучи, дивна: старі блоки небезпечні, але гроші на їх зняття з експлуатації уже давно витрачені на невідомо що».

Друга причина: подовження експлуатації цих двох реакторів робить Україну більш залежною від одного виробника ядерного палива – російської компанії ТВЕЛ, яка єдина в світі виробляє паливо для цих двох застарілих реакторів. Для решти ядерних блоків Україна ще може купувати ядерне паливо у інших постачальників, але саме для цих, найстаріших в Україні, – ні.

Наступна причина – економічна недоцільність.

„Сьогодні в нашій країні та її сусідів немає такого попиту на електроенергію, щоб задіяти всі українські атомні блоки – це означає, що кошти, які інвестували в блоки, ніколи не повернуться. Тариф на атомну електроенергію не покриває витрати на вирішення проблеми радіоактивних відходів АЕС та її закриття, тому робота старих енергоблоків не лише не принесе прибутків, а навпаки – принесе збитки”, – каже координатор енергетичної програми НЕЦУ Артур Денисенко.

„Перший та другий реактори РАЕС такі старі, що їх все одно доведеться колись закривати. І їхнє закриття пізніше коштуватиме набагато більше, ніж коштує зараз. Поки немає попиту на електроенергію саме від цих блоків, варто почати їх закривати – це і зекономить державні кошти, і не загрожуватиме населенню та природі України”, – каже експерт з енергетичних питань Національного екологічного центру України Дмитро Хмара.

На думку експертів Національного екологічного центру України, найкращим рішенням з точки зору енергетичної, екологічної безпеки та економічної доцільності є поступове виведення з експлуатації старих атомних енергоблоків по закінченню терміну їх експлуатації. Гроші, які планують витратити на їхнє подовження, варто було би направити на підвищення енергоефективності в промисловості і житловому господарстві.

Дослідження НЕЦУ про проблеми подовження експлуатації старих ядерних енергоблоків
За додатковою інформацією звертайтесь:

Дмитро Хмара
експерт з питань енергетики
Національного екологічного центру України
тел.: 044 353 78 41, 050 693 24 04
dmytro.khmara@necu.org.ua
www.necu.org.ua
www.atom.org.ua

Андрій Мартинюк,
Голова ради громадської організації «Екоклуб», Рівне
тел.: (0362) 23 70 24, 097 235 92 32
office@ecoclubrivne.org
www.ecoclubrivne.org

Артур Денисенко,
Координатор енергетичної програми НЕЦУ
тел.: 044 353 78 41, 067 947 28 47
arthur.denisenko@necu.org.ua
www.necu.org.ua
www.atom.org.ua

В Україні зможуть будувати шкідливі об’єкти, не радячись із громадськістю

В Україні можуть почати будувати шкідливі для довкілля об’єкти і не зважати на думку громадськості. Це може статися через відміну екологічної експертизи для ряду будівельних документів, що її пропонує Міністерство регіонального розвитку і будівництва у законопроекті „Про регулювання містобудівної діяльності” (попередня назва „Про удосконалення дозвільної системи у будівництві”) [1].

Загалом, цим законопроектом передбачається зменшити кількість потрібних дозволів для забудовників, зокрема, видалити проведення екологічної експертизи для ряду документів. Водночас, саме законом України „Про екологічну експертизу” передбачене громадське обговорення проектів будівництва екологічно шкідливих проектів.

„Відмінивши обов’язковість екологічної експертизи, керівництво держави дозволить забудовникам більше не радитися із громадськістю щодо якості проектів, навіть із тими людьми, що житимуть поряд зі шкідливим будівництвом”, – пояснює експерт Національного екологічного центру України Олексій Пасюк.

Згідно з законопроектом, екологічну експертизу не потрібно буде проводити для майже всіх нових будівництв, навіть для проектів будівництва та техніко-економічних обґрунтувань атомних електростанцій.

„Намагаючись полегшити життя інвесторів-забудовників, Мінрегіонбуд водночас не зважає на те, що в Україні тепер можна буде законно будувати будь-що на шкоду для людей та довкілля”, – каже Олексій Пасюк.

