Культура безпеки
Культура безпеки
Культуру безпеки не треба плутати з нездоровою параноєю. Навпаки, це спосіб уникнути її – шляхом мінімізації ризиків заздалегідь.
Суть культури безпеки полягає в тому, що інформацію розповсюджують за принципом “те, що потрібно знати”. У випадках масової акції це означає, що про акцію повинні знати якомога більше людей. Але очевидно, що коли йтиметься про пряму дію, до якої вдавалися вже не раз у Києві – знищенні паркану або тим більше пошкодженні техніки – про це повинні знати лише ті, хто братиме участь в акції.
Згадаймо один із принципів діяльності групи: вільний доступ кожного з учасників групи до всього об’єму інформації, якою володіє група. Це стосується номерів телефонів, зв’язків зі ЗМІ, документації і так далі. Якщо ж ми знаємо, що в певній радикальній акції людина участі не братиме – їй краще не знати деталей, щоб у неї ж було менше проблем.
Аналогічно, про деякі речі не варто говорити прямо по телефону. Можна використовувати замінники. У випадку, якщо пошта не на українських або російських серверах – натомість можна поговорити через інтернет. В окремих випадках – лише особисто. В Україні, не секрет, прослуховування телефонів відбувається дуже легко і не завжди законно. Це можуть робити не тільки правоохоронні органи, а навіть приватні особи (скажімо, забудовники), які мають достатньо грошей на такий, туди його, “сервіс”. Українські й російські постачальники послуг імейл також можуть співпрацювати з правоохоронними органами.
Одним із найважливіших принципів у культурі безпеки є той, про який уже йшлося в принципах діяльності групи: Відсутність лідерства, домінування одних над іншими. В такому разі якщо під час акції одну з людей піддають адмінарешту (а в Україні й це не рідкість) – інші зможуть діяти незалежно від того, хто заарештований, зокрема, організовувати юридичну підтримку (про це в наступному розділі).
Якщо йдеться про дії, які потребують-таки деякої таємничості – принаймні, до акції – в групі мають бути люди, які безумовно довіряють одне одному.
Втім, більшість акцій прямої дії проти забудов наразі є відкритими. Це значить лише, що треба бути обережними, але не боятися 
Коли, скажімо, при пресі валять паркан – ідеться радше про те, щоб заздалегідь про це не дізнався забудовник. Дехто при цьому закриває обличчя, і таке право людей також слід поважати.
В усіх випадках слід пам’ятати про:
- можливі камери стеження на будовах,
- оперативну зйомку “право”охоронцями у формі та в цивільному,
- можливість прослуховування телефонів (особливо якщо ви дієте постійно),
- можливість відстеження покупок, які ви робите,
- файли на ваших комп’ютерах
тощо.
Знову ж: стежити за всім цим треба уважно саме для того, щоб уникати параної 
Попередній розділ: Пропаганда дією
Див. також:
Залучення учасників до групи
Приклад прямої дії, що готувалася потай від зовнішніх людей:
Операція “Ні висотці”
Приклад прямої дії, де імена офіційно не відомі досі:
Пряма дія на вул.Хорива