Він додає, що якщо кращим способом підтримати будівництво було би скористатися досвідом Європи, де для підтримки будівельників у період кризи підтримували програми по утепленню будинків та інші заходи з енергозбереження.

На думку юристів та екологів, відсутність екологічної експертизи ряду будівельних документів суперечить нормам не тільки українського, а й міжнародного законодавства. Зокрема, обов’язкове проведення екологічної експертизи передбачене Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”. З міжнародних документів, ратифікованих Україною, це Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті та Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

Українські природоохоронці та юристи вимагають обов’язкового громадського обговорення цього законопроекту ще до того, як його передадуть у Кабінет Міністрів України. Зокрема, свої зауваження до законопроекту уже надіслали Всеукраїнська екологічна ліга [2] та «Екологія Право Людина» [3]. Тим більше, що зараз у проекті закону зазначено, що при його прийнятті консультація із громадськістю не потрібна.

[1] Законопроект «Про регулювання містобудівної діяльності»:

http://www.necu.org.ua/wp-content/uploads/proekt_zakonu_101108.pdf

Пояснювальна записка до законопроекту:

http://www.necu.org.ua/wp-content/uploads/poyasn-zapyska_101108.pdf

Порівняльна таблиця до законопроекту:

http://www.necu.org.ua/wp-content/uploads/porivn-tablytsya_08_11_2010.pdf

[2] Зауваження до законопроекту Всеукраїнської екологічної ліги:

http://www.ecoleague.net/5623003-169-2407.html

[3] Лист «Екологія Право Людина» із зауваженнями:

http://www.necu.org.ua/wp-content/uploads/epl_eia_minregionbyd_11_2010.pdf

За додатковою інформацією звертайтеся, будь ласка, до:
Олексій Пасюк,
Експерт Національного екологічного центру України
opasyuk@bankwatch.org
044 3537842

Влада визнала власний гріх – заводу зі спалення сміття “не буде”

Проектант скандального заводу зі спалення сміття на Солом’янці втратив останню очеретину, за яку тримався впродовж останніх тижнів. Висновок повторної експертизи СЕС важко назвати втішним для його дітища, котре з літа цього року труїть довкілля й здоров’я мешканців одного з густонаселених районів столиці.За її результатами Головний санітарний лікар України попередній висновок відкликав і вилучив із реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи. А мені доповів офіційно: “обладнання зі спалювання побутових відходів на земельній ділянці у м. Києві по вул. Уманська, 8 розміщено не буде“.

Завод встановлено й обладнано протизаконно

Із даного факту маємо щонайменше три принципових висновки.

Перший. Експертам МОЗ України знадобилося більше двох місяців, аби порахувати відстань від незаконного підприємства до найближчих помешкань і переконатися у фальсифікації висновку СЕС за підсумками першої експертизи санітарних епідеміологів. Рівно стільки часу минуло від моменту отримання МОЗ одного з перших моїх депутатських звернень, що містило вимогу щодо проведення повторної експертизи.

Уявіть, скільки зусиль, ресурсів і робочого часу треба, щоб за супутниковою картою впевнитися у географічних підтасовках авторів скандального дозвільного документу.

Так само, як і дійти висновку щодо відвертого пересмикування в тексті висновку формулювань додатку № 4 до “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”. Адже закон, насправді, не розрізняє сміттєспалювальні та сміттєпереробні заводи на стаціонарні та пересувні. Отже, жодного помешкання не має бути поруч із МПК-400 не менш як в радіусі 500 метрів.

Між тим, об’єкт експлуатувався за 125 метрів від музичної школи і житлових будинків в одному з найбільш густо заселених й екологічно складних районів Києва – тут вдвічі перевищено гранично допустиму концентрацію викидів діаксиду азоту.

Другий. Проектант на має на сьогоднішній день жодного дозвільного документу, що хоч якось міг би виправдати перебування на території вагонного депо ст. “Київ-Пасажирський” небезпечного об’єкту – ані позитивного висновку СЕС, ані погодження голови Солом’янсьої райдержадміністрації, ані підтримки місцевої громади, ані висновку державної екологічної експертизи.

За відсутності хоча б одного із цих документів не лише експлуатація МПК є злочинною. Сам факт наявності підприємства на території Укрзалізниці суперечить закону. Адже від пожежного департаменту проектант отримав лише рішення щодо виділення земельної ділянки “під забудову”, а від СЕС він добився “шитого білими нитками” погодження “проекту будівництва”.

Отже, завод було встановлено без решти погоджень у сподіванні на їх отримання потім “заднім числом” – у порушення чинного законодавства. При цьому завод експлуатувався – нехай і в дослідному режимі – але знову ж таки протиправно. Хто за це відповідатиме?

Третій. Влада віднайшла сили визнати власні помилки. Такий факт дорогого вартий. Залишилося поставити крапку над “і” і не лише притягти винних до відповідальності, але й змусити їх демонтувати небезпечний об’єкт. І бажано за власні кошти.

І насамкінець

У світлі останніх подій не маю жодного сумніву щодо подальшої долі резонансного підприємства – його, вочевидь, демонтують – як і хотіла того громада.

Чи буде притягнуто до відповідальності керівників Укрзалізниці, що місяцями ховали від киян небезпечний і протиправно встановлений завод, і псевдо-експертів Інституту гігієни і медичної екології ім. Марзєєва, що відзначилися фальсифікованими висновками?

Принаймні з нетерпінням чекаю результатів перевірки діяльності даної установи з боку МВС України “в частині наявності ознак корупції і фальсифікацій”, а також фінальних висновків Генпрокуратури щодо відповідальності чиновників Укрзалізниці.

І все ж одне запитання досі залишається без відповіді. Хто компенсуватиме мешканцям навколишніх будинків шкоду, заподіяну роботою небезпечного агрегату? Чи вони мають уже (лише?) тому радіти, що чиновник не переміг цього разу?

Леся Оробець, народний депутат, УП

Громадськість просить ЄБРР давати Україні гроші не на шкідливі, а на „зелені” проекти

Мережа екологічних організацій Бенквоч ставить під сумнів „новий шлях економічного зростання”, запропонований у „Звіті про процес переходу” Європейського банку реконструкції та розвитку за 2010 рік. Якщо ріст фінансування у „брудну” енергетику, який демонструє ЄБРР у останні три роки, і є цим шляхом – то він веде до екологічного занепаду регіону.

Згідно з аналізом, проведеного мережею Бенквоч, у 2006 році кредити Банку, видані на реалізацію енергетичних проектів на основі вугілля, нафти, газу, становили 250 мільйонів євро, а до 2009 року такі кредити зросли до 1,3 мільярдів євро. Найбільш різкий стрибок об’єму таких інвестицій припав на період 2008-2009 років. Водночас, інвестиції у відновлювані джерела енергії знаходилися на незадовільно низькому рівні – близько 75 мільйонів євро на рік.

Ці висновки не співпадають з результатами, задекларованими на нещодавній зустрічі Великої двадцятки в Південній Кореї. Тоді лідери провідних країн світу вкотре підтвердили свою готовність скорочувати дотації у викопні види палива. А на рівні кредитування від ЄБРР ці розвинені країни продовжують підтримувати розвиток шкідливої енергетики.
Фіданка Бачева-МакГра, координатор Бенквоч по ЄБРР, заявила:

„Вражає, що акціонери ЄБРР, включаючи членів ЄС, які прямують на переговори зі зміни клімату і беруть на себе тверді зобов’язання по скороченню викидів CO2, дозволили Банку наростити кредитування брудної енергії за останні кілька років. Так, ЄБРР робить багато для підвищення енергоефективності, але якщо Банк зобов’язався сприяти переходу до низько-вуглецевої економіки, він має забути про свої плани по збільшенню використання викопного палива і посилити інвестиції у справді чисті відновлювані джерела енергії та енергозбереження”.

Одним з найбільш кричущих прикладів кредитування Європою українських „брудних” проектів є виділення 175 мільйонів євро для будівництва ЛЕП від Запорізької АЕС до підстанції „Каховська”. Це було у жовтні цього року, а тепер ЄБРР розглядає можливість подальшого фінансування південної експортної магістральної ЛЕП (близько 1000 км), яка дозволить експортувати в європейські країни дешеву, але „брудну” електроенергію, вироблену на українських АЕС та ТЕС.

”Зараз у Європейському Союзі спостерігаються сталі тенденції до скорочення виробництва „брудної” електроенергії на теплових та атомних станціях. Але „зелена” енергія, яку вони виробляють, коштує дорожче, ніж „брудна”, яку можна було би купити у нас, і тому фінансові агенти ЄС – банки ЄБРР та ЄІБ – дають кошти на розвиток шкідливої української енергетики, де можна буде купувати енергію дешевше. Україну перетворюють на сировинно-енергетичний додаток ЄС. Таким чином, Європа отримуватиме дешеву електроенергію і ніяких екологічних проблем, натомість нашим нащадкам залишаться забруднені повітря і вода, відвали попелу, терикони і радіоактивні відходи”, – каже експерт Національного екологічного центру України Юрій Урбанський.

За додатковою інформацією звертайтеся, будь ласка, до:
Ірина Головко
Національний координатор мережі Бенквоч,
044 3537842
iryna@bankwatch.org

Фіданка Бачева-МакГра (англійська)
Координатор ЄБРР у мережі ЦВЄ Бенквоч
Тел: 359 899 876 095

Сміттєспалювальний завод на Солом’янці працює вночі попри заборону

Сміттєспалювальний завод на вулиці Уманській у Солом’янському районі столиці, попри заборону, продовжує працювати вночі.

Про це свідчать результати журналістського розслідування, проведеного ток-шоу «Київський форум» Київської державної регіональної телерадіокомпанії (КДРТРК).

За інформацією мешканців навколишніх будинків, сміття спалюють з першої до п’ятої години ранку. Відповідне відео було продемонстроване в ефірі «Київського форуму».

Разом з тим факт роботи сміттєспалювальної установки заперечив заступник начальника Державної екологічної інспекції у м. Києві Мінприроди України Пилип БІЛЕЦЬКИЙ.

«Нами було винесено рішення про тимчасову заборону діяльності цього сміттєспалювального комплексу. Після чого він був опломбований, і на сьогоднішній день не працює. Постійно проводяться перевірки цілісності пломб», – заявив чиновник.

За інформацією П.БІЛЕЦЬКОГО, на відео, що було показане в ефірі, засвідчено дим із труби, що належить пральні і «не має жодного відношення до сміттєспалювального комплексу».

Проте народний депутат Леся ОРОБЕЦЬ висловила намір ініціювати порушення кримінальної справи щодо незаконної роботи сміттєспалювальної установки на вул. Уманській.

«У мене особисто немає підстав не вірити жителям району, які досі стверджують, що установка ночами димить. Якщо це дійсно так, то кримінальна справа напрошується, і це очевидно… Чи понесе за це відповідальність керівництво «Укрзалізниці» – дуже на це сподіваюся, принаймні, вони це заслужили. Чи понесуть за це відповідальність псевдоексперти інституту ім. Марзєєва, які дали висновок, який не відповідає ні нормативній базі України, ні реаліям цієї конкретної установки, – так, я буду добиватися, щоб вони понесли відповідальність», – заявила депутат.

Як повідомлялося, у вересні практично в центрі столиці відкрився сміттєспалювальний завод. Замовником його будівництва виступила Південно-Західна залізниця (ПЗЗ). Завод споруджено для переробляння битих пляшок, пластикових пакетів, залишок їжі – всього того, що залишається в потягах після пасажирів.

За словами керівників Південно-Західної залізниці, завод абсолютно безпечний.

Між тим екологи наголошують, що в результаті роботи цього заводу “в повітря виходить уся таблиця Менделєєва. В першу чергу, страждають діти, літні люди. Сміття треба утилізувати, а не спалювати – це технології минулого століття”.

Сміттєспалювальний завод на вулиці Уманській розташований за 200 м від житлових будинків.

“УНІАН”

фото звідси

Читайте попереднє повідомлення на тему:
Мусоросжигательный завод на Соломенке прекратил работу

Прострочені реактори АЕС будуть працювати зайві 15 років (ФОТО)

Київ, 10 листопада 2010. – До винесення рішення про подовження термінів експлуатації застарілих ядерних блоків лишився один місяць. 10 грудня 2010 Державний комітет ядерного регулювання України має прийняти рішення: чи подовжувати роботу 1 та 2 енергоблоків Рівненській АЕС, чи їх закрити.

Цього року спливає термін експлуатації 1 енергоблоку Рівненської АЕС (пуск у 1980 році), у 2011 році – другого енергоблоку (пуск у 1981). Рішення про подовження їх термінів експлуатації у понадпроектний термін призведе до того, що в Україні працюватимуть технічно та фізично застарілі реактори. Блоки, які розраховані на роботу протягом 30 років, уряд України планує експлуатувати ще років 15-30, і виділяє на це значні кошти, які можна використати більш ефективно в інших галузях енергетики.

„Переважна більшість європейських країн закривають свої старі енергоблоки. У Німеччині такі енергоблоки, як на РАЕС, подеколи закрили ще до завершення проектного терміну роботи, а у Болгарії та Словаччині закрили, щойно сплив термін експлуатації”, – каже Дмитро Хмара, експерт Національного екологічного центру України з енергетичних питань.

З економічної точки зору, подовження роботи старих реакторів також не є доцільним, адже Україна і зараз не в змозі спожити всю енергію, яку виробляє.

„Усередині країни немає такої кількості споживачів енергії. Тому уже зараз наявні ядерні потужності України використовуються лише на 68%. Фактично економічних підстав у подовженні терміну експлуатації застарілих енергоблоків немає”, – додає Хмара.

Водночас, щороку скорочується експорт енергії за кордон, оскільки у країнах-сусідах активно впроваджуються новітні енергоефективні заходи, і їхня потреба у енергії зменшується. Тому заробляти на продажі енергії за кордон Україна також не може.

Як показують різні соціологічні дослідження, проведені громадськими організаціями, а також Комітетом ядерного регулювання України, українці розуміють небезпеки подовження терміну роботи старих ядерних реакторів та сприймають цю проблему вкрай негативно. Але, на жаль, майже ніякого впливу на вирішення цього питання населення України не має.

Завантажити аналітичний огляд Національного екологічного центру України з питань подовження термінів експлуатації ядерних енергоблоків у понадпроектний термін

За додатковою інформацією звертайтеся, будь ласка, до:
Дмитро Хмара,
Експерт Національного екологічного центру України з енергетичних питань,
044-353-78-41
dmytro.khmara@necu.org.ua

Мусоросжигательный завод на Соломенке прекратил работу

Скандальный мусоросжигательный завод на Соломенке прекратил работу. Как рассказал начальник ЮЗЖД Алексей Кривопишин, установка МПК-400 для переработки мусора, расположенная на территории депо на ул. Уманской, сейчас проходит проверку «на вредность».

От ее результатов зависит дальнейшая судьба «заводика». На «тесты» завод отправили после недавних общественных слушаний. Экспертиза должна определить, может ли установка, способная перерабатывать около 3 тысяч тонн отходов в год, работать вблизи жилых домов, расстояние до которых — 182 и 226 м. Экологи, напомним, говорили нам, что это огромный риск для жителей. Как нам рассказали в Институте гигиены и медицинской экологии им. Марзеева, который проводит экспертизу установки, ее результаты будут известны через месяц. Любопытно, что именно этот институт выдал ЮЗЖД протокол санитарно-эпидемиологической экспертизы, на основе которой завод начал работать.

“Газета по-киевски”

Читайте предыдущее  сообщение на тему:
Завод зі спалення сміття – у центрі столиці
Кияни проти спалення сміття у центрі міста
Слушания по мусоросжигательному заводу на Уманской